21 листопада 2019 року
Київ
справа №640/13048/19
адміністративне провадження №К/9901/29013/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду - Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в справі №640/13048/19 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду міста Києва про стягнення моральної шкоди,
21 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Заявником до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
30 жовтня 2019 року ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. касаційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання достатніх доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджає сплаті судового збору в установленому законодавством порядку та розмірі, або документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Суду від 30.10.2019 скаржник просить застосувати норми пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Статтею 3 Закону №3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, а також випадки, коли він не сплачується.
У частині першій статті 3 Закону №3674-VI законодавець виокремлює такі об'єкти справляння судового збору як позовна заява, апеляційна і касаційна скарги.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду судовий збір не справляється.
Аналіз положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI в поєднанні з видами об'єктів справляння судового збору, що перелічені в частині першій статті 3 вказаного Закону, дає підстави для висновку, що в справах (спорах), пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, суду, позивачі звільняються від сплати судового збору тільки за подання позовних заяв.
У цьому випадку позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в справі №640/13048/19.
Таким чином, посилання заявника на пункт 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є помилковим.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд уважає також за необхідне зазначити, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, зокрема доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
До касаційної скарги заявник додав: копії довідок про доходи пенсіонера Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.03.2018 №1574 за період з квітня 2017 року по березень 2018 року та від 05.10.2017 №7433 за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року; копії довідок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.10.2019 №11643 за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року та від 12.02.2019 №3557 за період з березня 2018 року по лютий 2019 року.
Водночас указані довідки не містять інформації про відсутність інших джерел доходу ОСОБА_1 , крім пенсії, тому є неналежними доказами того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
На виконання вимог ухвали Суду від 30.10.2019 скаржник не надав інформації про його доходи за весь попередній календарний рік, зокрема довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тобто з 01 січня 2018 рік по 31 грудня 2018 рік.
Водночас додав заяву, згідно з якою він звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва для надання довідки про доходи за останній рік.
Суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів, відповідно до його прохання, про звільнення від сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду, з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскій та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Тобто, продовження строку передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
З огляду на зазначене, Суд з власної ініціативи продовжує строк на усунення недоліків поданої касаційної скарги щодо сплати судового збору.
Ураховуючи викладене та керуючись частиною другою статті 121 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська