08.11.2019 Справа № 904/2354/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/2354/19 (суддя Красота О.І.; рішення ухвалене без участі представників сторін у місті Дніпро, повне рішення складено 06.08.2019)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Львів
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу 65785,00 грн.
У червні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 65785,00 грн.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України обґрунтовано тим, що відповідач як вантажовідправник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, оскільки допустив порушення при складенні перевізних документів, а саме зазначив у накладній неправильну масу вантажу, що було виявлено під час проведення переважування та про що було складено відповідний комерційний акт.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/2354/19 (суддя Красота О.І.) позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 65785,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру штрафу.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/2354/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом помилково встановлено, що комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 складено у відповідності до вимог Правил складання актів. Зазначає, що наданий акт підписаний начальником станції, прийомоздавальником поїздів та агентом комерційним, проте в порушення вимог п.10 Правил складання актів, вказаний комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Вказує на те, що у відповіді на відзив міститься посилання позивача про те, що посада начальника вантажного району передбачена не всіма штатними розписами станцій залізниць, однак належних доказів даного твердження позивачем не було надано до суду: ні штатного розкладу, ні доказів того, хто саме виконує функції з посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) та міг би підписати комерційний акт, зважаючи на ту обставину, що відповідно до Правил складання актів, підпис вказаної особи є обов'язковим. Апелянт стверджує, що судом не було досліджено чи має право підписувати комерційний акт прийомоздавальник поїздів ОСОБА_1 та агент комерційний Бортнік Т ОСОБА_2 . Виходячи з того, що належним доказом наявності або відсутності на будь-якому підприємстві відповідних посад є належним чином засвідчений і введений в дію штатний розпис цього підприємства, який до матеріалів справи не додано позивачем, вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 є доказом, який засвідчує обставини неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній, та може бути підставою для матеріального відповідальності відповідача у вигляді нарахованого позивачем штрафу. Щодо відмови суду у зменшенні розміру штрафу, то відповідач вважає, що позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній №47043427 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні №62550538, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач. Також за твердженням апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги вина позивача у прийманні до перевезення вантаж у вагоні, що завантажений з перевищенням його вантажопідйомності, та не враховано, що Залізниці заборонено приймати до перевезення вантажі у вагонах завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, відсутності систематичного недовантаження /перевантаження вагонів з боку відповідача. За таких обставин, на думку скаржника, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджуються достовірними доказами, а тому оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, що є підставою для його скасування.
Позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується із твердженням відповідача, що судом першої інстанції було помилково встановлено, що комерційний акт складено у відповідності до вимог Правил складання комерційних актів. Вказує на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем у відповіді на відзив надавались тільки письмові пояснення щодо комерційного акту №350002/147/174, як належного та допустимого доказу, а саме вказувалось, що в разі відсутності у штатному розписі станції начальника вантажного району до складання та підписання комерційних актів можуть залучатись інші працівники залізниці, що повністю відповідає нормам Правил складання актів, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи копію Витягу зі штатного розпису Рівненської дирекції залізничних перевезень РФ Львівська залізниця (ДН-3), станом на жовтень місяць 2018 року та копію Посадової інструкції Агента комерційного станції Здолбунів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/2354/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
У грудні 2018 року зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" за залізничною накладною №47043427 відправлено вагон №62550538 із вантажем - "вугілля кам'яне марки Г- газове", одержувачем в цій накладній зазначено ДТЕК Бурштинська ТЕС.
14.12.2018 по станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі акту загальної форми №1207 від 14.12.2018 (а.с.16) по вагону №62550538 проведено комісійне переважування.
При комісійному зважуванні встановлено, що маса вантажу зазначена в накладній не відповідає дійсній масі вантажу встановленій при комісійному зважуванні, а саме: у вагоні №62550538 згідно накладної маса вантажу визначена відправником становить тара - 24600 кг, нетто - 69700 кг, фактично виявилося брутто - 95350 кг, тара - 24600 кг, нетто - 70750 кг, що більше проти накладної на 1050 кг та більше вантажопідйомності вагона на 750 кг, що загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЄ розділ 15, п. 15.27. Дані обставини засвідчені комерційним актом №350002/147/174 від 15.12.2018 (а.с.11).
Комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 підписано начальником станції Кіяшко В.Г., агентом комерційним ОСОБА_3 , приймальником ОСОБА_4 ОСОБА_1 .
Надлишок вантажу масою 2030 кг із вагона №62550538 перевантажено у вагон №65380362 та згідно досилочної накладної №36402741 (а.с.10) відправлено на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, даний факт підтверджується Актами загальної форми №574 від 18.12.2018 та №578 від 18.12.2018 (а.с.14-15).
Надлишок вантажу масою 2030 кг видано вантажоодержувачу 23.12.2018, про що свідчить відмітка (календарний штемпель) у графі 52 досилочної накладної №36402741.
У накладній маса вантажу у вагонах визначена відправником у порядку п.5 Правил приймання вантажів до перевезення. Тобто відповідачем при відправці невірно зазначено масу вантажу у накладній.
У відповідності до положень ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, а саме: - провізна плата згідно накладної №47043427 за вагон №62550538 складає 13157,00 грн., тому сума штрафу складає 13157,00 грн. х 5 = 65785,00 грн.
Несплата відповідачем нарахованого штрафу в добровільному порядку слугувала підставою для звернення залізниці до господарського суду із даним позовом.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини третьої статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.
Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. розділу II Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
У частині четвертій статті 52 Статуту залізниць України визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з пунктом 5.5. розділу V Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Порядок проведення зважування передбачений Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, а саме розділом Правила приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до пункту 5 Правил загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 №279.
У графі 55 залізничної накладної №47043427 зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджує прийомоздавальник ОСОБА_5 ("ЕЦП" 12.12.2018 16:17). У графі 24 вказаної накладної маса вантажу визначена відправником у вагоні №62550538 становить 69700 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах визначено вантажовідправником. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.
Матеріалами справи підтверджується, що на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі акту загальної форми №1207 від 14.12.2018 було проведено перевірку маси вантажу на 150т трьохплатформенній електронній тензометричній вазі клеймо 2018р., під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №62550538 не відповідає масі вказаній вантажовідправником та складено комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018, яким засвідчено, що вказана маса вантажу - 69700 кг, в дійсності виявилося - 70750 кг, тобто більше маси зазначеної в документі на 1050 кг.
Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №052-Е підтверджує, що ваги 150т, на яких проводилось зважування вагону №62550538 повірені 14.12.2018 (а.с.47-51).
Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2018 у справі №916/3615/16.
Враховуючи те, що відомості про масу вантажу у залізничну накладну №47043427 внесено ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", то у залізниці відсутній обов'язок перевірки відповідності вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 65785,00 грн. штрафу, місцевий господарський суд виходив із того, що має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеного у залізничній накладній та встановленого про контрольному зважуванні, а тому відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України вимоги позивача про стягнення з відповідача у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення є обґрунтованими та правомірними.
З урахуванням встановлених вище обставин та наведених положень законодавства колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Разом із цим, відповідно до наведених вище положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи обов'язок дослідження судом апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження факту належності, як доказу у цій справі, комерційного акту №350002/147/174 від 15.12.2018, колегія суддів приймає до розгляду відповідні заперечення відповідача та надані позивачем додаткові докази, що не були подані суду першої інстанції з об'єктивних причин - через відсутність відповідних заперечень відповідача.
Дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 складено з порушенням вимог п. 10 Правил складання актів.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 містить підписи начальника станції ОСОБА_6 , агента комерційного ОСОБА_3 та приймальника поїздів ОСОБА_1
Витягом зі штатного розпису Рівненської дирекції залізничних перевезень РФ "Львівська залізниця" (ДН-3), станом на жовтень місяць 2018 року підтверджується, що посада начальника вантажного району по ст. Здолбунів РФ "Львівська залізниця" штатним розписом не передбачена. Разом з тим абзацом 15 пункту 2.1. частини 2 Посадової інструкції Агента комерційного станції Здолбунів засвідчено, що агент комерційний виконує обов'язки начальника вантажного району в частині прийняття у контрольному переважуванні вагонів на перевірку кількості місць вантажу у вагонах та підписує комерційні акти.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що комерційний акт №350002/147/174 від 15.12.2018 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами відповідно до вимог Правил складання актів.
Щодо оцінки доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту вказаної норми випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність у кожному конкретному випадку підстав для такого зменшення.
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Місцевий господарський суд виходив із того, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків і можливість його зменшення Статутом не передбачена.
Апелянт не погоджується з відмовою суду у зменшенні розміру штрафу, оскільки вважає, що позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній №47043427 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні №62550538, в судовому рішенні не зазначено, які збитки поніс позивач.
Судом апеляційної інстанції в межах предмету даного спору та доводів сторін не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, тому колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/2354/19 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 22.11.2019.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов