ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 915/230/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради
на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019, ухвалене суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 02.08.2019
у справі № 915/230/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»
до Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради
про стягнення 35445,98 грн.
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (далі Департамент), в якому просило суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2019) стягнути з останнього 35445,98 грн.
Позов мотивований несплатою Департаментом, як утримувачем нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 61А/15, вартості спожитої теплової енергії за період з 26.10.2017 по 04.04.2018.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019 у справі №915/230/19 позов ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задоволено повністю, стягнуто з Департаменту 35445,98 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що в спірний період між сторонами були відсутні будь-які договірні відносин, а також тим, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуг на постачання теплової енергії.
Скаржник також зазначив, у вказаний період спірні приміщення були предметом спору, що розглядався у господарському суді Миколаївської області у справі №915/687/17, що унеможливлювало фактичний переїзд Департаменту до згаданого приміщення. У подальшому у названому приміщенні здійснювався капітальний ремонт, а фактичний переїзд було здійснено лише у грудні 2018 року.
Крім того, Розрахунок спожитої Департаментом теплової енергії в опалювальному сезоні 2017 - 2018 років (з 26.10.2017 по 04.04.2018) виконано позивачем з урахуванням показників приладів вузла обліку та показників максимального теплового навантаження на опалення, при цьому, будь-яких фактичних даних про те, що приміщення за адресою по вул. Севастопольська, 61-а, обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не надано.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019 у справі №915/230/19, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 за апеляційною скаргою Департаменту відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 15.10.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у строк до 15.10.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Одночасно скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та зупинено дію рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019 у справі № 915/230/19.
17.10.2019 від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що за розпорядженням Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради №192-Р (а.с.12) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 вул. Севастопольська, 61А/15, загальною площею 332,80 кв.м. за актом приймання-передачі комунального майна від 20.06.2017 (а.с.13) передані на баланс Департаменту.
В опалювальному сезоні 2017-2018 років, а саме з 26.10.2017 по 04.04.2018 до вказаних нежитлових приміщень ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» здійснювало постачання теплової енергії, що підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 26.10.2017 (а.с.39) та відомостями споживання теплової енергії в період з 26.10.2017 по 04.04.2018 (а.с.26-31).
Позивачем надіслано відповідачу вимогу №619-ю від 11.10.2018 разом з розрахунком вартості спожитої у спірний період теплової енергії та рахунком на її сплату (а.с.9-11), якою позивач вимагав від відповідача терміново вжити заходів щодо погашення заборгованості, яка утворилася в період з 26.10.2017 по 04.04.2018. Проте, вказана вимога залишилась без задоволення.
Предметом спору у даній справі є вимога ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» стягнути з Департаменту 35445,98 грн. з підстав несплати останнім, як утримувачем приміщень вартості спожитої теплової енергії.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Судом встановлено, що у спірний період між сторонами не укладався договір на постачання теплової енергії.
Договір №3502 про постачання теплової енергії в гарячій воді укладений між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та Департаментом лише 05.10.2018 (а.с.73-83).
Разом з тим, з аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось раніше, в опалювальному сезоні 2017-2018 років, а саме з 26.10.2017 по 04.04.2018 до вказаних нежитлових приміщень позивач здійснював постачання теплової енергії.
Наведене підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 26.10.2017, в якому зазначено про підключення до теплопостачання будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 61А (а.с.39) та відомостями споживання теплової енергії в період з 26.10.2017 по 04.04.2018 (а.с.26-31).
Таким чином, позивачем доведено, що в період з 26.10.2017 по 04.04.2018 позивач поставив відповідачу теплову енергію.
Враховуючи вкладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, а також про те, що позивачем не підтверджено факт отримання відповідачем послуг постачання теплової енергії.
Щодо доводів скаржника про те, що у спірний період Департамент не користувався приміщеннями, а фактичний переїзд було здійснено лише у грудні 2018, колегія суддів зазначає, що вказані приміщення 20.06.2017 передані на баланс відповідача на праві оперативного управління за актом приймання-передачі комунального майна від 20.06.2017.
Також не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що Розрахунок спожитої Департаментом теплової енергії в опалювальному сезоні (з 26.10.2017 по 04.04.2018) виконано позивачем з урахуванням показників приладів вузла обліку та показників максимального теплового навантаження на опалення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, враховуючи заперечення відповідача з цього приводу, надав новий розрахунок (заява про зменшення розміру позовних вимог), який прийнято судом першої інстанції до розгляду.
З наданого розрахунку вбачається, що він здійснений відповідно до загальної площі та об'єму приміщень.
При цьому, скаржником взагалі не спростовано нові розрахунки позивача щодо визначення питомої ваги максимального навантаження на опалення вказаних приміщень відповідно до їх загальної площі та об'єму.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019 у справі №915/230/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283
ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2019 у справі № 915/230/19 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук