Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3166/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Супруна Анатолія Васильовича, с. Краснопавлівське Первомайського району Харківської області
до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Мерефа Харківського району Харківської області
про стягнення 51334,93 грн.
без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Супрун Анатолій Васильович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", в якій просить суд стягнути з останнього основний борг у розмірі 41404,72 грн., штраф у розмірі 7452,85 грн., 3% річних у розмірі 942,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1535,36 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом № 130-2/18-ЛЗ від 13.06.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3166/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Ухвала господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року, якою відповідачу було встановлено строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, була отримана останнім, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/3166/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
13.06.2018 року між Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" (замовник, відповідач) та Супруном Анатолієм Васильовичем (виконавець, позивач) укладено договір № 130-2/18-ЛС про надання послуг, пов'язаних з лісівництвом (далі - договір), відповідно до умов якого, виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом за завданням замовника, який в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Про надані послуги виконавець щомісячно складає акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.6.2. Договору).
На виконання умов Договору, позивачем було надано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги за Договором на загальну суму 41404,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт та послуг № 319 від 31.08.2018 року, № 340 від 28.09.2018 року та № 449 від 31.10.2018 року, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до п. 4.3. Договору замовник проводить оплату наданих послуг протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
В свою чергу, відповідач за надані позивачем послуги на суму 41404,72 грн. не розрахувався.
13.09.2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в добровільному порядку, яка останнім була проігнорована.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, відповідно до наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 41404,72 грн.
Відповідно до п. 4.3. Договору замовник проводить оплату наданих послуг протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача, станом на час подання позову, склала 41404,72 грн.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором у сумі 41404,72 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 41404,72 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано штраф у розмірі 7452,85 грн., 3% річних у розмірі 942,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1535,36 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.7. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі облікової ставки НБУ від вартості прострочених зобов'язань.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7452,85 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи визначений сторонами строк оплати послуг (90 календарних днів з моменту підписання сторонами акта), відповідач визнається судом таким, що прострочив грошові зобов'язання з 30.11.2018 року за актом № 319 від 31.08.2018 року, з 28.12.2019 року за актом № 340 від 28.09.2018 року та з 30.01.2019 року за актом № 449 від 31.10.2018 року.
Перевіривши розрахунок річних, суд зазначає, що розмір 3% річних за актом №319 від 31.08.2018 року за період з 30.11.2018 року по 27.09.2019 року становить 174,88 грн., а не 175,00 грн., як зазначено у розрахунку позивача. За іншими актами розрахунок проведено позивачем вірно.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 941,88 грн.
Вирішуючи питання стягнення інфляційних втрат, суд враховує таке.
У п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Отже, у зв'язку з простроченням оплати послуг за актом №319 від 31.08.2018 року, відповідачем має бути відшкодовано інфляційні втрати за період: грудень 2018 року - травень 2019 року. За прострочення за актом № 340 від 28.09.2018 року - з січня 2019 року по травень 2019 року, за актом № 449 від 31.10.2018 року - з лютого 2019 року по травень 2019 року.
Суд звертає увагу, що допущені позивачем помилки при нарахуванні інфляційних витрат, не вплинули на правильність розрахунків.
Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 1535,36 грн.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру позовних вимог.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 232 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (62472, Харківська область, Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Лесі Українки, буд. 63, код ЄДРПОУ 00993165) на користь фізичної особи-підприємця Супруна Анатолія Васильовича (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 41404,72 грн., штраф у розмірі 7452,85 грн., 3% річних у розмірі 941,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 1535,36 грн. та 1920,99 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2019 року.
Суддя О.В. Смірнова