21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2439/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
Генеральної прокуратури України: Гребенюк І.А.,
позивачів: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Процер"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019
у справі № 922/2439/18
за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі:
1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;
2) Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області
до Селянського (фермерського) господарства "Процер"
про повернення земельної ділянки,
Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області звернуся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати відсутнім у СФГ "Процер" права постійного користування земельною ділянкою ділянку сільськогосподарського призначення розміром 32,73 га, розташованою на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, повернувши її у власність держави.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2018 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначив, що відповідно до Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, при цьому, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
З огляду на те, що не може перебувати у постійному користуванні фермерського господарства земельна ділянка, яка була передана в постійне користування фізичній особі, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання відсутнім у СФГ "Процер" права постійного користування земельною ділянкою, повернувши її у державну власність.
Не погоджуючись з висновком апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить прийняту у даній справі постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що прокурор не мав права звертатись з позовом в інтересах органу, який мав власні передбачені законом повноваження для звернення з відповідними вимогами; всупереч вимогам Закону України "Про прокуратуру" прокурор не довів наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі. Водночас вважає, що апеляційним судом зроблено неправильний висновок щодо належності обраного прокурором способу захисту про визнання відсутнім права.
Під час розгляду касаційної скарги, колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.10.2019 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп", Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577,26 грн.
Передаючи вказану справу на розгляд Великої Палати Верхового Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду виходила з того, що у даній справі існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.
Так, здійснивши детальний аналіз правозастосовної практики щодо вирішення вказаного питання, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, що може становити порушення принципу юридичної визначеності, який, як зазначав раніше Конституційний Суд у своїх рішеннях, є складовою конституційного принципу верховенства права, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року N 2-р/2017, абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року N 6-р/2019). Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46). Вирішення Великою Палатою Верховного Суду поставленої у цій справі правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи те, що у даній справі позов заявлено прокурором, з метою дотримання єдності судової практики щодо підстав здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд,-
Зупинити провадження у справі № 922/2439/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Волковицька Н.О.
Случ О.В.