вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" листопада 2019 р. Справа№ 910/7423/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019
у справі №910/7423/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом - Гермес»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС»
про стягнення заборгованості в розмірі 118 629,07 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом - Гермес» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» (далі, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 118 629,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №298 від 14.12.2018 в частині здійснення розрахунків за отриманий від позивача товар.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом-Гермес» заборгованість в розмірі 72 198 (сімдесят дві тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 48, пеню в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 69 коп., 25% річних в розмірі 4 274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 66 коп., штраф в розмірі 36 099 (тридцять шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару та станом на день подання позовної заяви мав перед позивачем заборгованість у вищевказаному розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, 30.08.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпелю Господарського суду міста Києва) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19.
Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- Господарський суд міста Києва, розглянувши справу, порушив правила територіальної підсудності, оскільки позивач у відповідності до положень пунктів 12.1., 12.2. Договору, статті 27, частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України повинен був звернутись із позовом до господарського суду за місцем виконання договору або за місцезнаходженням відповідача;
- відповідач не отримував жодних поштових відправлень від суду про розгляд справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» у справі №910/7423/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 залишено без руху; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.
На виконання вимог зазначеної ухвали представником апелянта через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду було подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги - платіжного доручення про сплату судового збору №2509 від 25.09.2019 в сумі 2 881,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 на час апеляційного провадження; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
11.10.2019 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголосив на тому, що відповідно до пункту 16.18. Договору сторони погодили, що місцем виконання даного договору та місцем виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором є адреса продавця (виробника), що зазначена в розділі 17 «Реквізити сторін» цього Договору, а тому позивач обґрунтовано звернувся із позовом саме до Господарського суду міста Києва; відповідачем свідомо ігнорувались поштові відправлення позивача та повідомлення Господарського суду міста Києва.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом - Гермес» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» (далі - дилер, відповідач) укладено Договір № 298 (далі - Договір), за умовами якого продавець (виробник) зобов'язується передати товар у власність дилера, а дилер зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити за нього визначену грошову суму (ціну товару) на умовах цього Договору та розповсюджувати його в межах території.
Найменування (асортимент) товару, його кількість і ціна вказується в специфікації (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.5. Договору дилер купує товар за власний рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до продавця (виробника), так і по відношенню до третіх осіб.
Згідно з пунктом 3.2. Договору кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксується у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі специфікації або без неї.
За умовами пп. «а» пункту 6.5. Договору ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю (виробнику) дилером, якщо сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то дилер сплачує продавцю (виробнику) вартість товару відповідно до вказаного графіка. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі (Додаток до Договору), який буде також невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 6.14. Договору за загальним правилом товар надається дилеру після проведення ним повної попередньої оплати. Сторони можуть погодити й інший порядок розрахунків щодо конкретної партії товару, проте в будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлений товар має бути проведений дилером не пізніше, ніж через тридцять днів після його поставки.
Згідно з пунктом 6.15. Договору продавець (виробник) зобов'язується передати товар дилеру на умовах EXW (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресою одного зі своїх складів:
- 07520, Київська обл.., Баришівський р-н., с. Гостролуччя, вул. Центральна, буд. 34-А;
- 62458, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Покотилівка, вул. Миру, 19А.
Пунктом 9.4. Договору визначено, що документами, що підтверджують кількість і асортимент, є видаткові накладні. Якщо кількість товару, що приймається дилером, не відповідає кількості товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, то він (його представник) зобов'язаний відмовитися від підпису такої видаткової накладної, вказавши у накладній про невідповідність, повідомивши продавця (виробника). Дата, що міститься у видатковій накладній, є датою оформлення та прийняття дилером відповідної партії товару.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 14.1 Договору, та діє до 31.12.2019 (п. 14.1 та п. 14.2 Договору).
Специфікацією № 1 від 14.12.2018 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 45 000 грн. з умовами оплати не пізніше 01.03.2019.
Специфікацією № 2 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 22 000,08 грн. з умовами оплати не пізніше 01.04.2019.
Специфікацією № 3 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 10 396,80 грн. з умовами оплати не пізніше 28.02.2019.
Як зазначає позивач, ТОВ «Торгівельний Дом - Гермес» здійснило поставку ТОВ «Кайрос-ВС» товару на загальну суму 77 396,88 грн., однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений за договором товар у повному обсязі, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 72 198,48 грн.
Також, у зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий за Договором товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6 056,69 грн., 25% річних в розмірі 4 274,66 грн. та штраф в розмірі 36 099,24 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, специфікацією №1 від 14.12.2018 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 45 000,00 грн. з умовами оплати не пізніше 01.03.2019.
На виконання означеної Специфікації позивачем отримано товар на суму 45 000,00 грн. згідно видаткової накладної № 1137 від 21.12.2018 на суму 45 000,00 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень, зокрема, представником відповідача на підставі наявної в матеріалах справи довіреності №2 від 19.12.2018, виданої відповідачем на отримання матеріальних цінностей у позивача.
Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №1228 від 14.12.2018 на суму 45 000,00 грн.
Специфікацією №2 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 22 000,08 грн. з умовами оплати не пізніше 01.04.2019.
На виконання означеної Специфікації відповідачем отримано товар на суму 22 000,08 грн. згідно видаткової накладної № 160 від 19.02.2019 на суму 22 000,08 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень, зокрема представником відповідача на підставі наявної в матеріалах справи довіреності №1 від 18.02.2019, виданої відповідачем на отримання матеріальних цінностей у позивача.
Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №179 від 18.02.2019 на суму 22 000,08 грн.
Специфікацією № 3 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено поставку товару на суму 10 396,80 грн. з умовами оплати не пізніше 28.02.2019.
На виконання означеної Специфікації відповідачем отримано товар на суму 10 396,80 грн. згідно видаткової накладної № 161 від 19.02.2019 на суму 10 396,80 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень, зокрема представником відповідача на підставі наявної в матеріалах справи довіреності №1 від 18.02.2019, виданої відповідачем на отримання матеріальних цінностей у позивача.
Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню №180 від 18.02.2019 на суму 10 396,80 грн.
За змістом частин 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За умовами пп. «а» пункту 6.5. Договору ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю (виробнику) дилером, якщо сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то дилер сплачує продавцю (виробнику) вартість товару відповідно до вказаного графіка. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі (Додаток до Договору), який буде також невід'ємною частиною даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, специфікацією №1 від 14.12.2018 до Договору сторонами узгоджено строк оплати не пізніше 01.03.2019, специфікацією №2 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено кінцевий строк для оплати не пізніше 01.04.2019 та специфікацією №3 від 18.02.2019 до Договору сторонами узгоджено оплату не пізніше 28.02.2019.
Таким чином, відповідачем мала бути здійснення оплата товару, отриманого згідно специфікації №1 від 14.12.2018 до Договору товару на суму 45 000,00 грн. у строк не пізніше 01.03.2019, згідно специфікації №2 від 18.02.2019 до Договору на суму 22 000,08 грн. не пізніше 01.04.2019 та згідно специфікації № 3 від 18.02.2019 до Договору на суму 10 396,80 не пізніше 28.02.2019.
Однак, відповідачем оплачено отриману продукцію частково, а саме сплачено 22.03.2019 за отриманий згідно специфікації №3 від 18.02.2019 товар 5 198,40 грн. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 72 198,48 грн.
Доказів на підтвердження оплати поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відтак, місцевий господарський суд правомірно присудив до стягнення із відповідача суму основного боргу за Договором у розмірі 72 198,48 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором зі своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 6 056,69 грн., 25% річних в розмірі 4 274,66 грн. та штраф в розмірі 36 099,24 грн.
Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором дилер сплачує продавцю (виробнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку невиконання грошового зобов'язання протягом двадцяти календарних днів з моменту настання терміну його виконання, з 21 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов'язання мало бути виконано, дилеру додатково нараховується штраф в розмірі 20% від суми заборгованості. З 41 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов'язання мало бути виконано, дилеру нараховується штраф в розмірі 50% від суми заборгованості. У випадку нарахування дилеру штрафу і пені одночасно, стягненню підлягають і штраф, і пеня.
Також, пунктами 10.6.-10.8. Договору сторонами узгоджено, що неустойка (штраф, пеня) за цим Договором є штрафною і стягується у повному обсязі незалежно від розміру завданих збитків. В свою чергу завдані збитки також підлягають стягненню у повному обсязі.
Строк позовної давності щодо сплати неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов'язання за цим Договором становлять три роки.
Сторони домовились, що до відносин за цим Договором не застосується частина 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 10.10. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 25% річних від суми заборгованості протягом дев'яносто календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40% річних від суми заборгованості з 91-го календарного дня від моменту виникнення заборгованості до дня повної її сплати.
Як підтверджено матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар у розмірі 72 198,48 грн. у передбачені специфікаціями №1 від 14.12.2018, №2 від 18.02.2019, №3 від 18.02.2019 до Договору строки.
Отже, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статей 549, 625 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 6 056,69 грн., 25% річних в розмірі 4 274,66 грн. та штрафу в розмірі 36 099,24 грн., та здійснивши перевірку розрахунків, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за розрахунками позивача, що додані до позовної заяви, які відповідають умовам Договору і вимогам закону.
Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування основного боргу, 3% річних, пені та штрафу, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення Господарським судом міста Києва правил територіальної підсудності колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
За змістом частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
У відповідності до пункту 6.26. розділу 6 «Вартість товару, умови розрахунку та поставки» Договору сторони погодили, що адреса продавця (виробника), зазначена в розділі 17 «Реквізити сторін» цього Договору, вважається місцем виконання договору та місцем виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, відповідно до статті 197 Господарського кодексу України, статті 532 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 16.18. Договору сторони погодили, що місцем виконання даного договору та місцем виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором є адреса продавця (виробника), що зазначена в розділі 17 «Реквізити сторін» цього Договору (відповідно до частини 1 статті 197 Господарського кодексу України, статті 532 Цивільного кодексу України).
Відповідно до розділу «Реквізити сторін» Договору адресою продавця (виробника), на момент укладення договору, є: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А.
Згідно з частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, позивач правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом у даній справі за місцем виконання Договору, яке погоджено сторонами відповідно до пункту 16.18. Договору, а Господарський суд міста Києва, розглянувши даний спір, правил територіальної підсудності не порушив.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував жодних поштових відправлень від суду про розгляд справи та не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (18008, м. Черкаси, вул. Десантників, буд. 4).
У свою чергу, конверт з ухвалою суду, направлений на адресу відповідача, повернутий до суду відділенням поштового зв'язку із відміткою за закінченням терміну його зберігання у відділенні, в зв'язку з чим, судом повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду від 10.06.2019.
Однак, повторно направлений на адресу відповідача конверт з ухвалою суду, також був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну його зберігання у відділенні.
Відповідно до пункту 99 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до пункту 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Зі змісту пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду з відміткою «повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Однак, відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження. При цьому, подаючи наразі апеляційну скаргу, скаржник у ній вказує ту саму адресу ТОВ «Кайрос-ВС», як і та, на яку судом направлялись поштові відправлення під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Кайрос-ВС» належним чином повідомлялось судом про розгляд справи у суді першої інстанції, а заперечення скаржника з цього приводу є безпідставними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос-ВС» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі №910/7423/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/7423/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко