номер провадження справи 24/125/19
07.11.2019 Справа № 908/1884/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни при секретарі Вака В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458)
про стягнення 12414069,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Старчик А.А., довіреність № 14-195 від 17.05.2019;
Тітаренко Т.М., довіреність № 565/20-19 від 05.06.2019
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення пені в сумі 9661543,40 грн., трьох процентів річних у сумі 996510,67 грн., інфляційних витрат у сумі 1756014,93 грн. на підставі договору № 6261/1718-КП-13 постачання природного газу від 11.10.2017.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1884/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/125/19. Судове засідання призначено на 09.09.2019.
27.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 22.08.2019 № 3325/20), в якому останній проти позову заперечує. Просить суд зменшити суму пені, що підлягає стягненню на 90% та розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області строком на 12 місяців.
04.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважає, що клопотання відповідача про зменшення пені на 90% необґрунтованим та таким, що порушує баланс інтересів сторін. Також позивач критично ставиться до доводів відповідача, яким обґрунтовується заява про розстрочку виконання рішення.
06.09.2019 відповідачем надані суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.10.2019.
07.10.2019 позивачем надана суду клопотання від 04.10.2019 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 07.10.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 07.11.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.
Учасники процесу оголосили про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
В позовній заяві позивач підставою для звернення з позовом до суду зазначив порушення виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу в рамках договору постачання природного газу № 6261/1718-КП-13 від 11.10.2017. У зв'язку з порушенням виконання відповідачем грошового зобов'язання, як то передбачено п. 6.1 договору, позивач, з урахуванням умов п. 8.2 договору та приписів ст. ст. 611, 625 ЦК України нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 9 661 543,40 грн., 996 510,67 грн. 3% та 1 756 014,93 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України.
Відповідач не заперечує проти факту прострочки оплати, але просить зменшити розмір пені на 90% та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
В засіданні 07.11.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
11.10.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Концерном “Міські теплові мережі” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 6261/1718-КП-13, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п.1.2. договору).
Пунктом 3.7. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 3.10. договору, Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. (п. 5.2. договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Додатковими угодами № 1-5 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 6261/1718-КП-13 сторонами вносились зміни до договору, а саме до пунктів 2.1 розділу 2 та розділу 12 договору.
Пунктом 12.1. договору (в редакції додаткової угоди від 05.09.2018 № 5) сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 30 вересня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору від 11.10.2017 № 6261/1718-КП-13 позивач у період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 148 466 074,30 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками позивача (постачальника) та відповідача (споживача), копії яких надані до позовної заяви).
З підстав порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений природний газ у період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. позивачем заявлено вимоги про стягнення з концерну “МТМ” 9 661 543,40 грн. пені, 996 510,67 грн. 3 % річних та 1 756 014,93 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов'язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх грошових зобов'язань за договором від 11.10.2017 № 6261/1718-КП-13 щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ у період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. належним чином не виконав.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу у зазначений період матеріалами справи доведено.
За порушення строку оплати поставленого газу в період з жовтня 2017 р. по вересень 2018 р. позивачем заявлено до стягнення 996 510,67 грн. 3 % річних за загальний період з 28.11.2017 по 20.01.2019 та 1 756 014,93 грн. інфляційних витрат за загальний період з січня 2018 року по січень 2019 року включно (розрахунок міститься у матеріалах справи).
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у загальній сумі 996 510,67 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1 756 014,93 грн.
Крім того, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу позивачем заявлено до стягнення 9 661 543,40 грн. пені за загальний період з 28.11.2017 по 20.01.2019 (розрахунок міститься у матеріалах справи).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 9 661 543,40 грн. за спірний період.
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Як встановлено судом, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого розміру пені, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені за несвоєчасну сплату отриманого газу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні та оцінивши подані докази, врахувавши сплату основного боргу у спірний період у повному обсязі та незначні строки прострочення, а також беручи до уваги, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, стягнення на користь позивача процентів річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, тобто враховуючи, що при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави, передбачені ч. 1 ст. 233 ГК України, для зменшення, нарахованої позивачем пені на 50%.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню частково в сумі 4 830 771,70 грн, враховуючи часткове задоволення судом клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан Концерну “Міські теплові мережі” та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги, що підприємство відповідача є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, в теперішній час триває опалювальний сезон, предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції, враховуючи, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану Концерну “Міські теплові мережі”, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає, що наведені відповідачем обставини є підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1884/19 строком на 12 місяці починаючи з 01.12.2019 по 01.12.2020, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 631 941,44 грн.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 186 211,03 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Концерну “Міські теплові мережі” до суми 4 830 771,70 грн.
Стягнути з концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 4 830 771 (чотири мільйона вісімсот тридцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 70 коп. пені, 996 510 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот десять) грн. 67 коп. 3 % річних, 1 756 014 (один мільйон сімсот п'ятдесят шість тисяч чотирнадцять) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 186 211 (сто вісімдесят шість тисяч двісті одинадцять) грн. 03 коп. судового збору.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 у справі № 908/1884/19 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляції на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з листопада 2019 року по листопад 2020 року, зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 631 941 (шістсот тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 44 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.11.2019.
Суддя Т.А. Азізбекян