"12" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2070/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Голоденко І.О.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601);
до відповідача: Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “Подільськтеплокомуненерго” (пров. Куяльницький, буд. 28-А, м. Подільськ, Одеська обл., 66300);
про стягнення 2261954,02 грн;
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пронюк В.Я.;
від відповідачів: Бочева Л.А.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “Подільськтеплокомуненерго”, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 960800,31 грн пені, 380270,52 грн 3% річних та 920883,19 грн інфляційних втрат.
Позиції учасників справи
Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №8004/1718-ТЕ-23 від 01.09.2017 в частині своєчасної сплати за отриманий природний газ.
20.08.2019 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача за вх. №16691/19 надійшов відзив на позов (а.с.66-118, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що відповідачем в повному обсязі було здійснено оплату за поставлений позивачем природний газ, а позивач при нарахуванні спірних у цій справі сум не врахував положення п.8.2. договору, яким визначено, що нарахування пені не здійснюється на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002. Відповідач, посилаючись на вищевказану постанову КМУ, зазначив, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню, у зв'язку з чим розрахунки КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» за спожитий газ здійснюється при наявності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату послуг теплопостачання. Як зазначає відповідач, йому для погашення заборгованості за договором, укладеним з позивачем, надавались бюджетні кошти в сумі 9961465,23 грн, які використані виключно за цільовим призначенням та після їх надходження з місцевого бюджету були перераховані позивачу за відповідними платіжними дорученнями. Враховуючи відсутність у відповідача можливості вплинути на перерахування коштів наданих державою, в даному випадку фактично має місце обставина зміни строків виконання грошового зобов'язання за договором та зазначені у відзиві обставини виключають можливість застосування до відповідача штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
23.08.2019 від відповідача за вх. №16974/19 надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 99% від заявленої позивачем суми пені (а.с. 119-121, т.1), в обґрунтування якого відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо понесення позивачем збитків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, при цьому відповідач просить суд врахувати специфіку його господарської діяльності, а також наявність у відповідача обов'язку безперебійного постачання теплової енергії споживачам протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, що призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на сплату своїх договірних відносин.
12.09.2019 від позивача за вх. №18470/19 надійшла відповідь на відзив (а.с.130-146, т.1), в якій позивач зазначив, що при здійснені розрахунку спірних сум, позивачем не було здійснено нарахування пені на сум оплат, проведених відповідачем відповідно до постанови КМУ №256 від 04.03.2002, при цьому позивач наголосив, що законодавством не передбачено такої підстави зміни умов договору як наявність регулюючого впливу підзаконного акту. У відповіді на відзив позивач в повному обсязі заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зазначивши, що сторони на власний розсуд визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, а також про те, що НАК «Нафтогаз України», як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, а відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ призведе до неможливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, що спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї країни.
11.11.2019 від відповідача за вх. №23298/19 надійшли додаткові пояснення (а.с.165-167, т.1), в яких він зазначив, що фактично за умовами договору відповідач сплатив на користь позивача 27900053,09 грн, з яких 9961465,23 грн це бюджетні кошти, на які згідно з положеннями п. 8.2. договору не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Водночас, як вказує відповідач, позивачем було здійснено відповідні нарахування пені та 3% річних з 28.11.2017 та інфляційні втрати з 27.02.2018, при тому, що бюджетні кошти були отримані відповідачем з 28.02.2018 по 22.12.2018 частковими нарахуваннями. Відповідач вважає, що у нього існувала заборгованість перед позивачем тільки на суму бюджетних коштів у розмірі 9961465,23 грн, отриманих на підставі постанови КМУ №256.
11.11.2019 від відповідача за вх. №23299/19 повторно надійшло клопотання про зменшення розміру пені з додатковими доказами (а.с.168-177, т.1), в якому відповідач додатково зазначив суду про збитковість господарської діяльності відповідача та наявну заборгованість держави перед відповідачем станом на 01.10.2019 у розмірі 23335802,00 грн. Відповідач просить суд врахувати специфіку діяльності відповідача, а також те, що великий розмір пені та відсутність достатніх коштів на банківських рахунках відповідача призведе до негативних наслідків у вигляді перебоїв при постачанні теплової енергії споживачам міста Подільськ протягом опалювального сезону.
Під час розгляду справи по суті в судових засіданнях позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги до відповідача, просив їх задовольнити, а відповідач, в свою чергу, проти задоволення позову заперечив.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2019 було відкрито провадження у справі №916/2070/19, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання на “23” серпня 2019 о 12год.00хв.
23.08.2019 судом протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголосити перерву в судовому засіданні до "30" вересня 2019 об 11год.30хв.
30.09.2019 судом протокольно ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу для розгляду по суті на "21" жовтня 2019 о 12год.00хв.
21.10.2019 судом протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "04" листопада 2019 о 12год.00хв.
04.11.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 12.11.2019 об 11год.15хв.
У судовому засіданні 12.11.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
01.09.2017 між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним виробничим експлуатаційним підприємством “Подільськтеплокомуненерго” (споживач) було укладено договір №8004/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 5508,0 тис. куб. м.
За умовами п.2.4. договору підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7. договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.
Згідно з п. 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п.5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів на дату укладання договору становить 4942 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.
Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором.
За умовами п.п.8.2., 8.3. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Згідно з п.12.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
25.01.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору (а.с.23-24, т.1), в якій сторонами було викладено:
- абзац третій пункту 6.1. договору в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.».
- пункт 8.2. та пункт 8.3. договору в наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.».
Між сторонами у спірних відносинах не укладались інші додаткові угоди або спільні протокольні рішення про організацією взаєморозрахунків, якими передбачались зміна порядку та строків проведення розрахунків за договором.
На підставі договору постачання природного газу №8004/1718-ТЕ-23 від 01.09.2017 відповідач отримав за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно природний газ на загальну суму 27900053,09 грн, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 1330378,49 грн; від 30.11.2017 на суму 4119267,70 грн; від 31.12.2017 на суму 5165010,72 грн; від 31.01.2018 на суму 6037479,30 грн; від 28.02.2018 на суму 5425485,74грн; від 31.03.2018 на суму 5822431,14 грн (а.с.40-45, т.1) та визнається сторонами.
В підтвердження проведення відповідачем оплати за поставлений позивачем за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ в сумі 27900053,09 грн, позивач надав суду розрахунок по підприємству КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» (а.с.46, т.1) та виписку по операціях по підприємству КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» з 01.09.2017 по 31.05.2019 (а.с.47-51, т.1).
В підтвердження обставини щодо оплати частини заборгованості в сумі 9961465,23 грн за рахунок бюджетних коштів, наданих відповідачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, відповідачем подано суду платіжні доручення про перерахування цих коштів (а.с.78-89, т.) та виписку по рахунку КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» (а.с.90-102, т.1).
Також в матеріалах справи наявні складені та підписані між відповідачем та Управлінням соціального захисту населення Подільської міської ради акти звірки щодо кредиторської заборгованості по пільгам та субсидіями за період з 01.01.2018 по 01.01.2019 (а.с.103-115, т.1).
Отже, відповідач за фактично отриманий природний газ розрахувався в повному обсязі, водночас, з порушенням строків, визначених умовами вищевказаного договору та додаткової угоди до нього. Вказане підтверджується вищевказаними доказами, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 960800,31 грн пені, 380270,52 грн 3% річних та 920883,19 грн інфляційних втрат. Розрахунок спірних сум пені та 3% річних здійснений позивачем за зобов'язаннями по кожному акту окремо та з врахуванням п.8.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 до договору від 25.01.2018. Так, позивачем було здійснено розрахунки в межах спірного періоду наступним чином: за жовтень 2017 - з 28.11.2017 по 17.01.2018; за листопад 2017 - з 26.12.2017 по 12.03.2018; за грудень 2017 - з 26.01.2018 по 16.04.2018; за січень 2018 - пеня з 27.02.2018 по 26.08.2048, 3% річних - з 27.02.2018 по 09.10.2018; за лютий 2018 - пеня з 27.03.2018 по 26.09.2018, 3% річних з 27.03.2018 по 14.03.2019; за березень - пеня з 26.04.2018 по 25.10.2018, 3% річних з 26.04.2018 по 22.04.2019. Інфляційні нарахування позивачем здійснено за загальний період: грудень 2017 - березень 2019 року.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8-1. Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, в редакції станом на 25.01.2018, кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п'яти банківських днів. Учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Позиція суду
Судом встановлена обставина невчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати проданого позивачем у спірний період з жовтня 2017 по березень 2018 природного газу. У зв'язку із тим, що ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та індекс інфляції.
Розрахунки заявлених позивачем пені, 3% річних та індексу інфляції, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с.25-39, т.1), судом перевірені, встановлено їх вірність, відповідність нормам законодавства України, при цьому судом встановлено, що розрахунок сум пені здійснено з врахуванням 8.2. договору, а саме позивачем не нараховано пеню на суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, в яких він наголошує на тому, що позивач не мав права нараховувати суми 3% річних та інфляційні нарахування на суми оплат, що проведені відповідно до вищевказаної постанови КМУ, оскільки, по-перше, зі змісту п.8.2. договору як в первісній редакції, так і в редакції додаткової угоди №1, вбачається, що сторонами передбачено звільнення відповідача від відповідальності виключно щодо нарахування пені на суми, проведені відповідно до постанови КМУ, та по-друге, сторони чітко визначили, що у випадку підписання сторонами відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ/підписання відповідачем будь-яких документів згідно з порядком, затвердженим постановою КМУ №256 від 04.03.2002, відповідач не звільняється від обов'язку сплатити на користь позивача платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Крім цього, судом встановлено, що між сторонами у спірних відносинах не укладались інші додаткові угоди або спільні протокольні рішення про організацією взаєморозрахунків, якими передбачались зміна порядку та строків проведення розрахунків за договором, а тому ці доводи відповідача з посиланням на судову практику судом оцінені критично.
Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.
Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб'єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у цій справі суд враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором; те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання у спірних відносинах; відповідач є комунальним підприємством, створеним для виробництва теплової енергії споживачам міста Подільська; важкий фінансовий стан відповідача, який підтверджується, зокрема, виписками по рахункам відповідача, з яких вбачається розмір залишкових коштів у відповідача; збитковість діяльності відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати відповідача за 3 квартал 2019 та розрахунком обсягу заборгованості перед відповідачем в сумі 23335802,00 грн за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання горючої води, що вироблялись, транспортувались та постачались відповідачем населенню (а.с.171-177, т.1).
Також суд враховує, що суми 3% річних та інфляційних втрат є значними, а отже стягнення з відповідача всієї суми пені буде непомірним тягарем для відповідача та може призвести до негативних наслідків для підприємства.
За цих обставин, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, при цьому, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
Аналогічні висновки при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені також були викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.11.2019 по справам №917/104/19 та №920/437/19.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявлені до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “Подільськтеплокомуненерго” підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 920883,19 грн, 3% річних в сумі 380270,52 грн та пеню в сумі 96080,03 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство “Подільськтеплокомуненерго” в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства “Подільськтеплокомуненерго” (пров. Куяльницький, буд. 28-А, м. Подільськ, Одеська обл., 66300, код ЄДРПОУ 25977888) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні нарахування в сумі 920883 /дев'ятсот двадцять тисяч вісімсот вісімдесят три/ грн 19 коп, 3% річних в сумі 380270 /триста вісімдесят тисяч двісті сімдесят/ грн 52 коп, пеню в сумі 96080 /дев'яносто шість тисяч вісімдесят/ грн 03 коп та судовий збір в сумі 33929 /тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять/ грн 31 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 листопада 2019 р.
Суддя Д.О. Бездоля