Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №2а/0370/453/12
адміністративне провадження №К/9901/8483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у складі колегії суддів Яворського І.О., Кухтея Р.В., Попка Я.С. у справі № 2а/0370/453/12 (№ 9104/73803/12) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» (далі - Товариство, позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції (після реорганізації Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області) (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з мотивів безпідставності його прийняття.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 7 березня 2012 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 08 лютого 2012 року №0001662301.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, встановив, що Товариством під час проведення перевірки у повному обсязі надані первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України свідчать про повноту й достовірність задекларованих сум податкового кредиту.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення свідчать про неповний цикл господарської операції, а отже породжують висновок про її фактичне нездійснення.
У серпні 2015 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили - податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства щодо встановлення фінансово-господарських взаємовідносин та взаєморозрахунків з платником податків ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс-Сервіс» за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року. За результатами проведеної перевірки 25 січня 2012 року складено акт № 79/7/2301/33211369.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення статей 3, 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 50 267,00 грн.
Також встановлено порушення статей 203, 215, 216, 228, 662,655, 656 Цивільного кодексу України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів між Товариством та ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс-Сервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг), які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2012 року № 0001662301, яким позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 55 603,25 грн, з яких 50 267,00 грн за основним платежем та 5 336,25 грн штрафних санкцій.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 1 листопада 2010 року між Товариством та ПП «МКМ-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу № 01/11-10, відповідно до умов якого ПП «МКМ-Сервіс» зобов'язується продати товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних, що є невід'ємною частиною договору. За умовами договору доставка товару здійснюється за рахунок покупця.
Передача товару здійснювалася за накладними, виданими на кожну окрему партію товару. На виконання умов договору продавцем видано видаткові та податкові накладні, які були досліджені відповідачем під час перевірки, зауваження щодо їх оформлення у податкового органу відсутні.
Позивач повністю розрахувався за придбаний товар із продавцем і факт розрахунків підтверджується копіями платіжних доручень і не заперечується відповідачем.
Крім того, 1 лютого 2011 року між Товариством як покупцем та ПП «Авторесурс-Сервіс» як продавцем укладено договір купівлі-продажу № 02/11-1 відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних.
Позивач отримав від продавця видаткові та податкові накладні про передачу товару . Факт проведення повних розрахунків за проданий товар не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки та підтверджується банківськими виписка по рахунку позивача.
Вказані первинні документи досліджені податковим органом в ході перевірки та судами першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи, копії долучено до матеріалів справи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таки дефекти не встановлені податковим органом в ході перевірки, не зазначено про них в запереченні на касаційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями. Вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.
Суд першої інстанції встановив, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не видавалася, товар приймався за накладними директором підприємства. Сертифікати відповідності, свідоцтва стосовно технічних характеристик товару та перевірки його якостей не вимагалися умовами договорів позивача з ПП «Авторесурс-Сервіс» та ПП «МК-Сервіс», якщо тільки відсутній спір з приводу якості продукції. У сторін договору відсутні претензії щодо кількості та якості товару, товар фактично уже реалізований покупцям позивача.
Проте, суд апеляційної інстанції звернув увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі ТМЦ, на цю обставину звертав увагу і відповідач, однак позивач так і не надав та не пояснив відсутність цих документів.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що, зокрема, договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення свідчать про неповний цикл господарської операції, а отже породжують висновок про її фактичне нездійснення.
Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Факт виконання господарської операції з отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджено, в даному випадку, видатковими накладними, підписаними сторонами правочину. Видаткові накладні досліджені податковим органом в ході перевірки та судами попередніх інстанцій протягом розгляду справи. Жодного зауваження до вказаних первинних документів не висловлено.
Всі доводи податкового органу зводяться до порушень, допущених контрагентами позивача.
Суд першої інстанції встановив, що як вбачається з актів перевірок інших податкових органів ДПІ У Шевченківському районі м. Львова та ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23 червня 2011 року № 164923-209/35383180 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 1 квітня 2008 року по 16 червня 2011 року та від 14 квітня 2011 року №602/23-2/3703617 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авторесурс-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків» відповідно цими податковими інспекціями не досліджувалися первинні документи ПП «МКМ-Сервіс» та ПП «Авторесурс-Сервіс».
Загалом, висновки про відсутність об'єктів оподаткування у контрагентів позивача зроблено лише з тієї підстави, що для проведення перевірки не надано первинних документів. Дані взяті виключно з баз даних податкової звітності без зазначення конкретного податкового розрахунку, звіту, періоду його подання, порівняння з періодами, коли фактично відбувалися відносини цих суб'єктів господарювання із позивачем, співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в податковому обліку описаних вище господарських операцій
За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством під час проведення перевірки у повному обсязі надані первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України свідчать про повноту й достовірність задекларованих сум податкового кредиту.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 2а/0370/453/12 (№ 9104/73803/12) скасувати, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 березня 2012 року у даній справі залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду