Справа №:755/16656/19
"21" жовтня 2019 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
17 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
17 жовтня 2019 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
Відповідно до предмету позову, позивач просить суд: Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (зареєстрований у реєстрі за № 8981) таким, що не підлягає виконанню;
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язати Відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчити виконавче провадження відкрите 07 червня 2017 року Головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком С.В.;
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві знати арешт, накладений на майно і кошти ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника від 06 листопада 2018 року і постановою про арешт коштів боржника від 06 лютого 2019 року;
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 як боржника.»
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії /бездіяльність державного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Дніпровського районного Відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренком С.В. відкрито виконавче провадження № 54057272 щодо примусового виконання Виконавчого напису № 8981 виданого 20 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. яким запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 8 564,66 долари США; залишок заборгованості за відсотками - 1 012,93 доларів США; комісія - 625,68 доларів США; пеня- 25 608,66 доларів США, що всього становить 35 811 доларів США 93 центи, що за курсом НБУ станом на 09 вересня 2016 року становить 953 951,17. Витрати, пов'язанні із вчинення виконавчого напису - 1700,00 грн. Всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат пов'язаних з вчинення виконавчого напису, становить 955 651,17 грн. Строк, за який провадиться стягнення, - вісім років одинадцять місяців сім днів, а саме з 032 жовтня 2007 року по 09 вересня 2016 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
В той же час, в порядку ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса.
Таким чином, встановивши предмет оскарження, яким є рішення державного виконавця, прийняте в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, тому відсутні підстави для розгляду вимог щодо оскарження постанови державного виконавця у виконавчому провадженні в порядку цивільного судочинства, а процесуальним законодавством оскаржуване рішення віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду та така заявлена позовна вимога підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог п.2 ч.4ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог, про що постановлюється ухвала.
За встановлених обставин, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в порядку цивільного та адміністративного судочинства, об'єднання цих вимог в одному провадженні є недопустимим в силу положень цивільного процесуального законодавства, оскільки передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ та дотримання певної форми звернення з такими вимогами до суду, що зумовлює застосування положень п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Відповідно до ч.7ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись п.2 ч.4 ст. 185, ст. ст. 259-260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.