65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2452/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/2452/19
За позовом: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 38728418)
До відповідача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)
Про стягнення 73 446,62 грн.
Представники:
від позивача: Тодорашко А.В., довіреність
від відповідача: Ільченко К.Р., довіреність
Встановив: Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення 1024255,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 29.12.2017р. № 199-П-АМПУ-17.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2019р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2452/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "23" вересня 2019 р. о 11:40.
23.09.2019р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” основний борг у розмірі 981463,09 грн., пеню у розмірі 67514,46 грн. та 3% річних у розмірі 5932,16 грн.
Також, 23.09.2019р. до господарського суду Одеської області Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії було подано клопотання про часткове закриття провадження у справі, у якому було зазначено суду, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 981463,09 грн., у зв'язку з чим наразі відсутній предмет спору в частині стягнення основної заборгованості.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. клопотання Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії від 23.09.2019р. вх. № ГСОО 19267/19 задоволено повністю. Провадження у справі №916/2452/19 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення основного боргу за Договором про забезпечення доступу до Портового оператора до причалу (ів) від 29.12.2017р. у розмірі 981463,09 грн. закрито.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2452/19 на 30 днів до 21.11.2019р. Відкладено підготовче засідання на "08" листопада 2019 р. о 10:40. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 08.11.2019р. о 10:40.
07.11.2019р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір пені до 10% до суми 6751,44 грн.
08.11.2019р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії надійшли заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до яких позивачем було зазначено суду, що він просить суд в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити повністю та задовольнити заявлені позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
29 грудня 2017 року між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація) та Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (Портовий оператор) було укладено Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) (надалі - Договір), за умовами якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ до Портового оператор до причалу(ів) №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України”, що перебуває у господарському віддані Адміністрація для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Відповідно до п. 2.1.3. Договору, Адміністрація зобов'язана складати у двох примірниках Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої Портовим оператором інформації за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, з урахуванням п. 3.2., 3.3. цього Договору.
Згідно до п. 2.3.15 Договору, Портовий оператор зобов'язаний здійснювати оплату наданої Адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, підписувати отримані від Адміністрації Акти наданих послуг протягом 5-ти робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк Портовий оператор не повернув підписаний Акт наданих послуг або не надав свої зауваження до наданих послуг, цей Акт вважається сторонами погоджений (підписаний), а послуги вважаються прийнятими. (п. 2.3.21. Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору, оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг.
Положеннями п. 3.7. Договору узгоджено, що при порушенні термінів оплати, передбачених цим Договором, Адміністрація залишає за собою право не приймати наступне Портового оператора до обробки, з віднесенням відповідальності за простій судна на Портового оператора.
Відповідно до п. 6.4. Договору, за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у Договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючого в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Позивачем, на виконання умов укладеного Договору були виставлені рахунки, а саме: №ПО/7434 від 28.05.2019р. на суму 105552,59 грн., №ПО/7989 від 30.05.2019р. на суму 126799,40 грн., №ПО/7959 від 30.05.2019р. на суму 749111,10 грн.
Відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані та сріплені печаткою Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ”.
Проте, в порушення приписів п. 3.4. укладеного Договору, Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” було допущено прострочення оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, станом на момент подання відповідної заяви до суду, за відповідачем рахувався основний боргу у розмірі 981463,09 грн.
Під час розгляду справи, відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 981463,09 грн., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. провадження у справі №916/2452/19 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення основного боргу за Договором про забезпечення доступу до Портового оператора до причалу (ів) від 29.12.2017р. у розмірі 981463,09 грн. було закрито.
Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 29 грудня 2017 року, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 67514,46грн. та 3% річних у розмірі 5932,16 грн.
Відповідачем було подано клопотання, відповідно до якого останній просив суд зменшити розмір пені до 10% від суми до 6751,44 грн. зазначаючи, що відповідачем було сплачено рахунки, які було виставлено позивачем, що в подальшому стало підставою для закриття провадження в частині основного боргу.
Відповідачем було зазначено суду, що Державне підприємство „Морський торговельний порт „Чорноморськ”, згідно п. 1.1. Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній вланості та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. При цьому, як вказує відповідач, чистий фінансовий результат збиток рядка 2355 Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” за звітом пор фінансові результати за 1 квартал 2019р. становить 18845 грн. Крім того, як пояснює відповідач, чистий фінансовий результат збиток рядка 2355 Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” за звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2019р. становить 79711 грн. Проте, за посиланням відповідача, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” отримало чистий фінансовий результат прибуток рядка 2350 за звітом фінансові результати за 1 півріччя 2019р. становить 853616 грн.
Таким чином, за твердженням відповідача, несвоєчасність оплати Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прямо не перешкоджає покладених на позивача обов'язків, не погіршує його фінансове становище, не впливає на якість та своєчасність наданих послуг, та на думку відповідача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
В свою чергу, позивачем було зазначено, що зменшення штрафних санкцій має бути винятковим, а не системністю та має застосовуватись у виключних випадках коли є відповідні обставини. Позивачем було вказано, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим Договором. Позивач вважає, що посилання відповідача на звіти про фінансові результати не є доказом винятковості в розуміння ст.. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” виникли на підставі укладеного між ними 29 грудня 2017 року Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів).
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) від 29 грудня 2017 року щодо своєчасної сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.4. Договору, за порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у Договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючого в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Позивачем було здійснено нарахуванні пені, окремо за кожний період, за яким було допущено відповідачем прострочення виконання відповідного зобов'язання, детальний розрахунок якого міститься в матеріалах справи, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 67514,46 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 67514,46 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Позивачем було здійснено нарахуванні 3% річних, окремо за кожний період, за яким було допущено відповідачем прострочення виконання відповідного зобов'язання, детальний розрахунок якого міститься в матеріалах справи, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 5932,16 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 5932,16 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.
Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення пені суд вважає за необхідне зазначити, що сторонами було погоджено умовами укладеного договору, що пеня стягується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючого в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день оплати.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру пені.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921 грн. покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 38728418) пеню у розмірі 67514 (шістдесят сім тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 5932 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2019р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко