вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.11.2019м. ДніпроСправа № 904/9237/15
Суддя Ніколенко М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015
у справі
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник", с. Партизанське, Дніпропетровська область
про стягнення 69 671,47 грн.
Представники:
від позивача: Козятинський І.П., довіреність № 809 від 30.10.2019;
від відповідача: Колєснікова Є.О., довіреність № 9 від 27.05.2019.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (правонаступником якого є Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник") про стягнення 69 671,47 грн. заборгованості за спожиту електроенергію у період з листопада 2012 по травень 2014.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008.
Рішенням суду від 18.11.2015 позовні вимоги було задоволено.
На адресу суду, 22.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015.
В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18, якою встановлено, що договір постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 є розірваним з 01.08.2012.
Ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами. Призначено судове засідання на 13.11.2019.
Позивач, 12.11.2019 надав до суду відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015. Позивач заперечив проти задоволення вищевказаної заяви, оскільки відповідачем пропущено встановлений п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України трирічний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, про перегляд якого подана заява.
Крім того, на думку позивача, наведені відповідачем у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, оскільки були відомі відповідачу під час первісного розгляду справи № 904/9237/15.
У судовому засіданні від 13.11.2019 оголошено перерву до 19.11.2019.
У судовому засіданні від 19.11.2019 відповідач надав доповнення до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у яких зазначив, що відповідна заява була подана в межах трьох років з дати ознайомлення представником ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" з рішенням суду у справі №904/9237/15.
Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015 у справі № 904/9273/15, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Як зазначено вище, рішенням суду у справі № 904/9237/15 від 18.11.2015 було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 69 671,47 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, поставленої позивачем на виконання умов договору № 7390/18-394 від 09.07.2008.
В обґрунтування наявності нововиявлених обставин у справі відповідач послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2019 у справі № 904/5791/18, якою встановлено, що договір постачання електричної енергії № 7390/18-394 від 09.07.2008 є розірваним з 01.08.2012.
При цьому обставини припинення споживання відповідачем електроенергії за договором № 7390/18-394 від 09.07.2008, розірвання договору про постачання електроенергії були відомі ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" на момент розгляду справи про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію.
Слід зазначити, що представник відповідача у судові засідання у справі № 904/9237/15 не з'являвся, заперечень щодо позовних вимог не надавав, рішення суду від 18.11.2015 не оскаржував.
Позов про визнання договору розірваним (справа № 904/5791/18) був поданий заявником до Господарського суду Дніпропетровської області в грудні 2018, тобто після спливу трьох років після прийняття рішення у справі № 904/9237/15.
А отже, обставини на які відповідач посилається як на нововиявлені, існували на момент розгляду справи № 904/9237/15 та були відомі сторонам, але про такі обставини не було заявлено сторонами.
Згідно до положень "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" (Рим, 4.XI.1950) (ратифіковано Законом України № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (стаття 6(1). Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи (стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції (Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97): кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст.1).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Так, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 у справі №904/9273/15 набрало законної сили 04.12.2015.
З урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд вищевказаного судового рішення за нововиявленими обставинами могла бути подана відповідачем у строк до 05.12.2018. Однак, така заява була подана відповідачем до суду 18.10.2019, тобто з пропуском строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України.
Частиною 3 ст. 321 ГПК України встановлено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Щодо твердження відповідача про те, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами була подана в межах трьох років з дати ознайомлення представником ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" з рішенням суду у справі № 904/9237/15, слід зазначити про таке.
Відповідачем помилково ототожнюється строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 321 ГПК України, зі строком позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Тоді як трирічний строк для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, починає свій перебіг з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Початок перебігу такого строку не може бути змінений, а також не може бути поновлений за жодних обставин.
За таких обставин, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015 у справі № 904/9273/15 слід відмовити.
Такої самої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду під час розгляду аналогічних спорів (постанова від 05.06.2019 у справі №904/2820/15).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 234, 235, 320, 321, 323 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 18.11.2015 у справі № 904/9273/15.
Ухвала набирає законної сили 19.11.2019 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 22.11.2019.
Суддя М.О. Ніколенко