ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 листопада 2019 року Справа № 913/501/19
м. Харків Провадження №17/913/501/19
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 2845036,00 грн.
Секретар судового засідання Романенко Т.М.
У засіданні 11.11.2019 брали участь:
від позивача: Єфременко О.О., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6537/10 від 23.03.2018, довіреність № 14-192 від 17.05.2019;від відповідача: представник не прибув.
Представники сторін на проголошення судового рішення після виходу суду нарадчої кімнати 12.11.2019 не прибули.
Обставини справи: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулось з позовною заявою №14/4-1410 від 02.09.2019 до Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (відповідач у справі) про стягнення 2845036,00 грн, з яких: пеня в сумі 1230609,29 грн, 3% річних у сумі 615367,13 грн, інфляційні нарахування в сумі 999059,57 грн, за договором купівля-продажу природного газу від 05.09.2017 №5028/1718-ТЕ-20 (далі - Договір).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період жовтень-грудень 2017 року та січень-квітень 2018 року на виконання умов вказаного Договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 97722085,99 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 1230609,29 грн, 3 % річних в сумі 615367,13 грн та інфляційні втрати в сумі 999059,57 грн, за періоди, згідно наданого розрахунку.
Ухвалою суду від 12.09.2019 відкрито провадження у справі №913/501/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
30.09.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №10-753 від 25.09.2019, в якому він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідач не заперечує факт оплати за поставлений природний газ з простроченням. Проте заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1230609,29 грн, оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, тому до спірних правовідносин, пов'язаних із стягненням пені, на період проведення антитерористичної операції розповсюджується дія мораторію, встановленого ч. 2 ст. 2 Законом України від 13.01.2015 № 85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
15.10.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення №11-811 від 10.10.2019, в якій останній просить розстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік, починаючи з наступного місяця після винесення судового рішення, з оплатою боргу щомісяця рівними частинами.
Обґрунтовуючи вимогу відповідач зазначив, що основною причиною здійснення несвоєчасної оплати за отриманий природний газ є брак власних коштів через виконання постанови КМУ від 18.06.2014 №247 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», згідно з якою усі кошти від споживачів за теплову енергію надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання в АТ «Ощадбанк» та повністю перераховуються на користь НАК «Нафтогаз України». Так, у 2017 та 2018 роках за рішенням НКРЕКП в розпорядженні підприємства залишалось від 6 % до 8 % грошових коштів від загальної суми отриманих оплат від споживачів за послугу з централізованого опалення.
Відповідач також зазначив, що причиною прострочення оплат за природній газ є несвоєчасна сплата населенням (споживачами) наданих послуг з централізованого опалення. Так, при наданні послуги з теплопостачання, частка пільг та субсидій становить близько 50% від всього нарахування населенню. Підприємство отримує близько 6 % - тільки з половини нарахованої суми, яке сплачує населення, а друга половина нарахувань повинна надходити від державного бюджету у вигляді наданих державою субвенцій, відповідно до постанови КМУ №256 від 04.03.2002 про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Таке фінансування державою пільг та субсидій відбувається несвоєчасно, тим самим призводить до невиконання підприємством обов'язків щодо своєчасної слати за спожитий природний газ.
Відповідач повідомив, що відповідно до бухгалтерської довідки щодо дебіторської заборгованості за теплову енергію перед КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» станом на 01.09.2017 дебіторська заборгованість складала 27813,0 тис.гри, в т.ч. населення - 15809,60 тис.грн, пільги та субсидії - 10683,0 тис.гри, інші споживачі - 1320,4 тис.гри, а станом на 01.01.2019 заборгованість складала 62097,0 тис.грн, в т.ч. населення - 50813,60 тис.грн, пільги та субсидії - 9171,1 тис.грн, інші споживачі - 2112,3 тис. грн.
Як вказує відповідач предметом його діяльності є надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання усім категоріям споживачів м. Сєвєродонецька, яку він надає лише в опалювальний сезон, тому всі грошові надходження відповідач отримує в опалювальний період, у вигляді оплати від споживачів. При цьому, підприємство до жовтня 2018 року надавало комунальну послугу за регульованим тарифом, який не вправі встановлювати самостійно і який не відшкодовував собівартість теплової енергії на сто відсотків, в наслідок чого підприємство отримувало прямі збитки.
Крім того, відповідач посилається на важкий економічний стан, сезонну роботу підприємства, економію коштів у міжопалювальний період.
Протокольною ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті 11.11.2019.
11.11.2019 до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення від 07.11.2019 №14/4-549, в яких він зазначив, що Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлює мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Однак, НАК "Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, а тому дія закону на спірні взаємовідносини не поширюється.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 № 913/65/18 зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією, оскільки природний газ є енергетичним ресурсом, колегія суддів визнає передчасним і таким, що зроблено без урахування положень чинного законодавства і доводів позивача щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», згідно з якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитих енергетичних ресурсів підприємствами, які є виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції саме енергопостачальними компаніями.
11.11.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до заяви про розстрочення виконання судового рішення від 07.11.2019 №10-885, в яких повідомив, що з 01.10.2019 набрала чинності нова редакція Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» (далі - Порядок). Згідно з п. 7 Порядку пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов'язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої управителям, об'єднанням, виконавцям комунальних послуг або виплаченої таким пільговикам готівкою. У зв'язку з чим, відповідач очікує своєчасне надходження коштів від споживачів, які отримують субсидію.
Також відповідач зазначив, що підприємство може очікувати на підтримку від Сєвєродонецької міської ради шляхом виділення бюджетних коштів на виконання розстрочки. Так, наприклад, рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради №4200 від 30.10.2019 відповідачу були виділенні з бюджету кошти на погашення заборгованості за жовтень 2019 року перед постачальником електричної енергії ТОВ «Енерго-Схід» у сумі 630000,00 грн.
У судове засідання 11.11.2019 прибув повноважний представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва, після якої в судове засідання прибув повноважний представник позивача.
Суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення та повідомив час виходу з нарадчої кімнати та проголошення рішення - 12.11.2019 о 10 год. 00 хв.
12.11.2019 на проголошення рішення представники сторін не прибули.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.
Обставинами, які входять у предмет доказування, судом визнані:
- укладення договору про постачання природного газу №5028/1718-ТЕ-20 від 05.09.2017;
- виконання позивачем зобов'язання щодо поставки відповідачу у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року природного газу на загальну суму 97722085,99 грн;
- простроченням виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленого газу;
- здійснення оплати відповідачем на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002 про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - постанова КМУ №256);
- наявність у відповідача статусу підприємства - виконавця/виробника житлово-комунальних послуг, що надає такі послуги у районі проведення антитерористичної операції;
- наявність у позивача статусу енергопостачаючої компанії;
- наявність законодавчих підстав для нарахування пені;
- правомірність включення до боргу, на який здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, сум, які були сплачені відповідачем на підставі постанови КМУ №256.
Вказані обставини підтверджуються наступним.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як Постачальником (позивач у справі) та Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», як Споживачем (відповідач у справі) був укладений договір постачання природного газу №5028/1718-ТЕ-20 від 05.09.2017 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено що, природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У розділі 2 Договору сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.
За умовами п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ в обсязі 17440,00 тис.куб.м.
Як зазначено у п. 3.7 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
У пункті 3.8 Договору сторони визначили, що Споживач зобов'язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику:
- завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи), Разом з копією такого акта Споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим Договором);
- підписані Споживачем два примірника акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу, згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає Споживу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.9 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором на дату його укладання становить всього з ПДВ - 5930,40 грн.
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Згідно з п. 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
У пункті 10.3 Договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, становить п'ять років.
Строк дії договору встановлено у розділі 12 Договору з 01.10.2017, який діє в частині реалізації газу до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з Додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 сторони домовилися доповнити або викласти в іншій редакції, зокрема, такі пункти Договору:
- викласти абзац третій пункту 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахування (оформлення) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором»;
- викласти пункти 8.2 та 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» в наступній редакції: « 8.2 У разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256» та « 8.3 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахування (оформлення) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором».
Між сторонами за Договором підписано Додаткові угоди № 2 від 19.03.2018, № 3 від 03.04.2018, згідно з якими сторони внесли зміни до п. 2.1 Договору та домовилися, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно) природний газ обсягом до 16373,565 тис.куб.м. та в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 850,00 тис.куб.м.
Згідно з Додатковою угодою № 3 від 03.04.2018 сторони домовились викласти п. 12.1 Договору строк дії договору, з 01.10.2017 і діє в частині реалізації газу до 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року природний газ на загальну суму 97722085,99 грн, що підтверджується наступними актами прийому - передачі природного газу (а.с.43-49):
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 у обсязі 887,382 тис.куб.м. за жовтень 2017 року на суму 5262530,21 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 у обсязі 2551,058 тис.куб.м. за листопад 2017 року на суму 15128794,37 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 у обсязі 2930,297 тис.куб.м. за грудень 2017 року на суму 17377833,32 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 у обсязі 3489,353 тис.куб.м. за січень 2018 року на суму 20693259,04 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 у обсязі 3344,475 тис.куб.м. за лютий 2018 року на суму 19834074,54 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 у обсязі 3109,499 тис.куб.м. за березень 2018 року на суму 18440572,87 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.04.2018 у обсязі 166,097 тис.куб.м. за квітень 2018 року на суму 985021,64 грн.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
16.11.2017 між Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (Сторона 2), Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради (Сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (Сторона 4), Комунальним підприємством «Сєвєрдонеьцктеплокомуненерго» (Сторона 5) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Сторона 6) з метою погашення взаємної заборгованості, а саме організації проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 із відповідними змінами, уклали спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3937 від 16.11.2017 (а.с.55-58).
Спільне протокольне рішення підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.
У п. 2.7 Спільного протокольного рішення зазначено, що Сторона 5 перераховує Сторонні 6 кошти у сумі 3000000,00 грн, у тому числі ПДВ 500000,00 грн, за природний газ за жовтень 2017 року згідно з Договором від 05.09.2017 №5028/1718-ТЕ-20 із записом у графі «Призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.05 №20, за природний газ за жовтень 2017 р., договір від 05.09.2017 №5028/1718-ТЕ-20, у тому числі ПДВ 500000,00 грн.».
Пунктом 5.2. Спільного протокольного рішення передбачено, що воно набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.
Згідно з п. 5.3. Спільного протокольного рішення сторони визначили, що спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Як вбачається з матеріалів справи, відшкодування заборгованості здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», фінансування було проведено на загальну суму 49465016,13 грн, зокрема, 20.12.2017 на суму 3286113,94 грн, 01.02.2018 на суму 4642572,46 грн, 27.02.2018 на суму 13000000,00 грн, 26.04.2018 на суму 8184245,20 грн, 26.05.2018 на суму 4290854,52 грн, 25.07.2018 на суму 1634793,86 грн, 22.08.2018 на суму 1145634,22 грн, 26.09.2018 на суму 1196750,20 грн, 26.10.2018 на суму 1492886,53 грн, 23.11.2018 на суму 3078842,69 грн, 21.12.2018 на суму 6957459,02 грн, 22.12.2018 на суму 554863,49 грн.
Інша частина заборгованості на загальну суму 48257069,86 грн була погашена відповідачем, шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку, що підтверджується даними виписки з рахунку позивача, довідки про операції на підприємстві (а.с.51-54).
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п.6.1 Договору.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі п. 8.2 Договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 1230609,29 грн за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.28-42).
Як вбачається з розрахунку пені, позивачем він виконаний з урахуванням положень п.6.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018, зокрема, без нарахування на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2017 року нарахована пеня у сумі 92555,17 грн за період з 26.12.2017 по 18.02.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2017 року нарахована пеня у сумі 67501,84 грн за період з 26.01.2018 по 26.02.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року нарахована пеня у сумі 259828,92 грн за період з 27.02.2018 по 25.04.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року нарахована пеня у сумі 268111,93 грн за період з 27.03.2018 по 25.09.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року нарахована пеня у сумі 529780,54 грн за період з 26.04.2018 по 25.10.2018.
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 615367,13 грн та інфляційні втрати в сумі 999059,57 грн за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.28-42).
Як вбачається з розрахунку позивача, він виконаний з урахуванням положень п.6.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018, зокрема, на заборгованість, що була профінансована за рахунок виділених бюджетних субвенцій згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями жовтня 2017 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 123197,17 грн за період з 13.09.2018 по 25.09.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2017 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 33914,66 грн за період з 26.12.2017 по 18.02.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2017 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 43569,09 грн за період з 26.01.2018 по 26.02.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 61909,50 грн за період з 27.02.2018 по 25.04.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 123197,17 грн за період з 27.03.2018 по 25.09.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 335277,83 грн за період з 26.04.2018 по 20.12.2018.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані 3 % річних у сумі 16966,39 грн за період з 26.05.2018 по 21.12.2018.
Також, у зв'язку з порушенням терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2017 року (з урахуванням оплат) позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 106548,50 грн за січень 2018 року.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року (з урахуванням оплат) позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 118591,84 грн за березень 2018 року.
За зобов'язаннями лютого 2018 року (з урахуванням оплат) позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 84889,34 грн за період з квітня 2018 року по серпень 2018 року.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані інфляційні втрати в сумі 637982,60 грн за період з травня 2018 року по листопад 2018 року.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями квітня 2018 року (з урахуванням оплат) нараховані інфляційні втрати в сумі 51947,28 грн за період з червня 2018 року по листопад 2018 року.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, а позивач заперечує проти доводів відповідача, з підстав викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач передав у власність відповідачу у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року природний газ на суму 97722085,99 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 31.04.2018 (а.с.43-49):
У п. 6.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018) сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахування (оформлення) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем природний газ у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року на суму 97722085,99 грн, але оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 Договору.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У зв'язку з порушенням строків з оплати отриманого газу у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1230609,29 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.29-42).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність за невиконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у пункті 7.2. Договору, у вигляді пені в розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Водночас, суд звертає увагу, що 13.01.2015 було прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIІІ (далі Закон №85-VIII), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 №21 та набув чинності з 07.02.2015.
Статтею 1 Закону №85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно із ст. 2 Закону №85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Пунктом 6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто, природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону №85-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019, тому посилання позивача на більш пізню позицію Верховного Суду судом до уваги не беруться.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону №85-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (пункт 1 частини першої статті 13 вказаного Закону в зазначеній редакції).
Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.
Як вказувалось, за умовами п. 1.2 Договору, природний газ, який постачався за Договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Тобто, Комунальне підприємство «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, нарахування позивачем пені у сумі 1230609,29 грн за зобов'язаннями жовтня-грудня 2017 року та січня-квітня 2018 року є безпідставним на даний час, з огляду на наявність мораторію на такі нарахування, а тому у стягненні пені слід відмовити.
Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 615367,13 грн та інфляційні втрати в сумі 999059,57 грн нараховані на зобов'язання жовтня-грудня 2017 року та січня-квітня 2018 року за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.28-42).
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, враховує положення ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується, зокрема ПАТ “НАК «Нафтогаз України». Наведене регулювання визначалось постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», яка втратила чинність 01.01.2018.
Оцінюючи умови Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.01.2018, суд також зазначає, що в п.6.1 міститься загальна умова оплати за газ - це 100% поточна оплата протягом місяця поставки природного газу.
В той же час, сторони погодили, що остаточний розрахунок за газ власними коштами проводиться до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з розрахунку позивача, останній також нараховує заявлені до стягнення суми й на заборгованість, яка була погашена на виконання постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», із відповідними змінами (далі - Порядок).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.
Так, затверджений Порядок визначає, зокрема, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).
Відповідно до абз1 п. 81 Порядку кошти на оплату пільг і субсидій за природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, теплопостачання, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.
Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи.
Відповідно до абз 21 п. 81 Порядку для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім суб'єктів господарювання, які постачають теплову енергію, вироблену з альтернативних видів палива, та підприємств - постачальників (виробників) альтернативних видів палива, яким кошти спрямовуються на поточні рахунки, відкриті в банківських установах.
Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків (абз 22 п. 81 Порядку).
Згідно з абз.24 п.81 Порядку учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом або наступного робочого дня у разі, коли 15 число припадає на вихідний день, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству.
Відповідно до абз 25 п. 81 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Отже, слід враховувати, що постановою Кабінету Міністрів України №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в додатковій угоді №1.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
При цьому положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов'язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведеної постанови.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ у порядку, встановленому вказаними постановами, за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.
Відповідачем було додержано вимог наведених постановою Кабінету Міністрів України №256 щодо порядку проведення розрахунків, зокрема, зазначене відображено в наведеному позивачем розрахунку сум, що підлягають до стягнення (а.с.28-42).
Судом встановлено, що відшкодування заборгованості здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256, фінансування було проведено на загальну суму 49465016,13 грн, зокрема, 20.12.2017 на суму 3286113,94 грн, 01.02.2018 на суму 4642572,46 грн, 27.02.2018 на суму 13000000,00 грн, 26.04.2018 на суму 8184245,20 грн, 26.05.2018 на суму 4290854,52 грн, 25.07.2018 на суму 1634793,86 грн, 22.08.2018 на суму 1145634,22 грн, 26.09.2018 на суму 1196750,20 грн, 26.10.2018 на суму 1492886,53 грн, 23.11.2018 на суму 3078842,69 грн, 21.12.2018 на суму 6957459,02 грн, 22.12.2018 на суму 554863,49 грн (а.с.28-42).
Враховуючи викладене, суд зазначає про помилковість включення до боргу, на який здійснено нарахування 3% та інфляційних втрат, сум, сплачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне навести правильний розрахунок 3% річних, здійснений за допомогою інформаціно-правової бази «Законодавство», враховуючи умови укладеного між сторонами договору, положень постанови Кабінету Міністрів України №256, із правильним визначенням бази для нарахування за кожним зобов'язанням, враховуючи обсяг профінансованих сум відображений самим позивачем в розрахунку, а також здійснені відповідачем часткові оплати.
Так, за порушення терміну сплати за зобов'язаннями жовтня 2017 року позивачем вірно нараховані 3 % річних у сумі 123197,17 грн за період з 13.09.2018 по 25.09.2018.
Водночас, за перерахунком суду за порушення терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2017 року сума 3 % річних за період з 26.12.2017 по 18.02.2018 складає 18896,36 грн.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями грудня 2017 року сума 3 % річних за період з 26.01.2018 по 26.02.2018 складає 13175,42 грн.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року сума 3 % річних за період з 27.02.2018 по 25.04.2018 складає 30065,13 грн.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року сума 3 % річних за період з 27.03.2018 по 25.09.2018 складає 52341,76 грн.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року сума 3 % річних за період з 26.04.2018 по 20.12.2018 складає 97672,89 грн.
На заборгованість за зобов'язаннями квітня 2018 року 3% річних не підлягають нарахуванню, з огляду на вищевикладені висновки, оскільки заборгованість у встановлені строки була повністю погашена за рахунок коштів, виділених на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256.
За розрахунком суду, обґрунтовано заявлена до стягнення сума 3% річних за зобов'язаннями листопада 2017 року - квітня 2018 року складає 335348,73 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.
З огляду на невірне визначення в розрахунку інфляційних втрат бази для нарахування інфляційних втрат у зв'язку із включенням в суму боргу суми оплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256, суд вважає за необхідне здійснити правильний розрахунок інфляційних, зроблений за допомогою інформаційно-правової програми «Законодавство» (із правильним визначенням бази для нарахування та суми, що існувала на кінець місяця).
У зв'язку з порушенням терміну сплати за зобов'язаннями листопада 2017 року (з урахуванням оплат на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256) на суму 2460721,06 грн інфляційні втрати за січень 2018 року складають 36910,82 грн.
Позивач інфляційну складову за зобов'язаннями жовтня та грудня 2017 року не нараховує.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями січня 2018 року (з урахуванням оплат на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256) на суму 8481438,93 грн інфляційні втрати за березень 2018 року складають 93295,83 грн.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями лютого 2018 року позивачем вірно нараховані інфляційні втрати в сумі 84889,34 грн за період з квітня 2018 року по серпень 2018 року.
За порушення терміну сплати за зобов'язаннями березня 2018 року (з урахуванням оплат на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256) нараховані інфляційні втрати за період з травня 2018 року по листопад 2018 року з урахуванням дефляції складають 382264,37 грн, а саме на суму 11899836,26 грн інфляційні втрати за період з травня 2018 року по серпень 2018 року складають -83298,85 грн; на суму 11098930,09 грн інфляційні втрати за вересень 2018 року складають 210879,67 грн; на суму 9606043,56 грн інфляційні втрати за жовтень 2018 року складають 163302,74 грн; на суму 6527200,87 грн інфляційні втрати за листопад 2018 року складають 91380,81 грн.
На заборгованість за зобов'язаннями квітня 2018 року інфляційні втрати не підлягають нарахуванню, з огляду на вищевикладені висновки, оскільки заборгованість у встановлені строки була повністю погашена за рахунок коштів, виділених на виконання постанови Кабінету Міністрів України №256.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями листопада 2017 року - березня 2018 року на загальну суму 382264,37 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 335348,73 грн та інфляційні втрати в сумі 382264,37 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч.5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
На підтвердження свого клопотання відповідачем представлено до матеріалів справи: довідку щодо дебіторської заборгованості за теплову енергію перед КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» від 09.10.2019 №10-806, копії наказів від 26.01.2018 № 56 та від 11.02.2019 № 69 про встановлення неповного робочого часу.
Наведений відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, недостатність тарифів, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, значна заборгованість контрагентів та населення судом у їх сукупності приймаються як обставини, що істотно ускладнять виконання рішення.
Суд також враховує, що відповідач є постачальником теплової енергії для населення м. Сєвєродонецька, і можлива паралізація його діяльності шляхом накладення арешту на рахунки в порядку примусового виконання рішення, може спричинити вкрай негативні наслідки для населення у вигляді припинення теплопостачання взимку 2019-2020 років.
Крім того, з огляду на набрання чинності з 01.10.2019 нової редакції Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» (далі - Порядок), згідно з пунктом 7 якого пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов'язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої управителям, об'єднанням, виконавцям комунальних послуг або виплаченої таким пільговикам готівкою, відповідач може мати джерело доходів у вигляді своєчасного надходження коштів від споживачів, які отримують субсидію.
Водночас, суд вважає річний строк розстрочення необґрунтовано довгим, враховуючи також майнові інтереси позивача, тому, з огляду на вищевказане, суд задовольняє клопотання відповідача частково та вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 6 місяців з дати його ухвалення зі сплатою суми боргу, що підлягає стягненню, рівними частинами.
Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, ч. 1 ст. 239, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», проспект Космонавтів, 9-А, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, 93412, ідентифікаційний код 13405551, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 335348,73 грн, інфляційні втрати у сумі 382264,37 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 10764,21 грн.
3. Розстрочити виконання рішення на 6 місяців з дати його ухвалення зі сплатою щомісячно по 119602,18 грн.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2019.
Суддя О.С. Фонова