22 листопада 2019 року Справа № 915/1783/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без виклику сторін
справу № 915/1783/19
за позовом державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”,
вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020;
до товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”,
вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 53968 грн. 47 коп.
Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” (далі - ДП “ММТП”) пред?явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (далі - ТОВ “МСК”) грошових коштів у загальній сумі 53968 грн. 47 коп., із яких: 43451 грн. 76 коп. - основний борг; 694 грн. 63 коп. - 3 % річних; 1586 грн. 49 коп. - інфляційні втрати; 8235 грн. 59 коп. - пеня, з посиланням на неналежне виконання ТОВ “МСК” грошових зобов?язань за договором від 21.01.2014 № 10-Р, укладеним позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ”, правонаступником якого є відповідач, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих ДП “ММТП” послуг з технічного обслуговування кранів, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 4.2 договору, а також здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
ДП “ММТП” також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача, належним чином повідомленого про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на поштовому повідомленні про вручення відправлення з ухвалою від 23.09.2019, відзив на позовну заяву не надійшов.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між ДП “Миколаївський морський торговельний порт” (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” (замовник) укладений договір від 21.01.2014 № 10-Р (далі ? договір), у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання надавати послуги по здійсненню технічного нагляду за утриманням вантажопідіймальних кранів та здійсненню їх технічного огляду (крім первинного і позачергового) відповідно до переліку, який міститься в додатку № 1 до договору, а замовник зобов?язаний прийняти та оплатити надані виконавцем послуги (п.п. 1.1, 1.2 договору).
В подальшому до договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод №№ 1-6, зокрема, додатковою угодою від 28.07.2016 № 4 до договору внесені зміни в частині заміни замовника з ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” на ТОВ “МСК” з огляду на те, що останнє утворене шляхом виділу з ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” і є правонаступником цього товариства щодо прав та обов?язків за договором.
Згідно умов договору, з урахуванням додаткових угод до нього, вартість послуг складає 1975 грн. 08 коп. за один кран в місяць з ПДВ; стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України; загальна вартість послуг за місяць визначається виходячи з кількості кранів (техніки) (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 6, визнаної укладеною рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 у справі № 915/1904/18, яка розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2018).
Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється а підставі підписаного сторонами акту наданих послуг згідно виставленого рахунку до 20-го числа місяця, наступного за звітним (п. 2.2 договору).
Виконавець зобов?язаний щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, складати та видавати замовнику акти наданих послуг та рахунки на оплату, а замовник ? приймати надані виконавцем послуги та підписувати протягом 2-х робочих днів двосторонній акт наданих послуг чи направляти мотивувальну відмову від прийняття послуг згідно умов договору (п.п. 3.1.5, 3.2.7 договору).
Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з 01.02.2014 та діє по 31.12.2014 включно і вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну жодною із сторін не буде заявлено про намір припинити дію договору (п. 7.1 договору).
На виконання зобов?язань за договором, позивачем надано ТОВ “МСК” послуги загальною вартістю 43451 грн. 76 коп. з ПДВ, про що складено відповідні акти наданих послуг: за листопад 2018 року ? від 30.11.2018 № 26058331 на суму 21725 грн. 88 коп. з ПДВ та за грудень 2018 року ? від 31.12.2018 № 28018331 на суму 21725 грн. 88 коп. з ПДВ. та виставлено відповідні рахунки: від 30.11.2018 № 26058331 на суму 21725 грн. 88 коп. з ПДВ і від 31.12.2018 № 28018331 на суму 21725 грн. 88 коп. з ПДВ.
Указані акти наданих послуг та рахунки направлені відповідачу разом із супровідними листами від 17.12.2018 за вих. № 03/1846, отримання якого ТОВ “МСК” підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 5402000009732; від 15.01.2019 за вих. № 03/52, отримання якого відповідачем підтверджується підписом представника останнього на корінці листа; у цих листах позивачем викладені прохання про підписання актів виконаних робіт, засвідчення їх печаткою та повернення по одному примірнику позивачу, а також про оплату виставлених рахунків.
За твердженнями позивача, зазначені вище листи ДП “ММТП” відповідачем залишені без реагування та виконання, а заборгованість у сумі 43451 грн. 76 коп. відповідачем не оплачена й досі.
Цивільним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 901 ЦК України).
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ТОВ “МСК” грошових зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих ДП “ММТП” послуг, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 43451 грн. 76 коп., а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.
Суд також вважає обґрунтованими вимоги ДП “ММТП” про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Так, частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).
Цивільним законодавством визначено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України). Неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У договорі сторони визначили, що за несвоєчасну оплату рахунків виконавця з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення, до повної сплати заборгованості (п. 4.2 договору)
Суд погоджується з поданими позивачем розрахунками пені в загальній сумі 8235 грн. 59 коп. та 3 % річних у загальній сумі 694 грн. 63 коп., виконаними по рахунку від 30.11.2018 № 26058331 за період 21.12.2018-18.07.2019 та по рахунку від 31.12.2018 № 28018331 за період 21.01.2019-18.07.2019, і визнає указані суми підлягаючими до стягнення з ТОВ “МСК”.
Щодо поданого ДП “ММТП” розрахунку інфляційних втрат, то його виконано за більші, ніж це можливо, періоди.
Так, відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 № 14 (далі - постанова № 14) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з п. 3.2 постанови № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Ураховуючи викладене, та що першим днем прострочення оплати відповідачем послуг по рахунку від 30.11.2018 № 26058331 було 21.12.2018, а по рахунку від 31.12.2018 № 28018331 ? 21.01.2019, позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат по цим рахункам лише з січня та лютого 2019 року відповідно; натомість, позивачем такі розрахунки виконані відповідно з грудня 2018 року та січня 2019 року.
За розрахунком суду сума інфляційних втрат, підлягаючих до стягнення з ТОВ “МСК” по рахункам: від 30.11.2018 № 26058331 за період січень-липень 2019 та від 31.12.2018 № 28018331 за період з лютого по липень 2019 року, становить 1086 грн. 28 коп.
Ураховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають: основний борг у сумі 43451 грн. 75 коп., пеня в сумі 8235 грн. 59 коп., інфляційні втрати у сумі 1086 грн. 28 коп. та 3% річних у сумі 694 грн. 63 коп., а загалом грошові кошти в сумі 53468 грн. 26 коп., а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Отже, позовні вимоги ДП “ММТП” підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати ДП “ММТП” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 23.07.2019 № 455 у сумі 1921 грн., яка, у відповідності до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд
1. Позов державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код 40618543, на користь державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 01125608, грошові кошти в загальній сумі 53468 (п?ятдесят три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 26 коп., із яких: 43451 (сорок три тисячі чотириста п?ятдесят одна) грн. 76 коп. - основний борг; 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п?ять) грн. 59 коп. - пеня; 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 28 коп. - інфляційні втрати; 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн. 63 коп. - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна) грн.
3. У задоволені решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М. Давченко