Провадження № 22-ц/803/7056/19 Справа № 210/343/19 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
21 листопада 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретаря судового засідання- Чубіної А.В.
сторони:
позивач- ОСОБА_1
відповідач- Фонд соціального страхування України в особі: Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України в особі: Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року, ухваленого суддею Ступак С.В. в м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 03 червня 2019 року,-
У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування України в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровської області та просила суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що з 1967 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , вони вели спільне господарство і проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер. До смерті чоловіка вона знаходилась на його утриманні. Так, сама отримувала пенсію, але сукупний дохід чоловіка перевищував її дохід, оскільки він окрім пенсії також отримував соціальну допомогу, у зв'язу з тим, що чоловік при житті хворів на професійне захворювання. За станом здоров'я позивач потребує лікування, так як хворіє на хворобу крові. Вважає, що як утриманець має право на отримання соціальних виплат. З цього приводу зверталася до відповідача, але останній відмовив їй та запропонував звернутись до суду для встановлення факту перебування на утриманні.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України в особі: Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні, задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі, Фонд соціального страхування України в особі: Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області (надалі Фонд), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 зверталася до відділення Фонду із заявою про призначення їй страхових виплат як утриманці, однак остання не надала Фонду документів які б підтверджували її знаходження на утриманні померлого чоловіка, у зв'язку із чим рішення по заяві позивача фондом не приймалось. Апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію, яка забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом, тому її не можна вважати утриманцем.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача ОСОБА_3 яка, підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 19 квітня 1967 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Інгулецького району м. Кривого Рогу зроблений відповідний актовий запис за №166, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 19.04.1978 року (а.с.8).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання № НОМЕР_2 від 06.12.2018 року, яка видана відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Покровської районної у місті ради. (а.с.16)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. (а.с.7)
Відповідно до довідки про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_4 від 23.11.2018 року, видно, що встановлено наявність зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням від 17.03.1994 року №1459 та трудовим каліцтвом від 12.12.2017 року № 1481. (а.с.50).
Крім того, відповідно до інформації заступника начальника відділу з питань виплати пенсії №12 управління з питань виплати пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №923/04-14/16 від 25.03.2019 року, судом встановлено, що до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 отримував пенсію, яка на момент смерті складала 5344,04 грн. (а.с.42)
Позивач є пенсіонером за віком і відповідно отримує пенсію. Зокрема з січня 2018 року розмір її пенсії становив - 1719,95 грн., а з грудня 2018 року, остання отримує пенсію у розмірі 2713,34 грн., що підтверджується довідкою про доходи №3129181966151173 виданої Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с.44).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , керувався тим, що остання перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_2 , постійно, мешкаючи разом з ним до дня його смерті, що допомога, яка надавалась позивачу померлим чоловіком, була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись із викладеними в апеляційній скарзі доводами апелянта, виходячи з наступних підстав.
За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті дотримався зазначених вимог закону.
Суд першої інстанції встановив, що чоловік ОСОБА_1 утримував сім'ю, позивач не була працевлаштована, оскільки є пенсіонером, розмір її пенсії на час смерті чоловіка у травні 2018 року становив 2260,27 грн, пенсія чоловіка становила 5344,04 грн. Позивач перебувала на повному утриманні свого чоловіка, так як дохід померлого перевищував розмір доходів ОСОБА_1 більш ніж у два рази.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю.
У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (ст.37 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась померлим чоловіком своїй дружині ОСОБА_1 , була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення її позовних вимог.
На підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про наявність правових підстав вважати встановленим факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із ухваленим рішенням по суті, а містить лише посилання на нормативні акти щодо підстав для відмови в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника, однак предметом розгляду цієї справи не є оскарження правомірності дій заінтересованої особи, отже ці доводи висновків рішення суду першої інстанцій не спростовують.
Зважаючи на правильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1. ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України в особі: Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2019 року.
Головуючий:
Судді: