Справа № 263/4381/19
Провадження №2/263/1414/19
12 листопада 2019 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Ребеко О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення збитків в порядку регресу, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 2349,15 грн., а також судовий збір в розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 531,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 02.08.2017 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АК/4376753, відповідно до якого позивачем застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника, пов'язану з експлуатацією автомобіля «Chevrolet Cruize», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 06.10.2017 року в м. Маріуполь на Театральній площі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Cruize», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017 року по справі № 263/13108/17 водія ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст.122-4 КУпАП. Потерпіла особа, власник транспортного засобу «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про відшкодування збитків. Згідно з поданим повідомленням про ДТП, поясненнями потерпілого, акту огляду колісного транспортного засобу від 24.10.2017 року, ремонтної калькуляції № 805134 від 25.10.2017 року факт ДТП 06.10.2017 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується Страховим актом № 01369-24 від 22.11.2017 року. Згідно з ремонтною калькуляцією № 805134 від 25.10.2017 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 2818,98 грн., в т.ч. ПДВ 469,83 грн. Сума страхового відшкодування складає 2349,15 грн. ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило 22.11.2017 року на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 2349,15 грн. Право регресної вимоги у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 14.02.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 26598 від 22.11.2017 року.
16.08.2018 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 16/07/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, у тому числі за договором страхування № АК/4376753 від 02.08.2017 року. З метою досудового врегулювання спору, 03.08.2018 року відповідачеві було направлено регресну вимогу № 10369-24 про відшкодування збитків в порядку регресу. Однак відповідач не погашає заборгованість у добровільному порядку, тому позивач змушений звернутися з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду та понесені судові витрати.
Представник позивача до суду не з'явився, надав заву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, до зали судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до постанови судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно з вищезазначеною постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017 року, відповідач 06.10.2017 року о 09:40 год. у м. Маріуполі на Театральній площі, 1, керуючи автомобілем «Chevrolet Cruize», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався заднім ходом, не впевнився у безпеці руху та скоїв зіткнення з автомобілем «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався позаду, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдана матеріальна шкода, чим ОСОБА_2 порушив п. 10.9 ПДР України та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Після того як водій ОСОБА_2 став учасником ДТП, він покинув місце події до оформлення протоколів, чим порушив п. 2.10 «а» ПДР України та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
Згідно з полісом № АК/4376753 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність власників наземних ТЗ на свій автомобіль «Chevrolet Cruize», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в страховій компанії ПрАТ «СК «ВУСО», строк дії з 02.08.2017 року по 01.08.2018 року.
06.10.2017 року ПрАТ «СК «ВУС» було отримано повідомлення про настання страхового випадку від постраждалої особи ОСОБА_3
06.10.2017 року було складено акт огляду колісного транспортного засобу, відповідно до якого автомобіль «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , отримав пошкодження двері у вигляді вм'ятини з пошкодженням лакофарбового покриття.
Відповідно до ремонтної калькуляції від 25.10.2017 року вартість ремонту транспортного засобу «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , складає 2 349,15 грн. без ПДВ та 2 818,98 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до страхового акту № 10369-24 від 22.11.2017 року ОСОБА_3 отримав страхове відшкодування у сумі 2 349,15 грн.
Відповідно до договору №16/07/2018 про відступлення права вимоги від 16.07.2018 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП « ОСОБА_1 » - первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, у тому числі за договором страхування № АК/4376753 від 02.08.2017 року.
Згідно з Регресною вимогою № 10369-24 про відшкодування збитків а порядку регресу ФОП ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою перерахувати суму у розмірі 2 349,15 грн. у найкоротший термін, але не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання цього листа.
Вищевказаний лист, згідно зі списком № 16336 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, направлено ОСОБА_2 03.08.2019 року.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Так, судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.10.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4,124 КУпАП. Дана постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалася, та набрала законної сили.
Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з п. «в» п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Отже у даній справі є належні та допустимі докази, які підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також докази того, що саме відповідач, як особа яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки, є завдавачем шкоди у вищевказаній ДТП та покинув місце ДТП.
У позасудовому порядку питання про відшкодування шкоди в порядку регресу між сторонами вирішено не було, у зв'язку з чим наявне право позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.
Таким чином, враховуючи те, що ПрАТ «СК «ВУСО» у порядку та в межах, визначених законом, було здійснено страхову виплату, спрямовану на відшкодування майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_2 потерпілій особі, а також те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, та він самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3 ст. 141 ЦПК України закріплено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 531,40 гривень позивачем було надано до суду: договір №010 по надання правової допомоги від 16.07.2018 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Мазуренко Войтюк та партнери» та ФОП ОСОБА_1 , за яким Адвокат зобов'язався надати Клієнту послуги з представництва та захисту інтересів клієнта у всіх установах та в судах, а Клієнт зобов'язався сплатити Адвокату гонорар у розмірі у розмірі та на умовах, визначених Договором; довідку від 12.03.2019 року; Додаткову угоду №1 від 16.07.2018 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 010/07/16.
Відповідно до вказаних документів розмір плати за домовленістю становить 6 531,40 грн. та вказану суму сплачено готівкою ФОП ОСОБА_1 .
Тож, у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, понесені витрати ФОП ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 6 531,40 гривень також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 133, 137, 141, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » грошові кошти в розмірі 2 349,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 » витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 531 гривень 40 копійок, а всього 7 299 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області або безпосередньо до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - фізична особа-підприємець « ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 В.Кулик