21 листопада 2019 року
Київ
справа №822/3059/17
адміністративне провадження №К/9901/31751/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губська О.А., Калашнікова О.В.
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №822/3059/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 17 серпня 2017 року «Про відмову засудженому до восьми років позбавлення волі ОСОБА_1 у переведенні із Замкової виправної колонії 58 до Петрівської виправної колонії 49», та зобов'язати відповідача повторно розглянути переведення засудженого до іншої установи виконання покарань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2014 року ОСОБА_1 призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі.
Відповідно до рішенням комісії з питань розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, йому визначено колонію максимального рівня безпеки - Замкову виправну колонію 58.
Позивач звернувся із клопотанням до Міністерства юстиції України щодо його переведення до іншої установи виконання покарань, відповідно до частини першої 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, у зв'язку зі значною віддаленістю м. Ізяслав від місця його проживання до засудження, та неможливістю відвідування його за місцем відбування покарання родичами. Також позивач зазначив, що найближчою установою виконання покарань до місця проживання його рідних є Петрівська установа виконання покарань 49.
17 серпня 2017 року Центральна комісія Міністерства юстиції України прийняла рішення, яким відмовила у переведенні засудженого до восьми років позбавлення волі ОСОБА_1 , із Замкової виправної колонії 58 до Петрівської установи виконання покарань 49. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 рок, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України, оформлене протоколом № 8 від 17 серпня 2017 року в частині відмови засудженому до восьми років позбавлення волі ОСОБА_1 у переведенні із Замкової виправної колонії 58 до Петрівської виправної колонії 49. Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути клопотання позивача про переведення засудженого до іншої установи виконання покарання, розташованої ближче до його місця проживання, та місця проживання його родичів.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України звернулось з касаційною скаргою у якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після перегляду таких в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх касаційного оскарження лише у визначених законом випадках.
В свою чергу пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом же пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У розумінні пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
При цьому за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
В той же час перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, визначено статтею 257 КАС України.
Такими справами, у розумінні наведеної правової норми процесуального закону, є справи незначної складності, а також будь-які інші справи, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, які склалися між фізичною особою ОСОБА_1 та Міністерством юстиції України, стосовно розгляду заяви позивача про переведення його для відбування покарання до іншої колонії, зважаючи на склад учасників, категорію та обставини, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, або має виняткове значення для учасника справи який подає касаційну скаргу, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати дану справу такою, що є справою незначної складності.
Обставини, що у розумінні частин третьої та четвертої статті 12, статті 257 КАС України зумовлюють віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, а також випадків, які б вказували на необхідність застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.
Таким чином, оскільки дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, касаційному оскарженню не підлягає.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №822/3059/17.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду