ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2019Справа № 910/9633/19
За позовом позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області
про стягнення 12 101,38 грн.
Господарський суд міста Києва у складі
судді Спичак О.М.
за участю секретаря судового
засідання Тарасюк І.М.
представники сторін:
від позивача: Цимбаліст В.В.
від відповідача: не з'явились.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про стягнення 12 101,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва в оренду № 848-1 від 26.01.2016 в частині здійснення орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
21.08.2019 відповідачем було подано відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/9633/19 за правилами загального позовного провадження на підставі ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України. Підготовче засідання у справі призначено 16.10.2019.
07.10.2019 відповідачем було подано клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов, відраховуючи від дати отримання копії позову та додатків до нього.
08.10.2019 позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 455,66 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства в сумі 7 297,41 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 1,14 грн., пеню в сумі 893,56 грн., інфляційні втрати в сумі 137,01 грн. та 3% річних в сумі 136,00 грн.
З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що на його адресу ухвала від 24.09.2019 по справі 910/9633/19 надійшла без позову та додатків до нього, у зв'язку із чим відповідач 02.10.2019 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 07.10.2019 - ознайомився з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
В судовому засіданні 16.10.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити на 12.11.2019.
Присутній у судовому засіданні 12.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.11.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - орендодавцем та Головним управлінням державної міграційної служби України в місті Києві (реорганізоване в Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області) - орендарем, а також КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємством-балансоутримувачем) було укладено договір від 26.01.2016 № 848-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Відповідно до умов цього договору орендарю передані в оренду нежитлові приміщення загальною площею 460,20 кв. м, в т. ч. на у підвалі - 2,50 кв. м, на 1 поверсі - 6,00 кв. м, на 2 поверсі - 2,00 кв. м, на 3 поверсі - 449,70 кв. м в будинку № 9 літер А на вул. Юри Гната у м. Києві.
Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2015 року 17 287 грн. 48 коп.
Згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/280 орендна плата до 14 липня 2016 року становить без ПДВ 8 643 грн. 74 коп. вісім та нараховується починаючи з 26.01.2016 по 14.07.2016.
Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за жовтень 2015 складає: 04 грн. 01 коп.
Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 3.7. договору).
Відповідно до п. 6.2 договору № 848-1 за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Цей договір укладений з моменту підписання його сторонами і діє з 26.01.2016 по 24.01.2019. У разі відсутності заяви однієї із СТОРІН про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього Договору.
05.10.2017 сторонами укладено договір №1 про внесення змін до договору, яким зокрема погодили, що розмір компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою становить 12,71 грн., компенсація витрат підприємства становить 1 224,13 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов укладеного договору надав відповідачу в оренду приміщення, загальною площею 460,20 кв. м, в т. ч. на у підвалі - 2,50 кв. м, на 1 поверсі - 6,00 кв. м, на 2 поверсі - 2,00 кв. м, на 3 поверсі - 449,70 кв. м в будинку № 9 літер А на вул. Юри Гната у м. Києві., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нерухомого майна від 20.11.2012.
Відповідач, зі свого боку, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення орендних та інших передбачених договором платежів виконав неналежним чином, а саме - не сплатив орендну плату в сумі 455,66 грн., компенсацію витрат підприємства в сумі 7 267,41 грн. та компенсацію витрат за користування земельною ділянкою в сумі 1,14 грн. за період з 01.01.2019 по 30.05.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Оскільки майно, передане в оренду є комунальною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України, також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, враховуючи особливості передачі в оренду майна територіальної громади міста Києва.
За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Отже, вищевказані норми чинного законодавства передбачають здійснення оплати орендарем за орендоване ним майно у вигляді орендних платежів та компенсації понесених витрат підприємства.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання щодо своєчасного здійснення орендних та інших передбачених договором платежів виконав неналежним чином, орендну плату в сумі 455,66 грн., компенсацію витрат підприємства в сумі 7 267,41 грн. та компенсацію витрат за користування земельною ділянкою в сумі 1,14 грн. за період з 01.01.2019 по 30.05.2019.
Відповідач доказів, які б підтверджували сплату цих грошових зобов'язань, суду не надав, доводів позивача не спростував, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 893,56 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов договору, відповідно до п. 6.2 договору оренди за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його необґрунтованим, оскільки позивачем здійснено нарахування пені на заборгованість з орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, в той час як п. 6.2 договору пеня за прострочення сплати компенсації витрат підприємства не передбачена.
Здійснивши перерахунок пені відповідно до умов п. 6.2 договору, судом встановлено, що розмір пені становить 52,64 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
У зв'язку із простроченням оплати поставленого обладнання, позивачем нараховані інфляційні втрати - 137,01 грн. та 3% річних - 136,00 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши розрахунок 3% судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором від 26.01.2016 № 848-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 51-А, ідентифікаційний код 42552598) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 4-А, ідентифікаційний код 03366500) 455,66 грн. заборгованості з орендної плати, 7 297,41 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 1,14 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 52,64 грн. пені, 137,01 грн. інфляційних втрат, 136,00 грн. 3% річних та 1 739,92 грн. судового збору
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.11.2019.
СуддяО.М. Спичак