ун. № 759/759/17
пр. № 2-о/759/1/19
21 листопада 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Бандури Н.О.,
за участю: представника заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в окремому провадженні за заявою заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
у січні 2017 р. заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту того, що вимушене його переселення в серпні 2014 р. з окупованої території Луганської області, Україна, в м. Київ, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
Фактично заявник просить в судовому порядку встановити факт щодо вимушеного переселення внаслідок збройної агресії Росії.
Свої вимоги мотивував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Данилівці Біловодського району Луганської області, проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 . До 22.06.2015 працював у Луганській філії Концерну радіозв'язку та телебаченя, після чого був звільнений у зв'язку зі скороченням чисельності штату. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 20.02.2014 року, він був вимушений у листопаді 2014 р. залишити окуповану частину території Луганської області та переселитись у м. Київ. У заяві посилається на те, що встановленням данного факту переслідується мета набуття ним статусу жертви потерпілого від міжнародного збройного конфлікту, тобто особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, що породжуватиме юридичні наслідки, зокрема, права на отримання різного роду допомоги, в тому числі психологічної, від гуманітарних організацій.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2017 відмовлено у відкритті провадження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.04.2017 апеляційну скаргу залишено без задоволення, вищезазначену ухвалу залишено без змін.
Постановою Верховного Суду вищезазначені ухвали скасовані, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник заявника у судовму засіданні заяву підтримала, просила задовольнити спираючись на судову практику України.
Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на заяву до суду не направив.
Представник заінтересованої особи Російської Федерації (в особі посольства Російської Федерації в Україні) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на заяву до суду не направив.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку.
Згідно ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
Судом встановлено, що заявник був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта заявника.
Згідно довідки №300800131 від 17.10.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва, його фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави (ст. 32 Віденської Конвенції 1961 р.).
Пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України (ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Питання про те, який орган іноземної держави компетентний надати таку згоду, вирішується законодавством відповідної іноземної держави. В Україні питання надання такої згоди урегульовано Указом Президента України від 25.06.2002 року № 581, яким затверджено Порядок здійснення захисту прав та інтересів під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявником визначено однією із заінтересованих осіб, що згідно ст. 42 ЦПК України поряд із сторонами та третьою особою є також учасником справи, іноземну державу, яка відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» може бути залучена до участі у справі лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
За наведених обставин, оскільки відповідної згоди компетентного органу матеріали справи не містять, тому суд вважає, що заявником не вірно визначено заінтересовну особу - Російську Федерацію, яка без зазначеної згоди не може брати участь у справі, у зв'язку з чим суд залишає заяву без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 76,81, 89,258-265,293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд-
у задоволені заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 21.11.2019.