Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №813/1761/16
адміністративне провадження №К/9901/23781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Щепанського А.М.,
третьої особи - не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: Сасевича О.М., Гулика А.Г., Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (колегія суддів у складі: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Голова Національної поліції України Х. Деканоідзе, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні , -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Голова Національної поліції України Х. Деканоідзе, в якому просив визнати дії МВС України щодо неналежного розгляду його клопотання про порушення конституційних прав та притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправними та зобов'язати відповідача розглянути його клопотання від 07.03.2016 у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Наказу МВС України від 10.10.2014 № 1177 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України».
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.03.2016 він звернувся до Міністра внутрішніх справ України із зверненням, у якому вказував на систематичне порушення чинного законодавства України щодо використання державної мови зі сторони Голови Національної поліції України Х. Деканоідзе, яка будучи посадовою особою не застосовує державну мову як мову офіційного спілкування. У даному зверненні позивач просив провести службове розслідування за такими фактами, дати їм належну оцінку та притягнути Голову Національної поліції України до дисциплінарної відповідальності. Проте, незважаючи на належне обґрунтування свого звернення та поставлені чіткі вимоги, відповідачем було надано позивачеві відповідь, яка лише суб'єктивно відображала загальний зміст порушеного питання, не вникаючи в його зміст і не вирішуючи його по суті.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи адміністративний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства та порушено права позивача, як учасника правовідносин у сфері звернень громадян. Вважають такий розгляд клопотання відповідачем неналежним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що звернення позивача було неналежним чином розглянуте. Зазначає, що 12.03.2016 в Департаменті режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за № Л-4640 було зареєстроване клопотання позивача. При цьому, таке звернення було прийнято до розгляду, опрацьоване та на нього адресанту було надано обґрунтовану відповідь листом від 23.03.2016 № 34/Л-33, в якому його було проінформовано, що відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, а також що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Таким чином, скаржник вважає, що він належно та своєчасно виконав свій обов'язок із розгляду звернення позивача. Окрім цього, зазначає, що Міністр внутрішніх справ України не є посадовою особою, яка наділена повноваженнями проводити службове розслідування відносно Голови Національної поліції України.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.04.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою МВС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017.
15.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01.11.2019 зазначену адміністративну справу призначив до касаційного розгляду у судовому засіданні о 09 год 50 хв 19.11.2019.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 задоволено клопотання позивача про участь у режимі відеоконференції та доручено її проведення Львівському окружному адміністративному суду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивачем на ім'я Міністра внутрішніх справ України було направлено письмове звернення, а саме: клопотання про притягнення до дисциплінарної (службової) відповідальності від 07.03.2016, у якому позивач виклав та обґрунтував обставини скарги щодо ігнорування Головою Національної поліції України Х. Деканоідзе окремих приписів чинного законодавства України в частині використання державної мови та просив: провести службове розслідування за фактом систематичного порушення (ігнорування) Головою Національної поліції України Х. Деканоідзе законодавчих норм та вимог щодо використання державної мови в офіційному спілкуванні; дати належну оцінку діям посадовця та притягнути до дисциплінарної (службової) відповідальності Голову Національної поліції України Х. Деканоідзе за порушення вимог, встановлених законом; повідомити заявника про виконану роботу (зокрема, про початок та результати розслідування).
Клопотання позивача зареєстровано 12.03.2016 в Департаменті режимно-секретного та документального забезпечення МВС України за № Л-4640. Попередній розгляд звернення ОСОБА_1 проведено заступником Міністра - керівником апарату МВС України Тахтаєм О.В. У свою чергу, після попереднього розгляду, заступник Міністра внутрішніх справ України доручив розглянути звернення позивача відповідно до вимог законодавства директору Департаменту комунікації МВС України Шевченку А. В.
18.03.2016 клопотання позивача зареєстровано в Департаменті комунікації МВС України за №Л-33.
За результатом розгляду даного клопотання позивачу надано відповідь від 23.03.2016 № 34/Л-33 за підписом заступника директора Департаменту комунікації МВС України Булаєва В. П., якою проінформовано позивача про те, що відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Зазначено, що держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України. Виділено російську мову як таку, що нею користується значна частина населення України.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу дії норми статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтями 4-6 Закону України «Про звернення громадян» регламентуються коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
При цьому, статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» також врегульовано випадки звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, а саме, розгляду не підлягають письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Приписами статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Єдиний порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян в апараті МВС, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, а також визначає порядок контролю за його дотриманням встановлює Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 за № 1361/9960 (далі - Положення № 1177, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом 1 пункту 1.3. Положення № 1177 громадяни України мають право звернутися до апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.
Пунктом 2.1. Положення № 1177 визначено, що звернення від громадян надходять до органів внутрішніх справ у вигляді листів (поштою) та під час їх особистого прийому посадовими особами (усні й письмові). Усні звернення громадян безпосередньо розглядаються, а порушені в них питання, по можливості, вирішуються посадовими особами органів внутрішніх справ під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно із затвердженим графіком. Про результати розгляду звернення громадянинові повідомляється письмово або усно за його бажанням. Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів внутрішніх справ або їх заступниками відповідно до їх повноважень. Після первинного розгляду звернень громадян керівництвом органу внутрішніх справ працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії) (далі - підрозділ документального забезпечення): вносить до журналу або електронно-реєстраційної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян; здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам; забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців. Якщо у зверненні, що надійшло до органу внутрішніх справ, поряд з питаннями, які порушує громадянин, міститься інформація про кримінальні правопорушення, що вчинені або готуються, воно підлягає обов'язковій реєстрації у черговій частині органу внутрішніх справ та розгляду відповідно до вимог наказу МВС України від 19.11.2012 № 1050 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2012 за № 2095/22407. Про результати розгляду таких звернень виконавці інформують підрозділ документального забезпечення органу внутрішніх справ. Звернення громадян, одержані структурним підрозділом органу внутрішніх справ для виконання, в обов'язковому порядку обліковується в журналі обліку звернень цього ж структурного підрозділу. Облік звернень громадян у структурному підрозділі та доведення їх до безпосереднього виконавця здійснюються в день їх надходження (під підпис у журналі обліку).
Відповідно до пункту 4.1. Положення № 1177 керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству. Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за зверненнями обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктами 4.3. та 4.4. Положення № 1177 за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об'єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання (додаток 9). Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді (пункт 4.6. Положення № 1177).
Відповідно до пункту 4.7. Положення № 1177 відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті органом внутрішніх справ, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, або журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди.
Пунктами 7.4. та 7.5. Положення № 1177 за кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб. Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова або усна відповідь (за його бажанням). Рішення за розглядом скарги громадянина приймає керівник органу внутрішніх справ (або його заступник), у провадженні якого перебуває скарга.
Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 (далі - Положення № 878, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) МВС відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також стосовно актів, які ним видаються.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що загальний обов'язок із здійснення розгляду МВС України звернень громадян із питань, пов'язаних з діяльністю МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також стосовно актів, які ним видаються, встановлений і підпунктом 54 пункту 4 Положення № 878.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач і відповідач є суб'єктами правовідносин у сфері звернень громадян, із відповідними правами та обов'язками, зокрема, з правом скерування звернення й обов'язком його розгляду та надання на нього відповіді в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», Положенням № 1177.
Таким чином, відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян», інших нормативно-правових актів у цій сфері, підлягало прийняттю та розгляду МВС України й клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2016, що також не заперечувалося сторонами у справі.
Проте, на переконання судів попередніх інстанцій, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, в даному випадку виконання наведених вище приписів чинного законодавства України щодо розгляду звернення та надання на нього відповіді носило суто формальний характер, оскільки лист від 23.03.2016 № 34/Л-33, наданий ОСОБА_1 у відповідь на його звернення від 07.03.2016, не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушує заявник у своєму зверненні, та не надає на них вичерпної та зрозумілої відповіді.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку зі сторони адресата, позаяк, окрім своєчасності надання відповіді, не менш істотним є її належне обґрунтування та вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення).
Водночас, суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на те, що надана позивачу відповідь дійсно носить виключно поверхневий пізнавальний характер. Фактично, суб'єкт владних повноважень, обмежився лише буквальним цитуванням окремих норм чинного законодавства України, проте, не навів їх зв'язку зі змістом звернення позивача, не аргументував застосування цих норм у контексті обставин, указаних у зверненні, не надав відповіді на поставлені адресантом питання і жодним чином не вирішив порушені ним проблеми, що не може визнаватися обґрунтованим і правомірним.
З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що лист від 23.03.2016 № 34/Л-33, наданий у відповідь на клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2016, не може в контексті приписів чинного законодавства України вважатися належною відповіддю на звернення громадянина (по суті викладених у ньому обставин і порушених питань), відтак, такий розгляд звернення громадянина є неналежним і протиправним.
Щодо посилання скаржника на те, що не було порушено прав, свобод чи інтересу позивача в публічно-правових відносинах, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в даному випадку судами попередніх інстанцій встановлено дійсне порушення права позивача як суб'єкта правовідносин у сфері звернень громадян, на належний розгляд свого звернення та отримання на нього ґрунтовної відповіді.
Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що Міністр внутрішніх справ України не є посадовою особою, яка наділена повноваженнями проводити службове розслідування відносно Голови Національної поліції України, а відтак, про неналежність клопотання позивача, з огляду на таке.
Частиною третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у випадку, якщо окремі питання звернення не відповідають повноваженням адресата, він повинен би був скерувати його належному суб'єкту, чого також зроблено не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду