Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №1140/5/19
адміністративне провадження №К/9901/21159/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 1140/5/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.), -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області;
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 по 28.12.2018 включно в розмірі 52529,38 гривень.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1301/к від 27.04.2015, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.04.2015 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157262,17 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено судом до негайного виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 в задоволенні адміністративного позову було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 по 28.12.2018 включно в розмірі 52529,38 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльності щодо не поновлення позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість стягнення з останнього середнього заробітку, за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення суду у розмірі 52529,38 гривень.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задоволено частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 в адміністративній справі № 1140/5/19 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області та в цій частині позову відмовлено.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 - залишено без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що в разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то відповідно останній має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивач зазначаючи про протиправність бездіяльності відповідача при виконанні ним судового рішення, звернувся до суду, саме з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення даного питання, відповідно останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, з огляду на викладене і, на що не звернув увагу суд першої інстанції задовольняючи позов в цій частині, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відсутності, в даному випадку, правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 26 липня 2019 року Міністерство юстиції України (касатор) подало касаційну скаргу, в якій відповідач просить:
Скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Відповідачем заявлено клопотання щодо участі у розгляді справи.
8. ОСОБА_1 направив на адресу суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Позивачем заявлено клопотання щодо участі у розгляді справи.
9. Міністерством юстиції України було подано відповідь на відзив, в якому останнє зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню як незаконні.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема відповідач зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження в межах якого має здійснюватися виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 у справі № П/811/1672/15, що змінено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 та відсутності в організаційно-штатній структурі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області посади на якій було поновлено позивача. На переконання відповідача, вказані обставини свідчать про наявність об'єктивних, поважних причин невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та неможливість застосування санкції, що передбачена ст. 236 Кодексу законів про працю України.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року по справі № П/811/1672/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: начальник Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді було задоволено у повному обсязі.
13. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2015 №1301/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
14. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, з 28 квітня 2015 року.
15. Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 гривень.
16. В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, зобов'язання ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 в розмірі 199 828,26 гривень.
17. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 в справі №П/811/1672/15 - залишено без змін.
18. На виконання вказаних рішень, отримано виконавчі листи.
19. Так, рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно виконано, шляхом списання бюджетних коштів з казначейських рахунків.
20. При цьому, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідачем виконано не було та не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.04.2018 по 28.12.2018.
21. Не погодившись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
22. Конституція України від 28 червня 1996 року
22.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22.2. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
22.3. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
23. Кодекс законів про працю України
23.1. Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
23.2. Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
25. Як свідчать встановлені обставини справи, заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення останнього на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області безпосередньо пов'язані з висновками позивача щодо протиправності невиконання відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018.
26. Верховний Суд підтримує зауваження суду апеляційної інстанції, що в разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то відповідно останній має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
27. Враховуючи те, що позивач зазначаючи про протиправність бездіяльності відповідача при виконанні ним судового рішення, звернувся до суду, саме з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення даного питання, відповідно останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
28. Таким чином, з огляду на викладене і, на що не звернув увагу суд першої інстанції задовольняючи позов в цій частині, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності, в даному випадку, правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
29. Щодо правомірності стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року включно в розмірі 52529,38 грн., то Верховний Суд зазначає наступне.
30. Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
31. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
32. Відповідно до ст. 235 КАС України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
33. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
34. Приписами ст. 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
35. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
36. Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа № 552/3404/17).
37. Як свідчать встановлені обставини справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі П/811/1672/15 від 02.08.2018 позивача було поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015.
38. Судом апеляційної інстанції правильно наголошено, що за приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
39. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
40. Згідно п. 10 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене наказом Міністра юстиції України №1707/5 від 23.06.2011, начальники головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, призначаються на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад Міністром юстиції України.
41. Відтак, з огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у відповідача наявний обов'язок по поновленню позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області, який має бути здійснений, шляхом видання останнім відповідного наказу.
42. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.
43. Згідно п. «з» ч. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від от 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.
44. Абзац 4 частини 2 Розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100 визначає, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
45. Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
46. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
47. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
48. Як вбачається з рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 середньоденна заробітна плата позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням становила 270,77 гривень.
49. Відтак, оскільки кількість робочих днів за період з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року становить 194 днів, то відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 52529.38 грн. (270.77*194).
50. При цьому, що стосується посилань відповідача на безпідставність застосування приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, то суд апеляційної інстанції зазначає, що приписи ст. 236 КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред'явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 25.06.2015 по справі № 6-511цс16.
51. Також, безпідставними є посилання відповідача на необхідність відрахування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.04.2018 по 28.12.2018, суми заробітної плати позивача, отриманої в КП «Поліграфія», які гуртуються на положеннях п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки викладені у вказаній постанові роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», а положення ст. 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 по справі № 826/808/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
52. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року у розмірі 52529,38 гривень.
53. Відносно відсутності вини відповідача щодо не поновлення позивача на посаді у зв'язку з відсутністю останньої в штаті установи, та як наслідок відсутності обов'язку щодо виплати середнього заробітку, на що посилався представник відповідачів, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не приймає останнє до уваги та оцінює критично, тому як в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (справа № П/811/1672/15) було зазначено, що у разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести скорочену. Якщо підприємство, установа реорганізована, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
54. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частинні визнання протиправною бездіяльності. Верховний Суд підтримує позицію суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
56. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
58. Статтею 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Жук А.В.
судді Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.