Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №814/1649/16
адміністративне провадження №К/9901/29536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 814/1649/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 3-х осіб Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Марича Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (прийняту постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів: Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.), -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, за участю третіх осіб Атестаційної комісії № 6 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області № 192 о/с від 18.07.2016 в частині звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач прийнятий на роботу в поліцію на рівнозначну посаду, яку займав у міліції. Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580) не передбачено проведення атестування поліцейських у будь-який момент на розсуд керівника, а лише за наявності відповідних підстав згідно ч. 2 ст. 57 Закону № 580. Позивач вважає, що підстав для проведення його атестування не було, тому звільнення є незаконним. Службові обов'язки позивач виконував успішно, що підтверджується атестаційним листом, отже, були відсутні підстави вважати його невідповідним посаді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ №192 о/с від 18.07.2016 ГУ НП в Миколаївській області, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області.
Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 8822,11 гривень.
Стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 6643,82 гривень.
4. Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірних рішень.
Зокрема суд дійшов висновку, що рішення АК №6 про те, що підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим та безпідставним і відповідно, не може бути належною і достатньою підставою для звільнення позивача з поліції через «службову невідповідність».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 27 березня 2017 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (касатор) подало касаційну скаргу, в якій відповідач просить:
Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 814/1649/16, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 для розгляду справи № 814/1649/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Стрелець Т.Г., судді: Бевзенко В.М., Білоус О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 для розгляду справи № 814/1649/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема відповідач вказує, що суди безпідставно не застосували статті 47, 48, 59, п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому неправильно з'ясували обставини звільнення позивача та прийшли до помилкового висновку про незаконність наказу ГУНП в Миколаївській області від 18.07.2016 № 192 о/с у розумінні ст. 2 КАС України.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1994р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ.
13. Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 07.11.2015 року №6-о/с позивача, як прибулого з МВС, призначено з присвоєнням спеціального звання «підполковник поліції» в порядку переатестування на посаду начальника сектору Корабельного ВП.
14. 19 лютого 2016 року наказом ГУ НП в Миколаївській області №113 затверджено персональний склад атестаційних комісій.
15. 12 лютого 2016 року начальником Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області підполковником поліції Калачовим М.М. складено атестаційний лист на позивача.
16. 27 лютого 2016 року атестаційна комісія №6 ГУ НП в Миколаївській області провела співбесіду з позивачем та останній пройшов тестування.
17. В подальшому, за результатами проведення атестації та проведеної співбесіди атестаційною комісією №6 ГУ НП в Миколаївській області прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
18. 18 липня 2016 року наказом т.в.о начальника ГУ НП в Миколаївській області №192о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору Корабельного ВП звільнено зі служби в поліції за статтею 77 ч.1 п.5 Закону №580 (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол апеляційної атестаційної комісії від 27.02.2016 №15.00004067.0021904.
19. Не погоджуюсь з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
20. Конституція України від 28 червня 1996 року
20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20.2. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
21. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ
21.1. Статтею 18 вказаного вище Закону №565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції безпосередньо регламентуються «Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ», затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, суд враховує, що на час розгляду даної адміністративної справи, Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015р. №580-VIІI «Про Національну поліцію».
Таким чином, спірні відносини регулюються Законом №580-VIІI та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991р. №114.
22. Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIІI "Про Національну поліцію"
22.1. Національна поліція України - є центральним органом виконавчої влади з особливими функціями, спеціальним статусом поліцейського, а також спеціальним правовим регулюванням служби у поліції. Тому, Закон №580 та Інструкція №1465 є спеціальними нормативними актами,які мають перевагу у відповідних правовідносинах у випадку врегулювання їх по різному нормами інших нормативних актів.
22.2. Відповідно положень ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
22.3. Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» №580 від 02.07.2015, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
23. Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських», затверджена наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (далі - Інструкція №1465)
23.1. Як слідує зі змісту приписів п.10 Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
23.2. Мінімальний бал за проведеним тестуванням Інструкцією №1465 визначено наступним чином: 25 балів - за тестом на знання законодавчої бази (т.б. професійний тест), та 25 балів - за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку враховується атестаційною комісією при прийняті рішення.
23.3. Згідно з п.11 Інструкції №1465, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
23.4. Відповідно до п.16 Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій): 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
25. Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач пройшовши тестування, отримав наступні бали: 33 балів - за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) і 22 бали - за тестом на загальні здібності та навички (загалом 55 балів), після чого, пройшов співбесіду, однак, за результатами тестування, дослідження матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Атестаційна комісія №6 прийняла рішення « 4» про те, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
26. Проте, як видно з матеріалів справи, зі змісту протоколу атестаційної комісії, в ньому, в порушення приписів п.16 Інструкції №1465, конкретно не вказано, якому саме критерію не відповідає позивач та, відповідно, чому саме неможливе в подальшому проходження ним служби в органах Національної поліції України.
27. Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що атестаційною комісією при прийнятті вказаного висновку взагалі не було враховано дані інформаційної довідки по результатам підсумкових заліків за 2014-2015 навчальний рік (тактично-спеціальна - 4, функціональна підготовка - 4, вогнева підготовка - 4, фізична підготовка - 4), відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень та негативної інформації з інтернету, ЗМІ і інших відкритих джерел, а також відсутність будь-яких питань і зауважень до його декларацій.
28. Не зазначено таких обставин і у спірному наказі про звільнення позивача зі служби.
29. Так, як вбачається зі змісту положень п.15 Інструкції №1465, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає: 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
30. Отже, встановивши невідповідність поліцейського займаній посаді, комісія може прийняти одне із 2-х рішень: або вважати поліцейського таким, що підлягає звільненню, або таким, що підлягає переміщенню на нижчу посаду, про що, в свою чергу, клопотав безпосередній керівник позивача в атестаційному листі .
31. При чому, вибір конкретного рішення в кожній атестаційній справі є дискреційним повноваженням відповідної комісії, яка приймає його, виходячи з конкретних обставин.
32. В даному ж випадку, комісія фактично формально, безмотивовано і безальтернативно вирішила, що позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
33. Як було зазначено вище, відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється - через службову невідповідність.
34. Разом з цим, необхідно звернути увагу на те, що названий Закон не надає конкретного визначення терміну «службова невідповідність». При цьому, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під «службовою відповідністю» мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.
35. Таким чином, «службова невідповідність» - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
36. Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку із службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських» звільнення через службову невідповідність може мати місце лише у крайньому випадку в разі неможливості подальшого залишення поліцейського на службі в поліції.
37. Однак, як встановлено по справі, саме на підставі зазначеного рішення (висновку) атестаційної комісії т.в.о. начальника ГУ НП в Миколаївській області і було видано спірний наказ від 18.07.2016р. №192-о/с про звільнення позивача із займаної посади через «службову невідповідність».
38. Проте, як правильно вказано судом апеляційної інстанції, відповідачами, окрім немотивованих висновків атестаційної комісії, до суду не надано жодних належних доказів, які б беззаперечно свідчили про службову невідповідність позивача.
39. До того ж, на думку Верховного Суду, судами правильно вказано на неможливість вважати і висновки атестаційної комісії, викладені в протоколі засідання Центральної атестаційної комісії №6, такими, що відповідають критеріям обґрунтованості.
40. При цьому, Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що рішення атестаційної комісії про те, що поліцейський займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню через службову невідповідність, є самим найсуворішим, яке суттєво впливає на права особи, а тому неможливо погодитися з тим, що таке рішення могло би бути невмотивованим.
41. Суди ж першої та апеляційної інстанцій, в свою чергу, фактично були позбавлені можливості перевірити рішення атестаційної комісії на відповідність реальним обставинам проведення співбесіди, оскільки стенограма співбесіди або аудіо-, відео- фіксація її перебігу не проводились. При чому, як вже вказувалося вище, у самому протоколі відсутня будь-яка конкретизація, відсутні питання, які задавались позивачу та не зафіксовані надані ним відповіді.
42. Одночасно, необхідно звернути увагу на те, що протоколом є документ, який містить записи усього, про що йшлося на засіданнях.
43. Отже, враховуючи відсутність запису технічними засобами засідання комісії, а також ту обставину, що відповідно до п.17 Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення та голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що протокол повинен чітко і повно відображати підстави прийнятого рішення «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» з зазначенням яким саме критеріям, встановленим законодавством, не відповідає поліцейський, якій проходив атестацію.
44. Крім того, слід звернути увагу й на позитивну характеристику позивача, а також на факт отримання ним достатньо високих балів на тестуванні, але ці обставини відповідачем по суті також не були враховані, а в протоколі взагалі не зазначено, чим саме керувалася комісія, надаючи рекомендацію про звільнення позивача через його службову невідповідність.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо «принципу правової визначеності», відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.
45. В даній справі, позивач, маючи більше 17 років бездоганної служби в ОВС, позитивні результати проведеного тестування, позитивні характеристики, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, повинен був розраховувати на позитивне проходження процедури перевірки у вигляді атестування поліцейських на підставі критеріїв і процедур, визначених чинних законодавством.
46. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновки суду апеляційної інстанції, що рішення АК №6 про те, що підполковник поліції ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим та безпідставним і відповідно, не може бути належною і достатньою підставою для звільнення позивача з поліції через «службову невідповідність».
47. Отже, з огляду на зазначене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, Верховний Суд, як і суди першої та апеляційної інстанцій, вважає, що атестаційна комісія, фактично без врахування усіх позитивних даних про особу (в т.ч. за відсутності будь-яких обґрунтованих негативних даних) та жодних критеріїв, визначених п.16 Інструкції, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, розглянула атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, та дійшла до невмотивованого висновку про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції «через службову невідповідність», а т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області Савченко О.В., відповідно, на підставі цього необґрунтованого висновку, теж фактично безмотивовано 18.07.2016 видав спірний наказ №192-о/с про його звільнення зі служби, який, в свою чергу, дійсно підлягає скасуванню, як протиправний.
48. Одночасно, у зв'язку із скасуванням судами оскаржуваного наказу про звільнення, у відповідності до вимог ст.235 КЗпП України, Закону України №580 та Постанови КМУ №100 від 08.02.1995, позивач підлягає поновленню на службі, на займаній посаді, зі стягненням з відповідача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (за період з 18.07.2016 по 27.10.2016), що, в свою чергу, цілком обґрунтовано було вирішено судом першої інстанції та залишено в силі судом апеляційної інстанції.
49. Крім того, приймаючи остаточне рішення по даній справі, судова колегія апеляційної інстанції правильно вказала на необхідність врахувати й ту обставину, що відповідач, протягом розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції фактично добровільно виконав рішення окружного суд від 27.10.2016 та своїм наказом від 03.11.2016 поновив ОСОБА_1 на посаді начальника сектору Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області. Однак, в подальшому, наказом від 06.01.2017 ОСОБА_1 було знову звільнено у зв'язку зі скороченням штатів.
50. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №820/1446/17.
51. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
52. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
53. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
54. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Жук А.В.
судді Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.