21.11.2019 Справа № 908/3160/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви вих. № 2069 від 07.10.2019 про видачу судового наказу
заявника: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а )
до боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
за вимогою про стягнення суми 6152,15 грн.,
Без повідомлення(виклику)заявника і боржника
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № 2069 від 07.10.2019 (вхід. № 3393/08-07/19 від 12.11.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Северин Вікторії Володимирівни суми 5100,47 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію, суми 873,43 грн. пені, суми 96,38 грн. інфляційних втрат, суми 81,87 грн. - 3 % річних, всього - загальної суми 6152,15 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 12.11.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3160/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із змісту заяви, поданої Концерном «МТМ», слідує, що заявник просить стягнути з боржника суми 5100,47 грн. заборгованості, яка виникла за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 992 від 01.01.2003, а саме: заборгованість за теплову енергію, відпущену в період з січня по квітень 2019 року на загальну суму 6202,26 грн., з яких оплачено 1101,79 грн. До заяви додано копію зазначеного договору та розрахунок основного боргу, яким, як зазначено в тексті заяви, підтверджується виникнення заборгованості.
Відповідно до п.п. 6.3, 6.4, 6.6 укладеного сторонами договору визначено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома сторонами. Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
До заяви додано рахунки та Акти приймання-передачі теплової енергії за період січень - квітень 2019, які з боку Споживача не підписані. Обставин з приводу виконання Енергопостачальною організацією умови п. 6.4 договору щодо надання (вручення або направлення) вказаних документів споживачу в заяві не викладено, відповідних доказів до заяви не додано. Також не надано доказів здійснення споживачем (боржником) часткової оплати за спожиту теплову енергію в розмірі 1101,79 грн., як то вказано у заяві. Сам по собі наданий розрахунок основного боргу, без доказів на його обґрунтування, не є належним доказом на підтвердження виникнення заявленої до стягнення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, заявником не надано належних доказів на підтвердження зазначених ним обставин щодо відпуску боржнику теплової енергії у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості. Із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості в розмірі 5100,47 грн., а також суми 873,43 грн. пені, суми 96,38 грн. інфляційних втрат, суми 81,87 грн. - 3 % річних, які є похідними від суми основної заборгованості.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Перша (титульна) сторінка заяви не містить вказівку на статус боржника як фізичної особи - підприємця, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 цього Кодексу щодо змісту заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Концерну«Міські теплові мережі» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Северин Вікторії Володимирівни суми 5100,47 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію, суми 873,43 грн. пені, суми 96,38 грн. інфляційних втрат, суми 81,87 грн. - 3 % річних.
Додаток: оригінал платіжного доручення № 24053 від 17.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 192,10 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 20 аркушах).
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Ухвала підписана 21.11.2019.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя О.С. Боєва