36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.11.19 Справа № 917/1747/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1747/19
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ 1,01001
до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат" вул. Шевченка, 17, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область,38751
про стягнення 10 291,83 грн. заборгованості
07.10.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат" про стягнення 10 291,83 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження уданій справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
23.10.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що природний газ, отриманий за договором, ним використовується для постачання теплової енергії для підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання. Дані організації несвоєчасно проводять розрахунки з відповідачем за отриману теплову енергію, що призвело до несвоєчасної оплати заборгованості за договором постачання природного газу укладеним між позивачем та відповідачем. Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити пеню на 75 % на підставі ст. 233 ГК України.
04.11.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
15.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (споживач, відповідач) укладено договір №5113/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (арк. с. 17-26).
До договору між сторонами були укладено додаткову угоду №1 від 12.04.2018 року (арк. с. 27).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:
- постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. Договору);
- споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику : завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної за категоріями (у тому числі згідно з цим договором ); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природною газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8. Договору);
- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (20%). Усього до слати разом з ПДВ 9 488,64 грн. (п. 5.2 Договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1 Договору);
- оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1 Договору);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 Договору);
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.04.2018 року).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 308 228,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, арк. с. 28-34).
За даними позивача, в порушення умов Договору відповідач оплату вартості спожитого газу за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. (включно) здійснював з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 291,83 грн. заборгованості, у тому числі: 9 020,19 грн. пеня, 802,52 грн. 3% річних та 469,12 грн. інфляційних втрат (розрахунок арк. с. 14-16).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару (природного газу) на загальну суму 308 228,99 грн. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених Договором. Дана обставина відповідачем визнається.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 020,19 грн. пені (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд дійшов висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 469,12 грн. інфляційних втрат та 802,52 грн. трьох процентів річних (з урахуванням моменту виникнення зобов'язання з оплати природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заперечення відповідача проти позову з мотивів затримки в розрахунках з боку підприємств, організацій та населення судом відхиляються, оскільки за ч.2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, який дає право на звільнення боржника від відповідальності, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Предметом діяльності відповідача є, зокрема, надання послуг по постачанню теплової енергії для підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання.
Відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за Договором, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (п. 1.2 Договору).
На підтвердження свого скрутного становища відповідачем надано копії фінансових звітів за 2017 рік та 2018 рік, з якого вбачається, що збиток підприємства складає 877 900,00 грн. за 2017 рік та 515 200,00 грн. за 2018 рік.
Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією підприємств, установ та організацій, який не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність суми основного боргу та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором постачання природного газу, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% тобто до 4 510,09 грн.
Правова позиція з цього питання також викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 510,09 грн. пені, 469,12 грн. інфляційних втрат та 802,52 грн. три проценти річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (вул. Шевченка, 15, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751, ідентифікаційний код 31728909) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001, ідентифікаційний код 20077720) 4 510,09 грн. пені; три проценти річних у сумі 802,52 грн.; інфляційні втрати у сумі 469,12 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні вимог в іншій частині позову.
Повне рішення складено 15.11.2019 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.