Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №161/618/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу№161/618/16-а
за позовом ОСОБА_1 до першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Пліша М.А., (головуючий), Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (надалі також Перший відділ ДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі також ПАТ «Дельта Банк», третя особа), в якому (з урахування уточнення позовних вимог) просила:
1.1. визнати протиправними бездіяльність Першого ДВС щодо незавершення виконавчого провадження (надалі також ВП) №12081609, відкритого постановою відповідача від 20 лютого 2009 року за нотаріальним написом приватного нотаріуса Ковальчук № 349 від 17 лютого 2009 року про звернення стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з позивача в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі також ТзОВ ««Український промисловий банк») в рахунок погашення бору за кредитним договором №12/п-о7 від 22 січня 2007 року та іпотечним договором №12/Z-квіп-07 від 22 січня 2007 року на суму 145 514,42 грн.;
1.2. зобов'язати відповідача завершити щодо позивача виконавче провадження в зв'язку з ліквідацією юридичної особи стягувача та скасування судового рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні;
1.3. зняти арешт на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову позивач зазначає, що виконавчі дії відповідачем проводилися з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження» та оскільки звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом передачі предмета іпотеки та визнання права власності на нього, що виключає продовження стягнення з неї на користь правонаступника - ПАТ «Дельта Банк», виконавче провадження слід завершити.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на законність та обгрунтованність проведення виконавчих дій.
4. Третя особа у письмових запереченнях також позовну заяву не визнала та з урахуванням відсутності правових підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просила відмовити в задоволенні даного позову.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Виконавчим написом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області від 17 лютого 2009 року, який зареєстрований в реєстрі за №349, звернуто стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
6. Позивач скористалася своїм правом на оскарження цього виконавчого напису.
7. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2014 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відхилено.
8. Виконавчий напис 18 лютого 2009 року був пред'явлений до примусового виконання до Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області (правонаступником якого є відповідач).
9. Постановою головного державного виконавця Петріщевої Оксани Станіславівни від 20 лютого 2009 року ВП №12081609 відкрито виконавче провадження у справі.
10. Відповідно до Акту опису й арешту майна від 12 серпня 2009 року серія АА №4477531 квартиру за зазначеною вище адресою описано і накладено арешт.
11. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року у справі №161/10668/13-ц замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТзОВ «Український промисловий банк» на АТ «Дельта Банк».
12. На виконання зазначеного судового рішення винесена постанова державного виконавця від 08 липня 2013 року ВП №120811609 про заміну стягувача з ТзОВ «Український промисловий банк» на АТ «Дельта Банк».
13. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2016 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з непідсудністю цих вимог судам в порядку цивільного судочинства.
14. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі №803/845/16, яка набрала законної сили, замінено сторону ВП №12081609 від 20 лютого 2009 року, що було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ковальчук Л.С. від 17 лютого 2009 року в реєстрі за № 349 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру за зазначеною вище адресою для задоволення вимог ТзОВ «Український промисловий банк» в розмірі 145 514, 42 грн., боржником якого є ОСОБА_2 , з ТзОВ «Український промисловий банк» її правонаступником - ПАТ «Дельта Банк».
15. Постановою головного державного виконавця Першого ВДВС від 23 червня 2016 року ВП №12081609 замінено стягувача з ТзОВ «Український промисловий банк» на АТ «Дельта Банк».
16. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року у справі №161/78/15-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №12/п-08 від 22 січня 2007 року в розмірі 426 470,21 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №12/Zквіп-07 від 22 січня 2007 року з ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем - АТ «Дельта Банк».
17. Вважаючи вказані виконавчі дії протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
18. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.
18.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису від 17 лютого 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 349, є судове рішення, яке набрало законної сили, замінено сторону виконавчого провадження на ПАТ «Дельта Банк», та зважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року встановлено безпідставність доводів ОСОБА_2 про те, що ПАТ «Дельта Банк» не є правонаступником у спірних правовідносинах, а також враховуючи те, що виконавчий напис є чинним, ПАТ «Дельта Банк» не зареєструвало на себе право власності на спірну квартиру та наявність права на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, правових підстав для закінчення виконавчого провадження немає.
18.1. Крім того, судами зазначено, що в даному випадку жодних прав та законних інтересів боржника тривалим виконанням судового рішення у спірному виконавчому провадженні не порушено.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до нижчого суду.
20. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідач протягом шести років здійснював стягнення за нотаріальним написом на користь неналежного кредитора та з урахуванням звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, вказане стягнення здійснюється органом Державної виконавчої служби протиправно.
20.1. Крім того, скаржник посилається на те, що, незважаючи на ліквідацію первісного кредитора - ТзОВ «Український промисловий банк» в 2010 році, до 2015 року він продовжував стягнення на користь ліквідованого банку, що, на думку позивача, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено.
20.2. Також, позивач звертає увагу на те, що вона як іпотекодержавець згідно із судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже не є власником спірної квартири та продовження виконавчого провадження є порушенням вимог Законів України «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження».
21. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
22. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 30 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою касаційною скаргою.
23. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 КАС України.
24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року адміністративна справа № 161/618/16-а передана на розгляд суддів: Губська О.А. (суддя-доповідач), Білак М.В., Калашнікова О.В. та ухвалою від 10 червня 2019 року касаційна скарга прийнята до провадження.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
25. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 № 606-XIV) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
27. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк
28. За правилами пункту 3 частини першої, частини четвертої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 № 606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
29. Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
30. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного процесуального України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
31. Приписами пункту 4 частини першої статті 593 Цивільного процесуального України право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
VI. Висновок Верховного Суду
32. Судами попередніх інстанцій підтверджено правомірність дій відповідача щодо незавершення виконавчого провадження, відкритого 20 лютого 2009 року за нотаріальним написом від 17 лютого 2009 року про звернення стягнення на однокімнатну квартиру з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» в рахунок погашення боргу за кредитним договором і іпотечним договором та відсутність правових підстав для завершення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - попереднього стягувача ТзОВ Український промисловий банк».
33. Зокрема, суди встановили, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року замінено стягувача у спірному виконавчому провадженні з ТзОВ «Український промисловий банк» на АТ «Дельта Банк», однак, дана ухвала була скасована ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 лютого 2016 року, провадження закрито з роз'ясненням заявникові, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
34. Разом з тим, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Луцького міськрайнного суду Волинської області від 28 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено: заборонено Державному підприємству «Сетам» вчиняти дії щодо реалізації предмета іпотеки (однокімнатної квартири) шляхом проведення електронних торгів, які призначені на 09-00 годину 29 січня 2016 року, до ухвалення судового рішення у справі.
35. Як вбачається із змісту даної ухвали від 28 січня 2016 року, державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького МУЮ продовжуються вчинятися виконавчі дії на користь первісного стягувача - ТзОВ «Український промисловий банк»; зазначені дії свідчать про наявність ознак протиправності рішень та дій суб'єкта владних повноважень - державних виконавців першого відділу ДВС Луцького МУЮ та існує реальна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам позивача.
36. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (вступила в законну силу) замінено стягувача в виконавчому провадженні з ТзОВ «Український промисловий банк» її правонаступником - ПАТ «Дельта Банк».
37. Натомість, враховуючи, що позивач звернувся із позовом 20 січня 2016 року, судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених та зазначених в судових рішеннях фактичних даних, не досліджено та не надано відповідної правової оцінки питанню правомірності стягнення за період з 17 лютого 2009 року (вчинення нотаріального напису) до 15 червня 2016 року (заміна стороні у справі за судовим рішенням, яке вступило в законну силу) на користь попереднього стягувача - ліквідованого ТзОВ «Український промисловий банк», не підтверджено та не спростовано протиправності рішень та дій державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ при здійсненні ним виконавчих дій на користь стягувача, який ухвалою суду замінено його правонаступником.
38. Поза увагою суддів залишилося з'ясування питання (з огляду на наявність в матеріалах справи договору від 30 червня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк», Національним банком України та АТ «Дельта Банк» про передачу активів і кредитних зобов'язань ТзОВ «Український промисловий банк» на користь АТ «Дельта Банк») факту банкрутства первинного стягувача в 2010 році; відсутнє в судових рішеннях правове обґрунтування щодо наявності чи відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження органом Державної виконавчої служби станом на 30 червня 2010 року з урахуванням того, що заміна стягувача відбувалася тільки за рішення суду від 15 червня 2016 року; не досліджувалося судами факт припинення або продовження стягнення попереднім кредитором (ТзОВ «Український промисловий банк»), на користь якого вчинявся даний нотаріальний напис, з огляду на існування договору від 30 червня 2010 року про передачу кредитних зобов'язань іншій юридичній особі.
39. Також, як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень та слідує із матеріалів справи, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 січня 2007 року з ОСОБА_2 однокімнатну квартиру за зазначеною вище адресою, що належить позивачу на праві приватної власності шляхом передачі іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк».
40. Разом з цим, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи висновок про безпідставність позовних вимог з огляду вирішення цивільно-правого спору щодо стягнення на предмет іпотеки та передачу майна у власність стягувача, не дослідили чи залишився позивач - ОСОБА_1 власником зазначеного вище майна (однокімнатної квартири) з часу набрання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2015 року законної сили, з відповідним правовим обґрунтування щодо підтвердження або спростування наявності підстав для закінчення спірного виконавчого провадження з цих підстав.
41. За приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Надалі також КАС України) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, порушили принцип адміністративного судочинства щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 КАС України.
43. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об'єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
44. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
45. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
38. З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального законодавства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
Керуючись статтями 2, 9, 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова