36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.11.19 Справа № 917/1746/19
за заявою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про забезпечення позову у справі № 917/1746/19
за позовною заявою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1 Код ЄДРПОУ: 37243279
до Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів», Код ЄДРПОУ: 00952166, 36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Небесної сотні, буд.69
про стягнення 77174270,34 грн.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (Код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м.Київ, вул.Михайла Грушевського, б. 12/2)
2. Державна аудиторська служба України (Код ЄДРПОУ 40165856 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4 )
Суддя Киричук О.А.
Представники сторін:
Представник позивача: Михайлик Л.Г., Бітюкова І.В.
Представник відповідача: Гетьман А.А.
Представник третьої особи 1: не з"явився
Представник третьої особи 2: Хорішко А.М., Оріхович М.І.
Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 77174270,34 грн. заборгованості за договором складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018, у тому числі: 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна.
Ухвалою від 30.10.19 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 21.11.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - відповідь на відзив; третім особам - пояснення щодо позову, оформлені згідно з вимогами ч.3 ст. 168 ГПК України.
01.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою від 01.11.19 суд постановив прийняти до розгляду заяву Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про забезпечення позову у справі № 917/1746/19, судове засідання призначити на 21.11.19, повідомити учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову у справі № 917/1746/19, викликати учасників справи у підготовче засідання.
20.11.19 від відповідача електронною поштою надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, викладені заперечення на заяву про забезпечення позову.
21.11.19 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до заяви про забезпечення позову, зокрема, роздруківок судових рішень у справах.
В підготовчому засіданні суд, розлянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає необхідним відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.
Заява обґрунтована тим, що:
- ціна позову у даній справі становить 77 174 270,34 грн., у тому числі: 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна;
- згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань на даний час стосовно Відповідача відкрито 276 незавершених виконавчих проваджень;
- станом на дату складання заяви про забезпечення позову, данні Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що тільки в 2019 році судами було видано 53 накази про примусове виконання судових рішення, предметом яких є стягнення з Відповідача грошових коштів;
- даних офіційного сайту Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/businesspartner) станом на 28.10.2019 Відповідач має податковий борг та відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно боржника;
- станом на 01.10.19 станом на 01.10.2019 сума податкового боргу Відповідача до державного бюджету становить 1 228 000,00 гри., а до місцевого бюджету - 1 180 000,00 грн.
За твердженням позивача, з огляду на наведені обставини грошові кошти, наявні у Відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або значно зменшитися, що призведе до невиконання або утруднення виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову AT «ДПЗКУ».
У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать державному підприємству «Полтавський комбінат хлібопродуктів» в межах ціни позову в розмірі 77 174 270,34 грн. та обліковуються на його банківських рахунках в будь-яких банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, зазначаючи, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Відповідача (в межах суми позову): відповідає предмету позову і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у даній справі; є дієвим, адекватним, доцільним та співмірним заявленим позовним вимогам; забезпечує розумний баланс інтересів сторін; не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а отже вжиття такого заходу забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб порівняно із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття такого заходу.
Відповідач, заперечуючи проти заяви про забезпечення позову, вказав на наступні обставини:
- заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає з огляду на те, що вона не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову;
- у відповідача виникають сумніви стосовно заявленої Позивачем ціни позову та розміру заборгованості Відповідача;
- господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при ньому спір не вирішується по суті;
- на позивача покладено вимогами процесуального закону довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду;
- обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову;
- позивачем не обтрунтовано та не доведено документально існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі; неможливість без вжиття заходів забезпечення позову захистити свої права, свободи та інтереси; необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення;
- позивач не подав пропозицій щодо зустрічного забезпечення, зазначивши, що в даному випадку відсутні обставини. у зв'язку з якими існувала б необхідність застосування зустрічного забезпечення, оскільки доданими до позовної заяви доказами в сукупності повністю підтверджується наявна заборгованість Відповідача, в межах якої Позивач просить вжити заходи забезпечення позову.
При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що накладення арешту на грошові кошти в розмірі 77 174 270, 34 грн., які знаходяться на всіх поточних/розрахункових рахунках ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» призведе до фактичного зупинення господарської діяльності Підприємства, призведе до значних матеріальних збитків, які можуть спричинити фінансову неспроможність підприємства, в тому числі і неможливість виконання грошових зобов'язань перед контрагентами та третіми особами, зокрема, щодо оплати податків, обов'язкових платежів до бюджету га виплати заробітної плати.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням, зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, підставами для вжиття судом заходів забезпечення позову є імовірність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, окрім цього, для вжиття заходів забезпечення позову суду необхідно встановити необхідність застосування таких заходів виходячи з принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, крім цього, суд повинен встановити зв'язок між наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Предметом спору у даній справі є стягнення 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна.
Підстава позову - неналежне виконання відповідачем умов договору складського зберігання.
За замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Посилання позивача в заяві на значний розмір позовних вимог у даній справі та наявність у відповідача великої кількості незавершених виконавчих проваджень, судових рішень, предметом яких є стягнення з Відповідача грошових коштів, податкового боргу до державного бюджету та місцевого бюджету, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.
Крім того, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про забезпечення позову у справі № 917/1746/19.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про забезпечення позову у справі № 917/1746/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.19.
Суддя Киричук О.А.