ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2019Справа № 910/11246/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" (аеропорт, м.Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 13738233)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 34 314,91 грн.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 28 867,41 грн заборгованості, 2 819,05 грн інфляційних, 1 159,70 грн 3% річних, 602,05 грн пені, 866,02 грн штрафу за договором індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 160071 від 01.03.2016.
Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору відповідачем щодо оплати своїх зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.09.2019.
21.08.2019 здійснено запит до Департаменту з питань реєстрації КМДА щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
09.09.2019 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит від Департаменту з питань реєстрації КМДА, у якій вказано, що ОСОБА_1 з 10.07.2019 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 910/11246/19 на 01.10.2019 та визнано явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.
01.10.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.
Ухвалою від 01.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач своїх представників у засідання суду не направив, письмового відзиву на позов у визначеному порядку не надав, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, докази повідомлення відповідача про розгляд справи (ухвали суду від 21.08.2019, 17.09.2019, 01.10.2019), згідно повідомлення про вручення, були надіслані на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та повернені до суду із зазначенням причини повернення «за терміном зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачам ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/11246/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористались своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 05.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.03.2016 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - технологічне обладнання їдальні, що перебуває на балансі Орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2016 р. і становить 935845,40 грн. без ПДВ.
Відповідно до п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання передавання Майна.
Згідно з п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2016 p. - 5459,10 грн. згідно з Розрахунком орендної плати (Додаток № 1 до Договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п.3.2 Договору).
У п.3.3 Договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку-фактури, який Орендодавець надає Орендареві на підставі акту приймання-передачі послуг, підписаного обома Сторонами. До 15 числа наступного місяця Сторони підписують акт здачі-прийняття виконаних послуг за Договором на розрахунковий місяць. При цьому обов'язок складати акти покладається на Орендодавця, який зобов'язаний надати проект акту Орендареві не пізніше 10 числа наступного місяця, а Орендар повинен підписати акт та повернути його Орендодавцю протягом п'яти календарних днів.
Пунктом 9.4 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцеві відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені, в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. (п.9.5 Договору).
У п.10.1 Договору передбачено, що цей Договір діє з дня його укладання до 26 липня 2016 р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071 від 01.03.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - технологічне обладнання їдальні, що перебуває на балансі Орендодавця, що підтверджується Актом приймання - передачі від 01.03.2016 року.
Додатковою угодою №1 від 09.08.2016 року до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071 від 01.03.2016 року, Сторони п.10.1 Договору виклали в наступній редакції: "термін дії Договору продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє з 26 липня 2016 р. до 25 червня 2019 року".
Додатковою угодою №2 від 01.09.2016 року до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071 від 01.03.2016 року, Сторони п.1.1 Договору виклали в наступній редакції: "Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - технологічне обладнання їдальні, що перебуває на балансі Орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2016 р. і становить 903243,25 грн. без ПДВ".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за січень 2018 року - квітень 2018 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 28 867,41 грн. крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 пеню у розмірі 602,73., штраф у розмірі 866,02 грн., 3% річних у розмірі 1159,70 грн інфляційні у розмірі 2 819,05 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На виконання умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071 від 01.03.2016 року Орендодавець надав послуги з оренди, а Орендар в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами наданих послуг, а саме: № 14158 за січень 2018 на суму 7 294,75 грн, № 14216 за лютий 2018 на суму 7 360,40 грн, №14289 за березень 2018 на суму 7 441,37 грн, №14296 за квітень 2018 р. у розмірі 6 770,89 грн
Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Державним підприємством обслуговування повітряного руху України за Договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №160071 від 01.03.2016 року становить 28 867,41 грн.
Доказів оплати суми у розмірі 28 867,41 грн суду не надано.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 28 867,41 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь за загальний період прострочки з 21.02.2018 р. по 06.08.2019 р. 3% річних у розмірі 1 159,70 грн та інфляційні у розмірі 2 819,05 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 819,05 грн інфляційних та 1 159,70 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 2 518,78 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 9.4 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцеві відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені, в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснення нарахування пені є арифметично вірним. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 518,78 грн пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.9.5 Договору у розмірі 866,02 грн.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв"язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. (п.9.5 Договору)
За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.9.5Договору.
30.07.2018 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, проте з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією із сторін.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.
Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86,129,236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" (аеропорт, м.Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 13738233) 28 867 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 41 коп основного боргу, 2 819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 05 коп інфляційних втрат, 1 159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп 3% річних, 602 (шістсот дві) грн. 73 коп пені, 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 02 коп. штрафу та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 19.11.2019.
Суддя Н.І. Ягічева