печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54643/19-к
25 жовтня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , представника особи, в інтересах якої подано клопотання - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ТОВ «Вівен груп» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі № 757/27183/19-к в рамках кримінального провадження № 42018101060000202, -
15.10.2019 адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ТОВ «Вівен груп» звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі № 757/27183/19-к в рамках кримінального провадження № 42018101060000202.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 у справі № 757/27183/19-к накладено арешт в тому числі на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, заг. площею (кв.м.): 1169,3 (РНОНМ 82663580000), які на праві власності належать ТОВ «Вівен груп».
Адвокат ОСОБА_3 , в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процессу, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В судовому засіданні встановлено, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018101060000202 від 11.10.2018 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вказаний арешт на об'єкти нерухомого майна накладався з метою збереження речових доказів, як це зазначено в ухвалі, а також для вжиття заходів щодо запобігання можливості відчуження майна, яке в подальшому можливо підлягає його конфіскації..
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
На сьогоднішній день Відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на майно ТОВ «Вівен груп».
Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту майна ТОВ «Вівен груп».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі № 757/27183/19-к на нежилі приміщення (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, заг. площею (кв.м.): 1169,3 (РНОНМ 82663580000), які на праві власності належать ТОВ «Вівен груп».
Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 15 год. 05 хв. 28 жовтня 2019 року.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1