Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №824/1471/15-а
адміністративне провадження №К/9901/25781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2015 (суддя Спіжавка Г.Г.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі №824/1471/15-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бестком» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2015 року Приватне підприємство «Бестком» (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1483227,00грн, в тому числі 988818,00грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 494409,00грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення огляду на те, що господарські операції по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх реальність. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності Приватного підприємства «Бестком», висновок контролюючого органу викладений у акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства є помилковим, а проведення донарахувань з податку на додану вартість - безпідставним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016, позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд мотивовано безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість, оскільки контролюючим органом не доведено безтоварний характер проведених господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлізія», а також не надано доказів, які б свідчили про документування взаємовідносин між сторонами без їх фактичного здійснення. Суди зауважили, що належними первинними та розрахунковими документами, які також були предметом документальної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків за результатом господарських операцій позивача з контрагентом, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача, а висновки викладені в акті перевірки від 05.01.2015 ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, які спростовано в процесі розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі №824/1471/15-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 24.12.2014 по 30.12.2014 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області було проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства «Бестком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» за квітень, липень 2013 року, квітень 2014 року та їх подальшого руху.
Перевіркою встановлено порушення позивачам вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачам занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, всього на суму 988818,00грн.
За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №1/24-12-22-02-12/32027222 від 05.01.2015 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1483227,00грн, в тому числі: за основним платежем у розмірі 988818,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 494409,00грн.
Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань з податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» товару (продукти харчування), у зв'язку з неможливістю підтвердити реальність їх здійснення по ланцюгу придбання товару. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на аналіз податкової інформації отриманої від Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №207/7/26-55-22-08/38545560 від 13.11.2014 щодо неможливості проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія'з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2013 по 31.05.2014. Також, стверджуючи про безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом взаємовідносин з контрагентом, контролюючий орган послався на ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного прийому передачі придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» товару. На переконання податкового органу, єдиною метою здійснення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (Покупець) на підставі договору постави мав господарські взаємовідносини по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» (Продавець) товарно-матеріальних цінностей (продукти харчування). Згідно умов вказаного договору поставка товару здійснювалось за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія», транспортні витрати включалися в ціну товару.
Приватне підприємство «Бестком», в підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час документальної перевірки, зокрема, договір поставки товару №ДГ-0000005 від 18.04.2013, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.
Судами встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбані позивачем у вказаного контрагента було оприбутковано з подальшим зберіганням в складських приміщеннях призначених для придбаного товару, що підтверджується договором суборенди №БК-0000035 від 01.08.2013 складського приміщення, податковою накладною та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаного контрагента було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Приватного підприємства «Бестком».
Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.
7. У доводах касаційної скарги Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлізія» з огляду на відсутність фактичного здійснення господарській операцій. На переконання податкового органу судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано податкову інформацію отриману відповідачем від Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №207/7/26-55-22-08/38545560 від 13.11.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія», оскільки, з дослідження діяльності вказаного суб'єкта господарювання вбачається формування ним транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування даних податкового обліку контрагентам покупцям, яким у даному випадку є позивач. Також відповідач вказує, що позивачем до перевірки не було надано затребуваних контролюючим органом первинних документів підтверджуючих реальність проведення господарських операцій з контрагентом, а тому скаржник вважає, що в розглядуваному випадку проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість є правомірним, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.
8. У свою чергу Приватне підприємство «Бестком» не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.
9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):с
9.1 Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
9.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
9.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
9.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 1.
10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
10.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
10.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
13. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним підприємством «Бестком» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Товар придбаний позивачем у вказаного контрагента було оприбутковано з подальшим зберіганням у складському приміщенні загальною площею 85,2кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, що підтверджується договором суборенди №БК-0000035 від 01.08.2013 складського приміщення, податковою накладною та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). Транспортування товару не проводилось, оскільки згідно вказаного договору суборенди Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлізія» орендувало у позивача складське приміщення, що підтверджується податковою накладною та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вказана інформація також була відображена в податковій звітності позивача та контролюючим органом під час проведення перевірки не заперечувалася.
21. Товарно-матеріальні цінності придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Приватного підприємства «Бестком», а саме реалізовано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на виконання умов договору поставки, що підтверджується дослідженими в процесі розгляду справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Вказане контролюючим органом не заперечувалося.
До того ж, в ході проведення перевірки господарської діяльності позивача було здійснено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та складено акт контрольної перевірки інвентаризації від 26.12.2014, яким встановлено, що товар, придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» знаходиться в залишках на складі підприємства.
22. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, Приватним підприємством «Бестком» надано платіжні доручення, що свідчить про перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» та є доказом понесення витрат за придбаний товар.
Вказані документи було досліджено під час здійснення контрольного заходу, що відображено в акті перевірки та спростовує доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі.
23. Посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки актів прийому-передачі, журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів складського обліку, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки факт прийому передачі придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, на які міститься посилання в акті перевірки.
24. Також судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію отриману відповідачем від Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №207/7/26-55-22-08/38545560 від 13.11.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлізія» зважаючи на те, що будь-яка податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації отриманій від іншого податкового органу, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
25. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за результатом фактично проведених господарських операцій, містять достатні дані про їх зміст, учасників та відповідають законодавчо визначеним вимогам. На момент вчинення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлізія» було зареєстроване у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартість.
26. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Приватним підприємством «Бестком» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що вказані в акті перевірки висновки, стосовно формування контрагентом позивача штучних показників податкового обліку з метою надання незаконної податкової вигоди, є лише припущеннями посадових осіб контролюючого органу за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.
27. Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
28. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Приватним підприємством «Бестком» було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Приватне підприємство «Бестком» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі №824/1471/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду