"18" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2765/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.
при секретарі судового засідання Липі Т.О.
за участю представників:
від позивача: Тодорашко А.В.,;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп.Перемоги,14, Київ 135, 01135, код 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код 38728418),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" (просп.Миру, 5-Р, каб.12, каб. 24,Чорноморськ,Одеська область,68000,код 40611490),
про стягнення 97943.2 грн.,
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" 38717,37 грн. заборгованості та штрафних санкцій.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору “Про допуск до об'єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту” від 19.12.2016 № 234-Пі-ІЛФ-16, надання позивачем відповідних послуг відповідачеві, виставлення рахунків на оплату, складання актів наданих послуг, невиконання відповідачем умов договору щодо оплати, виникнення заборгованості у розмірі 91205.14грн., нарахування пені відповідно до умов договору за прострочку виконання зобов'язань та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних та 3% річних, розрахунок суми позову.
Ухвалою суду від 18.09.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача правом на участь в судових засіданнях не скористався, будь яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 18.11.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем був підписаний договір “Про допуск до об'єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту” від 19.12.2016 № 234-Пі-ІЛФ-16 з додатком № 1 та додаткова угода до нього від 25.07.2018 .
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору, його предметом є надання відповідачу послуг з користування об'єктами портової інфраструктури загального користування на платній основі.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач свої договірні зобов'язання щодо надання послуг виконав, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. В якості доказу виконання своїх договірних зобов'язань щодо надання послуг позивач надав рахунки з додатками № И/8517 від 08.06.2019 на суму 28017.26грн., № И/8721 від 18.06.2019 на суму 3278.62грн., № И/9066 від 19.06.2019 на суму 16691.14грн., № И/8522 від 20.06.2019 на суму 9239.74грн., № И/9390 від 06.07.2019 на суму 2682.50грн., № И/9795 від 08.07.2019р. на суму 31295,88грн. з доказами поштового відправлення відповідачеві, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № И/8517 від 08.06.2019 на суму 28017.26грн., № И/8721 від 18.06.2019 на суму 3278.62грн., № И/9066 від 19.06.2019 на суму 16691.14грн., № И/8522 від 20.06.2019 на суму 9239.74грн., № И/9390 від 06.07.2019 на суму 2682.50грн., № И/9795 від 08.07.2019р. на суму 31295,88грн.
Акти № И/9390 від 06.07.2019р.. № И/9795 від 08.07.2019р. в силу п. 2.6 Договору та п. 3.8 Додатку № 1 ііажаються прийнятими відповідачем без зауважень і мають силу документу, підписаного (погодженого) Відповідачем, оскільки відповідач у визначений строк не порвернув підписані акти та не надав своїх зауважень до наданих послуг
Відповідно до п.3.5 додатку 1 до договору, відповідач повинен був оплатити надані послуги протягом 10-ти банківських днів з моменту складання позивачем актів наданих послуг.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, доказів оплати наданих послуг не надав, в зв'язку з чим в нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 91205,14грн.
Згідно зі ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно зі ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Пунктом 5.3 договору сторони встановили право позивача у випадку несвоєчасної оплати нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.
Суд перевірив розрахунок пені, заявленої до стягнення позивачем, та встановив, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. Розрахунок зроблений позивачем окремо по кожному з платежів з урахуванням моменту виникнення зобов'язання. Всього заявлено до стягнення 6192,49грн. пені.
Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на вказану правову норму позивачем заявлено до стягнення 545,57грн. 3% згідно наданого розрахунку .
Вказаний розрахунок досліджений судом та за результатами такого дослідження суд дійшов до висновку про його відповідність вимогам чинного законодавства та обґрунтованість вимог про стягнення вказаних сум.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи наявні докази по справі, суд вважає вимоги позивача про стягнення 91205,14грн. заборгованості, 6192,49грн. пені, 545,57грн. 3% річних обґрунтованими та такими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" (код 40611490, проспект Миру, буд. 5-Р, каб. 12, каб. 24, Чорноморськ, Одеська область, 68000) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Перемоги, 14, Київ 135, 01135, код 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код 38728418) 91205,14грн. заборгованості, 6192,49грн. пені, 545,57грн. 3% річних, 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Повне рішення складено 22 листопада 2019 р.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов