36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.11.19 Справа № 917/743/18
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Софіївська, 68,м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Публічного акціонерного товариства" Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, буд.5, м. Полтава, 36022
про стягнення 4 712 292 грн. 36 коп.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
Представник позивача Лукачина А.В., дов. № 12/1258 від 26.07.19, Бурзаковська Т.В., дов. № 05/686 від 23.03.19
Представник відповідача: Бакланов Д. ОСОБА_1 .
КП "Теплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з АТ "Полтаваобленерго" 4 712 292,36 грн. заборгованості, з яких: 4 408 097,07 грн основний борг, 63 658,00 грн - 3% річних від простроченої суми та 240 537,29 грн збитків від інфляції, яка виникла у зв'язку із прийняттям нових тарифів для КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука".
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на договір транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 р., укладений між позивачем та відповідачем, з протоколом розбіжностей від 18.08.2016 р., та зазначає, що заборгованість по укладеному договору виникла у звязку із прийняттям нових тарифів для КП «Теплоенерго» на підставі рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством «Теплоенерго» м. Кременчука».
Ухвалою від 16.07.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження
06.08.2018 р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. № 7257), в якому просить відмовити суд в задоволенні позову, оскільки на даний час заборгованість за договором на договір транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 р., з протоколом розбіжностей від 18.08.2016 р. відсутня. З приводу нової ціни та внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 р., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" шляхом підписання додаткової угоди №2 від 10.11.2017 р. до вказаного договору, на даний час є спір по справі № 917/2094/17, а саме абзац 4 цієї угоди базується на тарифі прийнятого для позивача 99,23 з ПДВ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.07.2019 року рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 917/743/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Проведено автоматичний розподіл справи № 917/743/18, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Киричуку О.А., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019, у зв'язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Киричуком О.А.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2019р. суд постановив прийняти справу № 917/743/18 до свого провадження та розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 10.09.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, позивачу: подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.09.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 24.09.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.
19.09.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, вказуючи на відсутність заборгованості за договором транспортування теплової енергії №1738 від18.08.2016 p., з протоколом розбіжностей від 18.08.2016р.
Ухвалою від 24.09.2019 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/743/18, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.10.19, викликати учасників справи в судове засідання.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.10.2019р. суд постановив відкласти на 31.10.19, викликати учасників справи в судове засідання.
31.10.19 від відповідача надійшли пояснення (вх. № 11853 від 31.10.19).
В судовому засіданні 31.10.19 суд оголосив перерву до 12.11.19.
12.11.19 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 12471).
Під час розгляду справи, сторони надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
18.08.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (компанія) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей, згідно з яким компанія зобов'язується транспортувати теплову енергію (в тому числі для надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання) власного виробітку постачальника місцевими (розподільчими) тепловими мережами (в т.ч. мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користуванні компанії, до споживачів постачальника, а постачальник зобов'язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.
Вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
З 01.07.2016 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 28,71 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
У разі затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) нових тарифів на транспортування теплової енергії до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2.4 договору фактичні обсяги наданих послуг підтверджуються двостороннім актом.
Розрахунок за надані послуги постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого сторонами акта (пункт 2.7 договору).
25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 договору абзацом четвертим, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м.Кременчука" від 10.10.2017 №1093 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.
У зв'язку з цим 18.10.2017 позивач направив на адресу відповідача для погодження додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, а саме, абзац четвертий пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ. Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей. Позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов у редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача у частині внесення змін до абзацу четвертого та абзацу п'ятого пункту 2.2 договору.
Відповідач запропонував викласти абзац четвертий пункту 2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої до затвердження постачальником нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Абзац п'ятий пункту 2.2. договору відповідач запропонував викласти у редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.
05.12.2017 ПАТ “Полтаваобленерго” листом № 04-35/15888 направило на адресу КП “Теплоенерго” акт виконаних робіт з транспортування теплової енергії за листопад 2017 року на суму 2 442 223,31 грн. У цьому акті відповідач вказав отримані ним обсяги з транспортування теплової енергії 69 036,163 Гкал та тариф, який діяв до 01.11.2017, а саме: 29,48 грн без ПДВ за 1 Гкал.
07.12.2017 позивач супровідним листом № 03-2257 направив на адресу відповідача рахунок СФ-0000423 від 30.11.2017 на суму 6 850 320,38 грн та оформлені зі своєї сторони два примірники акта виконаних робіт з транспортування теплової енергії за листопад 2017 року, в яких вказав новий тариф, введений в дію з 01.11.2017, згідно з вищевказаним рішенням виконавчого комітету. Цей лист відповідач отримав 12.12.2017.
Станом на день подання позову відповідач сплатив згідно з виставленим рахунком СФ-0000423 від 30.11.2017 суму у розмірі 2 442 223,31 грн, про що свідчать банківські виписки від 20.12.2017 на суму 2 239 347,05 грн. та від 02.02.2018 на суму 202 876,26 грн.
Таким чином, згідно з рахунком СФ-0000423 від 30.11.2017 відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 4 408 097,07 грн., що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Крім того позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 63 658,00 грн 3% річних та 240 537,29 грн інфляційних збитків.
Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 4 712 292,36 грн.
Відповідач заперечує проти позову, вказуючи, що на даний час заборгованість за договором транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 р., з протоколом розбіжностей від 18.08.2016 р. відсутня.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"8.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони намагалися врегулювати спір щодо тарифу на транспортування теплової енергії як у досудовому порядку, так і шляхом звернення до суду.
8.9. Верховний Суд звертає увагу, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 залишено в силі рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі № 917/743/18, яким врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: абзац четвертий пункту 2.2 договору у такій редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ"; абзац п'ятий пункту 2.2 договору залишено без змін.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Враховуючи, що транспортування теплової енергії місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснює КП “Теплоенерго”, якому виконавчий комітет Кременчуцької міської ради згідно з рішенням №1093 від 10.10.2017 затвердив тариф на теплову енергію, у тому числі її транспортування, ініційоване позивачем внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що, оскільки рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради затверджено відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго", використовуючи які відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам, то у цій ситуації тарифи, які введені в дію з 01 листопада 2017 року, є обов'язковими та мають застосовуватись.
8.13. З аналізу зазначених норм слідує, що тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, їх вартість не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України “Про ціни і ціноутворення” є державною регульованою ціною.
Таким чином, доводи відповідача та висновки суду попередніх інстанцій з приводу відсутності домовленості між сторонами в рамках договору на транспортування теплової енергії № 1738 про застосування тарифу у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, є помилковими та відхиляються судом касаційної інстанції.
8.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договірних зобов'язань у період за листопад 2017 року позивач виконав роботи з транспортування теплової енергії у обсязі 69036,163 Гкал, а відповідачем здійснено оплату наданих послуг 20.12.2017 за тарифом 29,48 грн без ПДВ за 1 Гкал згідно з умовами договору.
8.19. Однак судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовано та не перевірено правильність розрахунків з урахуванням тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017 №1093, а саме 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.
8.20. З огляду на вищенаведене касаційна інстанція не має права здійснити перевірку доводів учасників справи щодо суперечливого розрахунку розміру позовних вимог виходячи із внесених змін до умов договору на транспортування теплової енергії щодо вартості наданих послуг, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснене в ході нового розгляду справи.
8.21. Отже, для правильного вирішення судам слід встановити: з якого часу відповідач повинен оплачувати надані йому послуги з транспортування теплової енергії; обсяг наданих послуг; правильність розрахунків за надані послуги, у тому числі штрафних санкцій тощо.
9.3. Проте зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі дозволяє констатувати, що суди всупереч вимогам статті 86 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
9.6. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін з перевіркою та оцінкою належних доказів, і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з наведенням обґрунтування мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.".
Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У відзиві на позов з урахуванням вказівок, зазначених в Постанові Верховного суду від 15.07.2019 відповідач вказав, що:
- заборгованість за договором транспортування теплової енергії №1738 від18.08.2016 p., з протоколом розбіжностей від 18.08.2016р., так і на момент подання позовної заяви відсутня.
- з приводу нової ціни та внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 p., укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" шляхом підписання додаткової угоди №2 від 10.11.2017 р. до вказаного договору, на даний час є спір по справі № 917/2094/17, а саме абзац 4 цієї угоди базується на тарифі прийнятого для позивача 99,23 з ПДВ. Тобто, борг, як вважає КП «Теплоенерго» цє різниця між вартістю за транспортування (1 Гкал) за ціною визначеною договором № 1738 від 18.08.2016р. на транспортування теплової енергії з протоколом розбіжностей від 18.08.2016р., а саме 29,28 грн без ПДВ та ціною за транспортування (1 Гкал) визначеної на підстав тарифу встановленого Рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017р. № 1093 для КП «Теплоенерго», 99, 23 з ПДВ. Однак, боргу на момент подання позову не існувало, що підтверджено і самим позивачем та і Постановою Верховного Суду.
- на момент подання позову, змін до договору не вносилось, а ціна за якою розраховувався відповідач за транспортування теплової енергії у відповідності з діючим договором, тобто 29,28 грн без ПДВ яка визначена саме діючим договором № 1738 від 18.08.2016р. з протоколом розбіжностей від 18.08.2016р., як зазначає сам Позивач борг у ПАТ «Полтаваобленерго» перед КП «Полтавасервіс» за ціною, що визначено в договорі відсутній за листопад 2017р. і Відповідач розрахувався повністю.
При прийнятті рішення, враховуючи вказівки викладені в постанові Верховного Суду, суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до приписів статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено під час розгляду справи, на виконання договірних зобов'язань у період за листопад 2017 р. позивач виконав роботи з транспортування теплової енергії в обсязі 69036,163 Гкал. Вказаний факт сторонами визнавався при першому розгляді справи.
Щодо посилання відповідача у відзиві, що наданий ним після направлення справи на новий розгляд на те, що Позивачем не надано жодного первісного документу, та підписаних двосторонніх актів, щодо об'ємів наданих послуг транспортування теплової енергії та ціни за якою обчислюється борг, суд зазначає, що саме ПАТ “Полтаваобленерго” у акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії за листопад 2017 року вказав отримані ним обсяги з транспортування теплової енергії 69 036,163 Гкал.
При цьому, судом враховано, що матеріалами справи підтверджується, що спір між сторонами виник стосовно тарифу на транспортування теплової енергії, а не об'ємів наданих послуг транспортування теплової енергії .
За даних обставин, такі посилання відповідача відхиляються судом як необгрунтовані.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на Рішення виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 р. “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством “Теплоенерго” м. Кременчука” яким затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал., що вводиться в дію з 01.11.2017 р. Вказаний тариф позивач використовував при обчисленні суми наданих послуг за листопад 2017 р., що знайшло своє відображення в Акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії та рахунку фактурі №СФ- 0000423 від 30.11.2017 р.
Суд погоджується з вказаним твердженням позивача про застосування тарифу в розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, виходячи з наступного:
Сторони намагалися врегулювати спір щодо тарифу на транспортування теплової енергії як у досудовому порядку, так і шляхом звернення до суду.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 залишено в силі рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі № 917/743/18, яким врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: абзац четвертий пункту 2.2 договору у такій редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ"; абзац п'ятий пункту 2.2 договору залишено без змін.
При цьому, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню. Враховуючи, що транспортування теплової енергії місцевими (розподільчими) тепловими мережами здійснює КП “Теплоенерго”, якому виконавчий комітет Кременчуцької міської ради згідно з рішенням №1093 від 10.10.2017 затвердив тариф на теплову енергію, у тому числі її транспортування, ініційоване позивачем внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що, оскільки рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради затверджено відповідний тариф на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго", використовуючи які відповідач здійснює транспортування виробленої ним теплової енергії для постачання своїм споживачам, то у цій ситуації тарифи, які введені в дію з 01 листопада 2017 року, є обов'язковими та мають застосовуватись.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.
Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтями 189, 191 ГК України та статтями 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
З аналізу зазначених норм слідує, що тарифи на послуги з транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін, їх вартість не є договірною, а тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України “Про ціни і ціноутворення” є державною регульованою ціною.
Таким чином, суд погоджується з правомірністю твердженням позивача про застосування тарифу в розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал за заявлений ним період до стягнення (листопад 2017), а саме з 01.11.2017р.
При цьому судом відхиляються посилання відповідача про необгрунтованість застосування тарифу в розмірі, що визначений позивачем, у зв"язку із скасуванням Рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017р. № 1093, яким встановлено тарифи для КП «Теплоенерго» і яке покладено в обґрунтування тарифів та ціни договору на транспортування теплової енергії на підставі Рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 13.02.2018р. № 153
Так, суд зазначає, що в даному випадку мова йде не про скасування Рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017р. № 1093, а про втрату ним чинності, тобто припинення його дії.
Відповідно до п.п.2.1., 2.7 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок за надані послуги Постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого Сторонами акта.
Для правильного вирішення спору суд на виконання Постанови Верховного Суду від 15.07.2019 року, встановивши, з якого часу відповідач повинен оплачувати надані йому послуги з транспортування теплової енергії, враховуючи, що обсяг наданих послуг у спірному періоді сторонами визнається (як встановлено під час розгляду справи, на виконання договірних зобов'язань у період за листопад 2017 р. позивач виконав роботи з транспортування теплової енергії в обсязі 69036,163 Гкал.), перевірив правильність розрахунків за надані послуги.
Враховуючи, що визначена до стягнення сума боргу в розмірі 4 408097,07 грн, це різниця між вартістю за транспортування (1Гкал) за ціною за Договором на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 р. з протоколом розбіжностей та Додатковою угодою №1 від 25.01.2017 р. до нього, а саме 29,28 грн без ПДВ та ціною транспортування (1 Гкал) визначеною відповідно до тарифу встановленого Рішенням виконавчого комітету, Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 р. “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством “Теплоенерго” м. Кременчука”, яким затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн. (з ПДВ) та здійсненими відповідачем оплатами (банківські виписки від 20 грудня 2017 року на суму 2 239 347,05 грн та 02 лютого 2018 року на суму 202 876,26 грн.) по тарифу 29,48 без ПДВ за 1 Гкал, суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшов висновку про його правильність.
Відповідно до п.п.2.1., 2.7 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунок за надані послуги Постачальник здійснює не пізніше 10 робочих днів з дати отримання рахунку та одного примірника належним чином оформленого Сторонами акта.
Як вже вище зазначалось, рахунок № СФ-0000423 від 30.11.2017 року на суму 6 850 320, 38 грн. Відповідачем було отримано 12 грудня 2017 року.
З огляду на визначений сторонами договору порядок розрахунку та розмір здійсненої відповідачем оплати, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов"язання щодо оплати на суму 4 408097,07 грн, а отже вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 4 408097,07 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу 63 658,00 грн 3% річних за період розрахунку з 26.12.17 по 19.06.18 та 240537,29 грн інфляційних втрат за період з грудня 2017 по травень 2018 року.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір 3% річних відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як зазначалося вище, позивачем нараховано відповідачеві 240537,29 грн інфляційних втрат за період з грудня 2017 по травень 2018 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в частині вимог про стягнення 193 736,50 грн. за період з січня 2018 р. по травень 2018 року та необґрунтованість вимог про стягнення інфляційних, які нараховано за період грудня 2017 р., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано визначений Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань порядок розрахунку (інфляційні нарахування за зобов'язаннями по оплаті за надані послуги по рахунку № СФ-0000423 від 30.11.2017 року, термін сплати до 22.12.2017року) можуть нараховуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з січня 2018, в той час як позивачем на дану заборгованість здійсненні нарахування за грудень 2017.
У зв'язку з наведеним вище, вимоги в частині стягнення інфляційних, які нараховано за період грудня 2017 р. задоволенню не підлягають.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 4 408 097,07 грн. основного боргу, 63 658,00 грн. 3% річних, 193736,50 грн. інфляційних, в іншій частині у позові відмовити.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог частково, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача у сумі 69982,38 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, буд.5, м. Полтава, 36022, Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Софіївська, 68,м. Кременчук, Полтавська область, 39600 Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ ) 4 408 097,07 грн. основного боргу, 63 658,00 грн. 3% річних, 193736,50 грн. інфляційних, витрати по сплаті судового збору в сумі 69982,38 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.11.2019 р.
Суддя Киричук О.А.