вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" листопада 2019 р. Справа № 910/4996/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд"
на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2019 р. (повний текст складено 02.09.2019 р.)
у справі № 910/4996/19 (суддя - Баранов Д.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд"
до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Компас Х"
про розірвання договору поруки,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання договору поруки № 4К14363И/П від 25.10.2016 р.
Обґрунтовуючи істотність допущеного відповідачем порушення договору, позивач вказував, що він, як поручитель, виконав зобов'язання боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Х" за кредитним договором № 4К14363И від 04.12.2014 р., і сплатив відповідачу (кредитору) достроково 36 027 124,09 грн., отже, набув прав кредитора по відношенню до ТОВ "Компас Х" за вказаним кредитним договором, а також за укладеними на його забезпечення договорами застави права вимоги. Проте, відповідач, в порушення умов договору поруки № 4К14363И/П від 25.10.2016 р., не передав позивачу у встановлений договором строк документи, що підтверджують обов'язки ТОВ "Компас Х" за кредитним договором, чим позбавив позивача права звернутись до інших застоводавців Товариства та істотно погіршив фінансово-майновий стан позивача, адже для виконання обов'язку поручителя ним було залучено кредитні кошти та надано забезпечення такого кредиту. Тож, на думку позивача, договір поруки підлягає достроковому розірванню, адже позивач позбавлений того, на що розраховував при укладені договору поруки та зазнав значних збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2019 р. у справі № 910/4996/19 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з висновками та мотивами відмови у задоволенні його позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На думку апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що позивач зазнав значних збитків, у зв'язку з ненадання йому відповідачем належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, за виконання якого надано позивачем поруку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В . (головуючий суддя), Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 07.11.2019 р.
У судовому засіданні 07.11.2019 р. представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.
Представники третьої особи до судового засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з укладеним 25.10.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (поручителем) та публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) договором поруки № 4К14363И/П (далі - договір), поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Компас Х" (боржником) його зобов'язань за кредитним договором № 4К14363И від 04.12.2014 р. (кредитний договір) з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Зі змісту пунктів 3, 4, 5 договору поруки випливає, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У цьому випадку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором. При цьому, договір поруки укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" (пункти 11, 17 договору).
З пояснень представника позивача випливало, що він, як поручитель, у безготівковому порядку сплатив на рахунок кредитора 36 027 124,09 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 360 від 26.10.2016 р. Позивач також стверджував, що повністю виконав зобов'язання за боржника і тому вправі вимагати від кредитора (відповідача у справі) передачі йому належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Невиконання кредитором вказаних зобов'язань є істотним порушенням, наслідком чого є розірвання договору поруки у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 14 договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.
Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відхиляючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, на норми якої посилався позивач, істотність допущеного кредитором (відповідачем у справі) порушення, полягала у тому, що укладенню договору поруки передувало повідомлення позивача про існування у відповідача заставних прав, які забезпечують права вимоги за кредитними зобов'язаннями боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості боржника за кредитом. Крім того, представники відповідача повідомляли позивача, і це є істотним та визначальним, що для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором відповідачем додатково укладено договори застави з рядом юридичних осіб.
Утім, судова колегія вважає, що наведені поручителем мотиви, якими він керувався при наданні поруки, не мають окремого правового значення, адже забезпечувальний характер поруки полягає у тому, щоби при порушенні зобов'язання, яке нею забезпечене, кредитор вправі був покласти відповідальність не лише на боржника, але й на поручителя. Поручитель не заміщує боржника у зобов'язанні, а зобов'язується компенсувати кредитору у грошовій формі невиконане боржником зобов'язання у межах відповідальності, визначеної договором поруки.
Саме компенсаційний характер поруки випливає з приписів статті 554 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За умовами договору, який позивач просив розірвати, передбачено, що лише у випадку невиконання боржником кредитного договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.
У пунктах 6, 7 договору сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору, а у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів оформлюється меморіальним ордером, у призначенні платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що виконання поручителем грошового зобов'язання, яке він доказує наданим платіжним дорученням, відбулося після прострочки боржника у забезпеченому порукою зобов'язанні і на вимогу кредитора.
В силу частини 1 статті 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не передбачено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Між тим, у відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України та згідно з умовами договору, лише у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Відповідно до пункту 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Тож, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що дострокове виконання поручителем грошового зобов'язання замість боржника і без вимоги кредитора, суперечить суті зобов'язання поруки.
Така протиправна одностороння зміна зобов'язання поручителем, на переконання суду апеляційної інстанції, не викликає настання правових наслідків, встановлених частинами 1 та 2 статті 556 Цивільного кодексу України та пунктами 8 та 10 договору поруки, а тому кредитор, який не передав поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, діяв правомірно і не може визнаватися винною особою, яка істотно порушила зобов'язання, установлені договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування по даній справі, а тому посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Отже, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові за недоведеністю вимог, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2019 р. у справі № 910/4996/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2019 р. у справі № 910/4996/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/4996/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.11.2019 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко