ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/649/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства АОВВ "Ліга-люкс"
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району
про стягнення вартості капітального ремонту в сумі 367 929 грн 19 к.
за участю:
від позивача: Захаріїв Б.Д.
від відповідача: Микитюк А.І., Єрмакова І.І.
встановив, що Приватне підприємство "АОВВ "Ліга-люкс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської КЕЧ району про стягнення вартості капітального ремонту в сумі 367929,19грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.06.19 зазначену позовну заяву залишено без руху та постановлено Приватному підприємству "АОВВ "Ліга-люкс" в десятиденний термін з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання: доказів сплати судового збору в розмірі 5518,93грн; доказів, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв"язку з розглядом справи; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
26.06.19 позивачем подано суду заяву вх.№11169/19, якою частково усунуто недоліки позовної заяви, відтак ухвалою суду від 02.07.19 позовну заяву залишено без руху та постановлено Приватному підприємству "АОВВ "Ліга-люкс" в десятиденний термін з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 5518,93грн; доказів, що підтверджують зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано заяву вх.№11782/19 від 08.07.19, відтак ухвалою суду від 10.07.19 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 20.08.19.
В судовому засіданні 20.08.19 оголошувалася перерва до 22.08.19, про що представники сторін належним чином повідомлені.
Ухвалами суду від 22.08.19 відмовлено в задоволенні клопотання вх.№16448/19 від 20.08.19 Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про закриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 09.09.18 та відкладено підготовче засідання на 24.09.19.
06.09.19 відповідачем подано суду відзив вх.№15213/19 від 06.09.19 та заяву щодо застосування строків позовної давності вх.315212/19 від 06.09.19.
Ухвалою суду від 24.09.19 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.19.
В судовому засіданні 24.10.19 оголошувалася перерва до 14.11.19.
В судовому засіданні 14.11.19 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що об"єкт оренди передано позивачу у непридатному стані, що підтверджується дефектним актом від 08.12.08, відтак за письмовою згодою орендодавця позивачем проведено капітальний ремонт орендованих приміщень, вартість якого склала 367929,19грн. За наведених обставин та на підставі ст. 776 Цивільного кодексу України та ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважає, що вправі вимагати від відповідача відшкодування понесених позивачем витрат.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№15213/19 від 06.09.19.Зокрема, вказав на те, що відсутні правові підстави для стягнення з Івано-Франківської КЕЧ району вартості здійснено позивачем ремонту, оскільки цей ремонт позивач здійснив за рахунок власних коштів згідно договору оренди №40 від 09.04.09. Крім того, просив суд застосувати позовну давність, про що подав відповідну заяву вх.№15212/19 від 06.09.19.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.11.08 №303/1/6/601 надано дозвіл Івано-Франківській КЕЧ району на укладення договору та передачу в оренду терміном на п"ять років нерухомого військового майна Приватному підприємству "АОВВ "Ліга-люкс" - нежитлових приміщень площею 110,0 кв.м в будівлі №5 військового містечка №12 по вул.Коновальця, 72 в м.Івано-Франківську, яке знаходиться на балансі Івано-Франківської КЕЧ району.
09.04.09 між сторонами у справі укладено договір оренди №40 вищезазначеного нерухомого військового майна.
24.12.09 між державою в особі КМУ, орган уповноважений здійснювати управлінням майном-Міністерство оборони України, право оперативного управління - Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району та ПП "АОВВ "Ліга-Люкс" укладено договір оренди нерухомого військового майна нежитлових приміщень площею 110,0 кв.м в будівлі №5 військового містечка №12 по вул.Коновальця, 72 в м.Івано-Франківську.
Вищезазначені договори викладено сторонами у вигляді єдиного документа, підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Термін дії договорів - до 09.04.14 (п.10.1 договору №40 від 09.04.09) та до 24.12.14(п.10.1 договору від 24.12.09).
За змістом п.2.1 договору №40 від 09.04.09 орендар (позивач) вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Факт приймання-передачі обумовленого договором майна підтверджується актом прийому-передачі від 09.04.09, копія якого міститься в матеріалах справи.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно(п.2.2 договору №40 від 09.04.09).
Пунктами 5.4, 6.3 договору №40 від 09.04.09 сторони визначили обов"язок орендаря(позивача) своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів та право на здійснення реконструкції, технічного переоснащення, поліпшення орендованого майна з письмового дозволу орендодавця. Зазначене право орендаря кореспондується із правом орендодавця надавати згоду на здійснення реконструкції, технічного переоснащення, поліпшення орендованого майна(п.8.3 договору №40 від 09.04.09.
Згідно з п.10.5 договору №40 від 09.04.09 у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Вартість проведених орендарем за дозволом орендодавця невідокремлюваних поліпшень орендованого майна не компенсується орендодавцем і є державною власністю.
Позивач стверджує, що орендовані приміщення перебували у непридатному до використання стані, що підтверджується дефектним актом від 05.12.08 та наявними в матеріалах справи фотодоказами, відтак за письмового погодження орендодавця від 19.01.09 №1/57 на проведення поточного та частково капітального ремонту на суму 390 тис.грн. у квітні 2009 року позивачем проведено капітальний ремонт орендованих нежитлових приміщень.
На підтвердження факту здійснення ремонту позивачем подано дефектний акт на капітальний ремонт від 08.01.09, договірну ціну на капітальний ремонт б/н та б/д на суму 371133,00грн., кошторис від 12.01.09 на суму 371133,00грн., довідку про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року на суму 315876грн., акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 315876грн., відомість витрат на суму 52053,19грн.
Із вищезазначених доказів вбачається, що ремонтні роботи виконувалися за погодження з орендодавцем на замовлення орендаря генпідрядником ТзОВ"Ваян", проте суду не представлено доказів оплати вартості такого ремонту позивачем.
14.02.2014 року ПП "АОВВ "Ліга-Люкс" звернувся до відповідача з вимогою у семиденний строк з дня пред"явлення вимоги відшкодувати вартість ремонту в сумі 367929,19 грн.
Відповіді на претензію та оплати відповідачем вартості ремонту матеріали справи не містять.
Норми права, які застосував суд, та мотивив їх застосування.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.
В силу ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Таким чином, згідно наведених правових норм, між сторонами у справі виникли зобов"язальні відносини на підставі спірного договору оренди.
За приписами статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у статті 778 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Водночас, приписами статті 776 ЦК України передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.Наведена правова норма кореспондується зі ст.18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Державним комітетом України з будівництва та архітектури у листі від 30.04.2003 р. № 7/7-401 надані відповідні роз'яснення та визначено, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Згідно вказаного листа, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт.
Пунктами 5.4, 6.3 договору №40 від 09.04.09 сторони визначили обов"язок орендаря(позивача) своєчасно здійснювати поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів та право на здійснення реконструкції, технічного переоснащення, поліпшення орендованого майна з письмового дозволу орендодавця. Зазначене право орендаря кореспондується із правом орендодавця надавати згоду на здійснення реконструкції, технічного переоснащення, поліпшення орендованого майна(п.8.3 договору №40 від 09.04.09.
З умов договору №40 від 09.04.09 та зі змісту акта приймання - передачі приміщення не вбачається, у якому стані передано ці приміщення орендарю, водночас, з дефектного акта від 08.12.08 вбачається, що капітальний ремонт не проводився, приміщення потребують заміни вікон та капітального ремонту стін, відсутнє опалення, водопостачання та каналізація.
Суд криточно оцінює вищезазначені акт приймання-передачі від 09.04.09 та дефектний акт від 08.12.08, оскільки згідно акта приймання-передачі від 09.04.09 позивачу передано в оренду приміщення загальною площею110, кв.м, тоді як згідно дефектного акта від 08.12.08 обстежувалося приміщення площею 122, 5 кв.м. При цьому, суд звертає увагу, що згідно дефектного акта від 08.12.08 здійснюється обстеження орендованогоприміщення, тоді як спірний договір оренди укладено 09.04.09.
Водночас, в матеріалах справи наявні письмове погодження орендодавця від 19.01.09 №1/57 на проведення поточного та частково капітального ремонту та погоджені відповідачем дефектний акт на капітальний ремонт від 08.01.09, договірна ціна на капітальний ремонт б/н та б/д, кошторис від 12.01.09, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт.
Докази оплати позивачем вартості ремонтних робіт в матеріалах справи відстуні, проте відповдіач не заперечує факту проведення позивачем капітального ремонту та на вказану позивачем суму.
Твердження відповідача про те, що ремонт здійснено позивачем за рахунок власних коштів та відповдіно до прийнятих на себе договірних зобов"язань судом відхиляються. оскільки спростовуються приписами ст. 776 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Щодо позовної давності слід зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку(п.4.4Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Судом встановлено, що строк дії договору оренди закінчився 09.04.14, відтак з цього моменту починається обрахунок строку позовної давності, проте зверненням позивача до Івано-Франківського міського суду (справа №344/5037/14-ц) з позовом про відшкодування вартості капітального ремонту строк позовної давності перервався та почався заново.
Оскільки згідно ч.1ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, приймаючи до уваги, що позивач був пристуній у судовому засіданні під час винесення рішення 18.03.16 у справі №344/5037/14-ц, від цього дня (18.03.16) почався перебіг позовної давності.
До Господарського суду Івано-Франківської області позивач звернувся з даним позовом 22.04.19.
Ухвалою суду від 28.05.19 у справі №909/402/19 позовну заяву повернуто Приватному підприємству "АОВВ "Ліга-люкс".
18.06.19 позивач повторно звернувся із даною позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області, який ухвалою від 21.06.19 залишив позовну заяву без руху та ухвалою суду від 10.07.19 відкрив провадження у даній справі.
Відтак суд погоджується із твердженням відповідача про те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом пропущено строк позовної давності. Твердження позивача проте, що позов ним подано в межах строку позовної давності судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Якщо судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.
З огляду на відмову в позові, судові витрати у справі за приписами статті 129 ГПК України залишити за позивачем.
Керуючись статтями 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, статтями 73-79, 86, 126-129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в позові Приватного підприємства "АОВВ "Ліга-люкс" до Івано-Франківської КЕЧ району про стягнення вартості капітального ремонту в сумі 367929,19грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.11.2019
Суддя Матуляк П. Я.