13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1306/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 (головуючий суддя Білоусова Я.О., судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) та рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 (суддя Аюпова Р.М.) у справі № 922/1306/18
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ"
про стягнення коштів
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. У травні 2018 року Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 232 215,92 грн на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував речові права на землю, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти у розмірі орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 1 194 823,39 грн.
2.1. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, вказав про наявність у позивача достатніх правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. Суд зазначив, що при розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 1 232 215,92 грн, позивач виходив з фактичного зайняття відповідачем земельної ділянки, як не сформованої. Водночас, суд вказав, що відповідно до наданого позивачем витягу з технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, розмір безпідставно збережених коштів, який підлягає стягненню з відповідача, складає 1 194 823,39 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
3.1. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ТОВ "ФОБ", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Нормативно - грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, при цьому дані про нормативно - грошову оцінку окремої земельної ділянки, в силу вимог статей 20 та 23 Закону України "Про оцінку земель", оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель. Однак, у матеріалах справи відсутній витяг з технічної документації про нормативно - грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості якої є обов'язковими при визначенні орендної плати. При цьому, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, послався на те, судом здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів із урахуванням Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009, який наданий позивачем. Проте, судом першої інстанції у судовому засіданні 11.04.2019 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про долучення до матеріалів справи зазначеного витягу.
Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", судом першої інстанції помилково залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутній Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого судом здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2018 по 30.11.2018, в той час як позивачем визначений період з 01.05.2016 по 30.11.2018 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), в зв'язку з чим не виключається помилковість здійсненого як Харківською міськрадою, так і судом першої інстанції розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. Скаржник зазначає, що при ухваленні рішення про часткову відмову у задоволенні позову та стягнення з відповідача коштів, судом першої інстанції був врахований період, зазначений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, а не період, заявлений при поданні позовної заяви із первісними позовними вимогами міської ради. Крім того, суд першої інстанції послався на витяг з технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, в той час, коли судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача про його приєднання до матеріалів справи. З огляду на наведене, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення з огляду на вимоги статей 86, 236 ГПК України.
5.1. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції необґрунтовано залишено поза увагою факт сформованості земельної ділянки по вул. Дванадцятого Квітня, 1-а у м. Харкові, як об'єкту цивільних прав, що має суттєве значення для вирішення спору.
5.2. Також судом апеляційної інстанції необґрунтовано, на думку позивача, відхилено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, враховуючи винятковість обставин їх ненадання до суду першої інстанції.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість, зауважуючи, зокрема, про те, що Харківською міською радою помилково здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів без нормативно грошової оцінки землі. Також відповідач наголошує на правильності висновку суду апеляційної інстанції в частині не прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, оскільки такі докази подаються до суду під час підготовчого провадження в суді першої інстанції. На думку відповідача, заявляючи вимогу про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, скаржником не зазначено, які докази, наявні у матеріалах справи, має дослідити суд під час нового розгляду справи.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 14.10.2003 між Харківською міською радою, орендодавцем, та ТОВ "Альянс" було укладено договір оренди земельної ділянки №8231/03, який було зареєстровано у Харківському регіональному центрі державного земельного кадастру 13.11.2003, відповідно до якого Харківська міська рада надала ТОВ "Альянс" в оренду земельну ділянку за адресою: вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові, загальною площею 0,1321 га строком до 01.01.2028 для обслуговування стаціонарної АЗС.
7.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2014 за позовом ТОВ "Альянс" до Харківської міської ради про розірвання договору оренди, позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Альянс", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 14.10.2003 з підстав укладення між ТОВ "Альянс", продавцем, та ТОВ "Альяні", покупцем, договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.10.2013, відповідно до умов якого ТОВ "Альянс" передав у власність ТОВ "Альяні" нежитлову будівлю літера "А-1", загальною площею 59,5 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові.
7.2. Відповідно до акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 19.12.2016, земельна ділянка, яка була у користуванні ТОВ "Альянс" згідно з договором оренди землі, прийнята орендодавцем до земель запасу міста.
7.3. 12.04.2016 між ТОВ "Роял-2014", продавцем, та ТОВ "ФОБ", покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 59,5 кв.м, за адресою: вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові.
7.4. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2018 №112590776, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 59,5 кв.м. по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м . Харкові з 12.04.2016 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на підставі договору купівлі - продажу від 12.04.2016 №1517.
7.5. Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 01.06.2017 №19-20-0.23.08-547/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 09.06.2017 року №3738/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові не зареєстровані.
7.6. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 02.02.2018 здійснено обстеження земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Перевіркою встановлено, що ТОВ "ФОБ" з 12.04.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1359 га по вул. Дванадцятого Квітня, 1-А у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. Земельна ділянка використовується ТОВ "ФОБ" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (стаціонарна АЗС). Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі та бордюру.
8. На думку позивача, відповідач зберігає майно, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме майна у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Відтак, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) складає 1 232 215,92 грн за загальний період з 01.05.2016 по 30.11.2018.
9. Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
10. В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
11. Як унормовано статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
12. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
13. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
14. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
15. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
16. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
17. В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
18. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів (орендної плати) на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
19. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.
20. Колегія суддів зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, що було вірно враховано судами попередніх інстанцій.
21. Також слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).
22. У даному випадку судами установлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2014 розірвано договір оренди земельної ділянки, украдений між Харківською міською радою та ТОВ "Альянс", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 14.10.2003. Відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 НАІ №348049, укладеного між ТОВ "Роял-2014" та ТОВ "ФОБ".
23. З огляду на наведене, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого вже не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до покупця не перейшло, а навпаки було припинено з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2014.
24. Водночас, слід зауважити, що як зазначалось вище, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
25. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
26. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
27. Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
28. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
29. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
30. Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", колегія суддів зазначає, що, виходячи з наведених норм, господарські суди повинні перевіряти, чи надано позивачем належні і допустимі докази в розумінні ГПК України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі. Лише у такому випадку, суд має право, дослідивши та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, застосувати відповідні норми права до спірних правовідносин сторін. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
31. У даному спорі судом апеляційної інстанції установлено, що у матеріалах справи відсутній такий доказ, як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості якої є обов'язковими при визначенні орендної плати. При цьому, місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, послався на те, судом здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів із урахуванням Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером 6310138200:03:040:0009, який наданий позивачем. Однак, судом першої інстанції у судовому засіданні 11.04.2019 було відмовлено у задоволенні заяви позивача про долучення до матеріалів справи зазначеного витягу у якості доказу.
32. За наведених вище обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даному спорі, враховуючи відсутність у матеріалах справи у якості доказу Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який є основою для визначення розміру орендної плати, та на підставі якого судом здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2018 по 30.11.2018, в той час як позивачем визначений період з 01.05.2016 по 30.11.2018 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
33. Також слід зауважити, що відповідний Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул.12 Квітня, 1-А у м. Харкові та зроблені на його підставі розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за загальний період з 01.05.2016 по 30.11.2018, подано позивачем в суд апеляційної інстанції з посиланням на винятковість обставин неподання його до суду першої інстанції.
34. Частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов'язуючи таке право суду з обов'язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, установивши, що позивачем не наведено об'єктивних причин неможливості подання доказів саме у підготовчому провадженні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв додаткові докази, надані позивачем, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Повторна оцінка об'єктивності таких причин, про що скаржник зазначає у касаційній скарзі, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
35. Зокрема, колегія суддів зазначає про обґрунтованість доводів касаційної скарги в частині неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення з огляду на вимоги статей 86, 236 ГПК України, проте, зауважує, що такі помилки виправлені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
37. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні, так само як і відсутні підстави для передачі даної справи на новий розгляд.
Щодо судових витрат
38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 922/1306/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.