апеляційне провадження №22-ц/824/11340/2019
справа №369/14182/18
14 листопада 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Пінкевич Н.С. 17 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-
встановив:
В листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 5000 доларів США.
Вимоги обґрунтовує тим, що 21 серпня 2014 року передала ОСОБА_1 5000 доларів США за надання дозволу та здійснення заходів з підключення її домоволодіння до мереж електропостачання, на підтвердження чого останнім складена розписка.
Вказує, що відповідач не мав права надавати такі послуги, оскільки належним їх виконавцем відповідно до вимог закону є ПАТ "ЕК "Київобленерго" в місцевості, де знаходиться її домоволодіння. Відповідач не отримував ліцензії та не є суб'єктом підприємницької діяльності з надання таких послуг, отже кошти ним отримані без правової підстави.
Вказує, що в усній розмові відповідач визнав обов'язок та обіцяв повернути кошти. Також зазначає, що між сторонами фактично не було укладеного договору.
Посилаючись на викладені обставини, зазначає про безпідставне отримання коштів.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 131714,56 грн. та судовий збір в розмірі 1317,14 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду в тій частині, що ОСОБА_1 не мав повноважень розпоряджатися та надавати дозвіл на підключення до трансформаторної підстанції, отримувати кошти за таке підключення. Вказує, що на такі дії був уповноважений ОСОБА_4 згідно із довіреністю. Підключення до трансформаторної підстанції узгоджено між позивачем та власником підстанції ОСОБА_4 .
Вказує, що позивач була обізнана щодо належного суб'єкта виконання послуг, оскільки це є загальновідомим, проте діяла задля власної вигоди. Зазначає про пропуск позовної давності за вимогами, про що було заявлено в суді першої інстанції.
Вказує, що вимоги заявлені у доларах США, проте суд незаконно визначив їх у гривні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що відповідач не є тією особою, яка згідно із законодавством про електричну енергію вправі здійснювати підключення до електромереж. Довіреність власника трансформаторної підстанції також не наділяла його такими повноваженнями. Не погоджується з доводами про пропуск строку позовної давності, оскільки про порушення свого права дізналась в травні 2018 року, коли домоволодіння було підключено до електропостачання у встановленому законом порядку. Вказує на відсутність заяв відповідача про застосування строків позовної давності. Зазначає про правильне визначення суми стягнення в національній валюті.
В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 вказав, що він діяв від імені власника, грошових коштів безпосередньо не отримував, а лише від імені власника, діючи на підставі довіреності, надав дозвіл на підключення до трансформаторної підстанції.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явлись в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 4 цієї статті унормовано, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 складено розписку наступного змісту (дослівно):
"Я, ОСОБА_1 , уповноважений від імені ОСОБА_5 згідно довіреності, даю дозвіл на підключення до ЩТП 10/04 кВ ТУ №К-00-12-1070 160кВА (ск105-8) ОСОБА_6 , мощностью 10 кВт в безстрокове користування. За підключення до Т.П. ОСОБА_7 проплатила кошти в розмірі 5000 $ (п'ять тисяч у.е.)".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від імені ОСОБА_4 не містить повноважень на вказані в розписці дії, окрім того, відсутні докази передання ОСОБА_1 коштів іншій особі.
Визначаючи валюту стягнення, суд виходив із положень статті 533 ЦК України та застосував правову позицію Верховного Суду України у справі №6-284цс17.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 згідно із Договором купівлі-продажу від 03 липня 2012 року є власником земельної ділянки площею 0,25 га із кадастровим номером 3222480601:01/054:0040, розташованої в АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних довідки виконавчого комітету Бобрицької сільської ради номер ділянки по АДРЕСА_2 .
Відповідно до даних Технічних умов №К-00-12-1070 на приєднання електроустановок від 06 серпня 2012 року ПАТ "АЕС КИЇВОБЛЕНЕРГО", Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, призначеної головою Бобрицької сільської ради, Договору №40000343 на оперативне обслуговування від 26 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "АЕС КИЇВОБЛЕНЕРГО", в АДРЕСА_3 встановлено трансформаторну підстанцію ЩТП-10/0,4 кВ 160 кВА №2519, ПЛ-10кВ та прийнято її в експлуатацію.
07 червня 2012 року ОСОБА_4 нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив Мощенка В.М. представляти його інтереси з широким колом повноважень, зокрема і перед фізичними особами у питаннях, що пов'язані із здійсненням будівництва на належній йому земельній ділянці, набуттям та здійсненням права власності відносно закінчених будівництвом об'єктів, погодженням необхідної документації.
Статтею 1212 ЦК України, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із частиною 3 цієї статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи убачається, що власником земельної ділянки, на якій установлено трансформаторну підстанцію ЩТП-10/0,4 кВ 160 кВА №2519, ПЛ-10кВ, є ОСОБА_8 .
Згідно змісту розписки від 21 серпня 2014 року ОСОБА_9 надаючи дозвіл на підключення до цієї трансформаторної підстанції, діяв від імені ОСОБА_8 .
За змістом частини 1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно із статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
З огляду на вимоги цивільного законодавства та фактичні обставини справи, які підлягають перевірці, зокрема щодо набувача грошових коштів, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду у цій справі прямо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_8 , який не брав участі у розгляді справи, проте особа, до якої пред'явлено позовні вимоги, діяла від його імені на підставі довіреності, відтак ці дії впливають на права та обов'язки ОСОБА_8 .
При вирішення справи позивачем не зазначено, а судом першої інстанції не встановлено коло осіб, що мають брати участь у справі.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не перевіряє, оскільки підставою для скасування ухваленого судового рішення є невірне визначення суб'єктного складу учасників правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова