233 № 233/6960/19
08 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участю секретаря Аллік Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 батальйону 4 роти батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Олійник Вадима Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
11 жовтня 2019 року позивач звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом в якому просив визнати постанову, винесену сержантом поліції 1 батальйону 4 роти батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Олійник В.С. серії ЕАК № 1586842 від 04.10.2019 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04.10.2019 року, приблизно о 14.30 год., він керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , на ділянці траси між м. Краматорськ та Слов'янськ, був зупинений відповідачем начебто за те, що рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП. Але після пояснень позивача з приводу цього порушення, відповідач пред'явив йому вимогу про надання посвідчення водія, реєстраційних документів на транспортний засіб та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На запитання позивача про правові підстави таких вимог, відповідача послався на ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважаючи дії працівника поліції незаконними, позивач відмовився виконувати його вимоги в частині надання страхового полісу за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1 «г» Правил дорожнього руху за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Вважає винесену постанову незаконною, оскільки постанову відносно нього було винесено лише за ч.1 ст.126 КУпАП, а не за сукупністю правопорушень, тобто підстав для перевірки його документів у відповідача не було. При цьому позивач у відповіді на відзив відповідача додатково посилався також на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №686/11314/17, наведені у постанові від 15.03.2019 року (а.с.29-31).
Відповідач Олійник В.С. у судове засідання не з'явився, надав письмовий відзив у якому підтвердив обставини справи, наведені позивачем у позові, надав відеозапис руху автомобіля позивача перед зупинкою на підтвердження скоєння останнім правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, просив у позові відмовити (а.с.22-25).
У судове засідання позивач надав заяву, у якій просив суд розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У зв'язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху статтею 125 та частиною 1 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, що визначено ч. 2 ст. 258 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 Інструкції).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення. Так, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що 04.10.2019 року, приблизно о 14.30 год., позивач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , на ділянці траси між м. Краматорськ та Слов'янськ, був зупинений відповідачем за те, що рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП. Але після пояснень позивача з приводу цього порушення, відповідач пред'явив йому вимогу про надання посвідчення водія, реєстраційних документів на транспортний засіб та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На запитання позивача про правові підстави таких вимог, відповідача послався на ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважаючи дії працівника поліції незаконними, позивач відмовився виконувати його вимоги в частині надання страхового полісу за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1 «г» Правил дорожнього руху за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Наведені обставини повністю визнаються сторонами тому, у відповідності до ч.1 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають.
При цьому підстави для зупинки автомобіля позивача - наведені безпосередньо у розділі 6 постанови, що оскаржується (а.с.6).
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 «б» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Згідно постанови, що оскаржується, слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п.9.8 ПДР України, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №686/11314/17, наведені у постанові від 15.03.2019 року.
При цьому суд також враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред'явлення документів.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1586842 від 04.10.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, як незаконна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 159, 160, 162, 163, 171-2 КАС України, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ст. ст. 251, 280, 284, 293 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 батальйону 4 роти батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Олійник Вадима Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 1586842 від 04.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: сержант поліції 1 батальйону 4 роти батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Олійник Вадим Сергійович, місцезнаходження: 85114, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Магістральна, буд. 20.
Суддя