Провадження № 22-ц/803/8464/19 Справа № 201/13421/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
21 листопада 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства “Укрсоцбанк” на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства “Агенція адміністративних послуг” Бутюгіної Євгенії Сергіївни, Комунального підприємства “Агенція адміністративних послуг” про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства “Агенція адміністративних послуг” Бутюгіної Є.С., Комунального підприємства “Агенція адміністративних послуг” про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 19 липня 2007 року вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», кредитний договір № 33/144, у забезпечення виконання зобов'язань за яким передала вказану квартиру в іпотеку банку на підставі договору іпотеки № 657. В листопаді 2018 року з витягу з реєстру речових прав та обтяжень дізналася про те, що державним реєстратором Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіною Є.С. 30 жовтня 2018 року здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43768260 про реєстрацію права власності на цю квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», внаслідок чого зроблено запис про право власності 28662502 від 24 жовтня 2018 року. Право власності за банком зареєстроване в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».
Позивачка вважає, що банк безпідставно звернув стягнення на предмет іпотеки, оскільки окремого договору про відчуження або задоволення вимог з банком вона не укладала, згоди на відчуження квартири не надавала. Повідомила, що у 2016 році банк звертався до суду з вимогами про звернення стягнення за договором іпотеки, за результатами розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська справи № 210/5927/16-ц, вимоги банку задоволені. Таким чином банк скористався своїм правом, звернувши стягнення в один із передбачених договором іпотеки способів. Проте, банк, без її згоди як іпотекодавця, використав ще один спосіб звернення стягнення і зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, всупереч того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (ст. 1), оскільки площа квартири становить 65,0 кв.м і квартира є її єдиним житлом.
Враховуючи викладене, позивачка просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а саме, скасовано запис державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Батюгіної Є.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний 43768260 від 30 жовтня 2018 року - про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 28661502; поновлено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру.
У задоволенні вимог про зобов'язання поновити запис про реєстрацію права власності ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачкою обрано вірний спосіб захисту порушеного права, шляхом скасування рішень державного реєстратора і поновлення записів про право власності. Водночас, захищаючи право позивачки, суд, ухвалив рішення про скасування рішень про державну реєстрацію та про скасування і поновлення записів про право власності (а не про зобов'язання державного реєстратора учинити певні дії), що не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України, а враховуючи доведеність позовних вимог позов підлягає частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі акціонерне товариства “Укрсоцбанк” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга Банку обґрунтована тим, що вимоги ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” не розповсюджуються на вказані правовідносини. Апелянт зазначає, що Банк придбав право власності у добровільному порядку, за згодою позивачки на підставі застереження в іпотечному договорі, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно та є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, апелянт зазначає, що участі у справі не було залучено основного боржника по кредитному договору - ОСОБА_6 , на виконання якого і укладався договір іпотеки з позивачкою по даній справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства “Укрсоцбанк” на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що останньою обрано вірний спосіб захисту порушеного права, шляхом скасування рішень державного реєстратора і поновлення записів про право власності. Водночас, захищаючи право позивачки, суд, ухвалив рішення про скасування рішень про державну реєстрацію та про скасування і поновлення записів про право власності (а не про зобов'язання державного реєстратора учинити певні дії), що не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України, а враховуючи доведеність позовних вимог позов підлягає частковому задоволенню .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
19 липня 2007 року вона уклала з АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого став ПАТ «Укрсоцбанк», договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 33/144 у швейцарських франках, у забезпечення виконання зобов'язань за яким передала зазначену квартиру в іпотеку банку на підставі договору іпотеки № 657 від 19 липня 2007 року.
31 березня 2019 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки, яким встановлено графік погашення заборгованості.
26 липня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило боржнику ОСОБА_8 та іпотекодавцю ОСОБА_9 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» у зв'язку із непогашенням заборгованості за кредитним договором № 33/144 від 19 липня 2007 року в сумі 125 619,10 доларів США.
Приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А. відповідними свідоцтвами від 17 жовтня 2017 року посвідчено, що заяви ПАТ Укрсоцбанк» про усунення порушень за кредитним договором № 33/144 від 19 липня 2007 року були отримані особисто ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ..
Представником відповідача також суду представлено нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Ярмолюк М.М. заяву ОСОБА_3 від 19 липня 2007 року про те, що вона стверджує, що станом на 19 липня 2007 року (день укладення договору іпотеки) малолітні або неповнолітні діти та інші особи не мають права власності або права користування квартирою, яка передається в іпотеку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вказує позивачка, у листопаді 2018 року з витягу з реєстру речових прав та обтяжень вона дізналася про те, що державним реєстратором Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіною Є.С. 30 жовтня 2018 року здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43768260 від 30 жовтня 2018 року, про реєстрацію права власності на цю квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».
Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ПАТ «Укрсоцбанк» 24 жовтня 2018 року було зареєстроване право власності на квартиру в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення державного реєстратора Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіної Є.С., у зв'язку із невиконанням основного зобов'язання у строк до 18 липня 2017 року в сумі 81783,00 швейцарських франків.
Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2019 року в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 33/144 від 19 липня 2007 року укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_10 станом на 16 лютого 2016 року в розмірі 2 236 054,98 грн., що еквівалентно 96 867 швейцарських франків 09 сантимів, з яких: 68 344 швейцарських франків - заборгованість за простроченим кредитом, 28 523 швейцарських франків 09 сантимів - заборгованість за простроченими відсотками: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2007р., укладеним між АКБ «Укрсоцбанк (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_12 ..
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.
Згідно до п.п.2.4.3, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.7 іпотечного договору, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем за цим договором та/або позичальником за договором кредиту, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити заборгованість позичальника за договором кредиту, а також витрати на здійснення вимог забезпечених іпотекою. У разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України. Достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань забезпечених договором кредиту.
Відповідно до п.п.4.6.1, 4.6.7 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, зокрема, на підставі рішення суду. У разі звернення стягнення на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Керуючись положеннями ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Відповідно до п. 4.9. договору іпотеки, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (пп. 4.6.3. цього договору (застереження про задоволення вимог кредиторів), цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» (у редакції на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .
Згідно зі ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Системний аналіз положень ст.ст. 17, 33, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У справі, що розглядається судом, встановлено, що іпотекодержатель (банк) у позасудовому порядку (шляхом реєстрації права власності за собою на підставі п.п. 4.6.3., п. 4.9. договору іпотеки) набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця без її згоди, як власника.
Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - визнається офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 цього Закону державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
За правилами ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
За приписами ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у державного реєстратора правових підстав для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки відповідачем вже було реалізоване своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в той час як іпотечним договором, укладеним між сторонами, передбачено застосування лише одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Законність рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегією суддів не перевіряється, так як воно у вказаній частині не є предметом апеляційного оскарження.
Доводи апелянта в скарзі про те, що вимоги ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” не розповсюджуються на вказані правовідносини, а також те, що Банк придбав право власності у добровільному порядку, за згодою позивачки на підставі застереження в іпотечному договорі, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно та є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, - колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині, оскільки іпотечним договором, сторони узгодили застосування лише одного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, яким Банк скористався, звернувшись із позовом до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_13 ..
Рішення в оскаржуваній частині як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства “Укрсоцбанк” - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко