Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3399/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова, м. Харків
про стягнення 1086,40 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Антипова С.Л., дов. № 01-50/8548 від 06.08.2019 року
відповідача - Кирилюк С.О., дов. № 3254 від 06.05.2019 року
Позивач - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова, м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 803,18 грн. пені, 67,83 грн. 3% річних та 215,39 грн. інфляційних за договором про постачання електричної енергії № 4-2752 від 21 червня 2016 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3399/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18 листопада 2019 року на 12:00 годин; про розгляд справи повідомлено сторін.
08 листопада 2019 року через канцелярію суду, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова подано відзив (вхідний № 26966) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
13 листопада 2019 року через канцелярію суду, Акціонерним товариством "Харківобленерго" подано відповідь (вхідний № 27421) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
15 листопада 2019 року через канцелярію суду, Акціонерним товариством "Харківобленерго" подано заяву (вхідний № 27677) про виправлення механічної помилки у реквізитах зі сплати судового збору та інших платежів, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.
Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд починає розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує; просить суд зменшити розмір пені на 50%.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21 червня 2016 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" (Акціонерна компанія "Харківобленерго") (позивачем, постачальником) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідачем, споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 4-2752.
На підставі договору про постачання електричної енергії № 4-2752 від 21 червня 2016 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" (Акціонерна компанія "Харківобленерго") відпускає Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова електричну енергію.
На підставі пункту 9.5 договору про постачання електричної енергії № 4-2752 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи, що жодною із сторін договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір був продовжений на 2019 рік.
Згідно Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема укладення договору № 4-2752 означає, що між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до пункту 7 статті 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, пункту 2.2.2, якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Згідно пункту 2.3.3 договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно пункту 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії (пункт 4.1. розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії"). Відповідно до Додатку № 2 від 25 січня 2018 року до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (стаття 526 Цивільного кодексу України. стаття 193 Господарського кодексу України). Крім того самим договором, а саме пунктом 2.3.1 передбачено обов'язок відповідача виконувати умови договору.
Матеріали справи свідчать про те, що Акціонерне товариство "Харківобленерго", як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, та здійснив у період з грудня 2018 року по червень 2019 року відпуск електричної енергії споживачу у повному обсягу, за яку, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України та пункту 10.2 "Правил" є обов'язком відповідача. як платника електричної енергії.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Нарахування пені здійснено відповідно до пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений додатком № 2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Позивачем, на підставі договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 803,18 грн. за березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року та червень 2019 року.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені суд вважає, що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 50 %.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи свою заяву про зменшення пені, відповідач посилається на складне матеріальне становище Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова та зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов'язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідач. В обґрунтування своїх заперечень останнім надано довідку Державної казначейської служби України №02-29/98 від 16 січня 2019 року та Рішення №932 від 23 січня 2017 року Київської Об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харків Головного управління ДФС у Харківській області про включення відповідача до реєстру не прибуткових організацій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, а також термін прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 401,59 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 67,83 грн. 3% річних за березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року та червень 2019 року та 215,39 грн. інфляційних витрат за березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року та червень 2019 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляціних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67,83 грн. 3% річних за березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року та червень 2019 року та 215,39 грн. інфляційних витрат за березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року та червень 2019 року є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційний відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, поточний рахунок 3521100105404, 35227002000219 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) 401,59 грн. пені, 67,83 грн. 3% річних та 215,39 грн. інфляційних за договором про постачання електричної енергії № 4-2752 від 21 червня 2016 року та 1921,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "20" листопада 2019 р.
Суддя П.В. Хотенець