Справа № 761/16437/19
Провадження № 2/761/5204/2019
(заочне)
24 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Малашевського О.В., Ганущака А.М.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні у заочному порядку в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 і знятим з реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - залишено без руху.
13.05.2019 року позивач усунула недоліки та в позовній заяві посилалась на те, що на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. та зареєстровано за реєстровим №2298, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.03.2019 року, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . З метою захисту своїх прав як власника майна, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 і знятим з реєстрації за вказаною адресою. Також, в позові зазначено, що при купівлі вказаної квартири, а саме станом на 21.03.2019 року, в ній був зареєстрований її попередній власник - ОСОБА_2 , який написав розписку із зобов'язанням знатися з реєстрації у вказаній квартирі до 27.03.2019 року. Однак, відповідно до довідки 109-109/ОПП/Р-999 від 17.04.2019 р. Шевченківської районної у місті Києві Державною адміністрацією, ОСОБА_3 досі зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , тому позивач звернулась до суду із вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою від 22.04.2019 року відкрито провадження у цивільний справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 21.03.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с3).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.03.2019 року судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: 2298, виданий 21.03.2019 року (а.с.4).
Віповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_4 станом зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
При цьому, як встановлено судом, ОСОБА_2 надав розписку 21.03.2019 в якій зобов'язався виписатися із проданої ним квартири АДРЕСА_4 до 27.03.2019 (а.с.9,10).
Крім того, позивач, з урахуванням зареєстрованої у спірній квартирі одного відповідача, одноособово несе витрати по оплаті обслуговування будинку і комунальних послуг.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач несе витрати на оплату комунальних послуг, витрати по утримання будинку та прибудинкових територій тощо, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи вище встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що наявність реєстрації відповідача, який не є членом сім'ї позивача, в квартирі, - призводить до ускладнення матеріального становища позивача внаслідок здійснення оплати за житлово-комунальні послуги, та, як наслідок, створює останньому перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні належним на праві власності майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, у постанові від 16.11.2016 року № 6-709цс16 Верховним Судом України висловлену правову позицію про те, що аналіз ст. 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
На підставі викладеного, а також враховуючи встановлені обставини справи, до спірних правовідносин підлягають застосування положення ст. 391 ЦК України.
Як передбачено вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачки на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: