Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа №815/6091/17
адміністративні провадження №К/9901/62692/18, №К/9901/62692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 815/6091/17
за позовом Казенного підприємства (далі - КП) «Морська пошуково-рятувальна служба» до Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) про зобов'язання надати згоду на списання майна, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Мінінфраструктури та КП «Морська пошуково-рятувальна служба»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.11.2017 КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність Мінінфраструктури (ненадання згоди) щодо надання згоди на списання судна «Беркут» із наявним на ньому майном з балансу;
зобов'язати Мінінфраструктури надати згоду на списання з балансу: судно «Беркут» - ідентифікаційний номер ІМО 8201387; інвентарний номер 5017230 ; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; супутниковий зв'язок - інвентаризаційний номер 4569231; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; радіобуй ПОШУК - інвентаризаційний номер 4560819; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; апарат ФАК-П - інвентаризаційний номер 4561532; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; апарат ОВП - інвентаризаційний номер 7005013; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; апарат ОВП - інвентаризаційний номер 7005014; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; радіобуй ПОШУК - інвентаризаційний номер 4560820, залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; радіоприймач ЦІКЛОІДА - інвентаризаційний номер 4560802; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; апарат АВМ-1М - інвентаризаційний номер 4241323; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; відеодвійка - інвентаризаційний номер 4595005; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; холодильник ПАМІР - інвентаризаційний номер 7007178; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; пральна машинка - інвентаризаційний номер 4906115; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; пральна машина - інвентаризаційний номер 4906116; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; холодильник 410 - інвентаризаційний номер 7006883; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; велотренажер - інвентаризаційний номер 7007175; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; машинка друкувальна ЛИСТВІЦА - інвентаризаційний номер 7003346; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; телефонна станція HBTC-M - інвентаризаційний номер 4240606; залишкова (балансова) вартість - 0, 00грн.; апарат ABM-5 інвентаризаційний номер 4241496; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; апарат факсимільний ФІАЛКА - інвентаризаційний номер 4560846; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; шлюпка - інвентаризаційний номер 5013090; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн; лінеметальний апарат АП-1 - інвентаризаційний номер 7007176; залишкова (балансова) вартість - 0, 00 грн.
Позов КП «Морська пошуково-рятувальна служба» обґрунтувало тим, що відповідач починаючи з 2007 року (з моменту отримання легалізованих документів Сінгапурського суду про продаж майна), ухиляється від прийняття рішення про надання згоди на списання майна з формальних причин, у тому числі і шляхом витребування додаткових документів, які не передбачені нормами діючого законодавства. При цьому, позивач вказує на те, що, у зв'язку із продажем майна за рішенням Сінгапурського суду виник обов'язок списання його з балансу, а враховуючи те, що судно із обладнанням є державною власністю та належить позивачу на праві господарського відання правовий режим майна, що підлягає списанню визначається виключно Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314 (далі - Порядок № 1314), а відтак до цього майна не можуть бути застосовані інші способи управління відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у зв'язку з чим правові підстави для відмови у наданні згоди на списання майна з балансу позивача у відповідача відсутні.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2018 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.08.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
зобов'язав Мінінфраструктури повторно розглянути документи КП «Морська пошуково-рятувальна служба» щодо списання 4 інвентаризаційних одиниць основних засобів з балансу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» (листи від 01.02.2017 №47лк-17, від 06.04.2017 №120 лк-17);
в задоволенні інших позовних вимог - відмовив.
4. 21.09.2018 Мінінфраструктури та 26.09.2018 КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просять скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018. При цьому КП «Морська пошуково-рятувальна служба» просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а Мінінфраструктури - залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2018.
5. Верховний Суд ухвалами від 03.10.2018 та від 11.10.2018 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції першою ухвалою.
6. 22.10.2018 від позивача та 29.10.2018 від відповідача надійшли відзиви на касаційні скарги Мінінфраструктури та КП «Морська пошуково-рятувальна служба», відповідно, в яких вони просять відмовити у задоволенні касаційних скарг.
7. 25.02.2019 від Мінінфраструктури до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником - Державною службою морського та річкового транспорту.
8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №787/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
9. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.
10. Ухвалою судді Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято зазначені касаційні скарги до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Суди встановили, що 01.02.2017 Державне підприємство (далі - ДП) «Морська аварійно-рятувальна служба» (правонаступником якого є позивач) для уникнення розбіжностей між відображеним у обліку та фактично наявним майном, керуючись Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 (далі - Порядок № 1314) направило до Мінінфраструктури України пакет документів відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) для прийняття рішення щодо надання згоди на списання з його балансу судна-морський буксир, а саме:
техніко-економічне обґрунтування необхідності списання морського буксира «Беркут»; відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку, згідно з додатком 1 до Порядку №1314; акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2 до Порядку № 1314; акт технічного стану морського буксира «Беркут»; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; копію договору тайм-чартеру судна морського буксира «Беркут» від 28.11.1996; копію рішення Сінгапурського суду від 22.02.1999; копію рішення Сінгапурського суду від 20.08.1999; копію ухвали Верховного суду Сінгапуру від 21.10.1999; копію оголошення про продаж судна в офіційному друкованому органі «Straits Times» від 01.10.1999; копію купчої від 17.12.1999; копію оголошення щодо продажу судна в офіційному друкованому органі «Straits Times» від 24.12.1999; копію мирової угоди від 29.08.2000; Printscreen (роздруківку зображення на екрані)?.
Також, 06.04.2017 (лист №120 лк) додатково до листа від 01.02.2017 №47лк-17, ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» надало довідку про майно, що пропонується до списання (Додаток 7) та інформацію щодо фінансових ресурсів, передбачених у фінансовому плані державного підприємства на 2017 рік для операцій з відчуженням шляхом продажу, списання тощо (Додаток 10).
Крім того, позивачем було повідомлено, що 17.12.1999 на виконання рішення від 20.08.1999 помічником шерифа Верховного суду Сінгапура James Leong Qui Yiu судно морський буксир «Беркут» продано з торгів компанії «Ezra Marine Services Pte Ltd», у зв'язку з чим зміни доходної та витратної частин діяльності підприємства від списання судна морського буксиру «Беркут» не очікується.
Мінінфраструктури листом від 31.08.2017 № 8551/16/10-17 повідомило позивача, що розглянуло матеріали надіслані листами ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» від 01.02.2017 №47лк-17 та від 06.04.2017 №120лк-17, та керуючись вимогами пункту 7 Порядку №1314, а також рішенням Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 17.08.2017 (протокол від 17.08.2017 №32/17), відмовило у наданні згоди на списання майна з балансу ДП «Морська аварійно-рятувальна служба».
Так, згідно із протоколом Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном від 17.08.2017 №32/17 вирішено відмовити у списанні майна з балансу ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» та запропоновано позивачу надати Мінінфраструктури матеріали щодо обставин встановлення факту нестачі морського буксиру «Беркут» (інвентаризаційний №5017230), а також обладнання, встановленого на ньому, та здійснених заходів реагування (звернення до правоохоронних органів, судові позови, оскарження тощо) та прийняті рішення.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем в порушення підпункту 5 пункту 6 Порядку № 1314 не було надано на розгляд Комісії документів, підтверджуючих обставини встановлення факту нестачі морського буксиру «Беркут», а також обладнання, встановленого на ньому, та вжитих заходів реагування, а саме: звернення до правоохоронних органів, судові позови, оскарження тощо, тому немає законних підстав для надання згоди на списання зазначеного морського судна з балансу суб'єкта управління.
13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що підстави для прийняття рішення про відмову в наданні згоди на списання майна, які визначені Порядком №1314 є вичерпними, проте відповідачем не зазначено, що саме стало підставою для відмови у наданні згоди у відповідності до пункту 7 Порядку №1314.
Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що Мінінфраструктури порушено встановлений 30 денний строк на прийняття рішення про відмову в наданні згоди на списання майна.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що бездіяльність Мінінфраструктури щодо ненадання згоди на списання судна «Беркут» є триваючою, тому суд апеляційної інстанції повинен був визнати таку бездіяльність протиправною.
Також позивач вказує на те, що хибним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у випадку зобов'язання Мінінфраструктури надати згоду на списання з балансу морського буксира «Беркут» з його обладнанням буде свідчити про перебирання судом повноважень суб'єкта владних повноважень, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи, існує лише один правомірний варіант поведінки такого суб'єкта.
15. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що необхідною умовою для зобов'язання Мінінфраструктури вчинити дії щодо повторного розгляду листів ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» є визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії, виданого Мінінфраструктури або визнання протиправною його бездіяльності.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідача КП «Морська аварійно-рятувальна служба» вказало на те, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позивач в повному обсязі надав документи для розгляду звернення щодо списання майна, які були прийняті без зауважень та відповідачем не було витребувано додаткових документів, то відмова відповідача у наданні згоди на списання майна є неправомірною.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивача Мінінфрастуктури вказало на те, що у рамках спірних правовідносин відсутня протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень з огляду на те, що останній вчинив дії по розгляду звернення КП «Морська аварійно-рятувальна служба» та відповідно до пункту 7 Порядку № 1314 надав відповідь.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 4 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) визначено суб'єктів управління об'єктами державної власності. А саме:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності;
міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління);
Фонд державного майна України;
органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);
Національна академія наук України, галузеві академії наук.
21. Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв'язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
22. За правилами положень статті 5 Закону № 185-V Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління об'єктами державної власності, зокрема визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності (пункт 1 частини другої статті 5) та визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності (підпункт «и» пункту 18 частини другої статті 5).
23. На виконання статті 5 Закону № 185-V Кабінет Міністрів України постановою від 08.11.2007 № 1314 «Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності» затвердив Порядок № 1314, який визначає механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами (далі - майно).
24. Терміни, які використовуються у Порядку № 1314, вживаються у значенні, наведеному в законодавчих актах, що регулюють питання правового режиму власності відповідного майна та питання управління майном, його оцінки та бухгалтерського обліку (пункт 1).
25. Дія цього Порядку поширюється на майно, що передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), установам та організаціям, закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук, майно, що не ввійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі (пункт 2 Порядку № 1314).
26. За правилами пункту 5 Порядку № 1314 списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання.
27. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1314 списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання, зокрема у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.
При цьому майно, виявлене в результаті інвентаризації як нестача, списується з подальшим його відображенням в бухгалтерському обліку в порядку, встановленому Мінфіном.
28. Таким чином, згідно з вказаним Порядком списанню підлягає лише те майно, яке охоплюється змістом пункту 4 Порядку № 1314.
29. Зазначене підтверджується й пунктом 7 Порядку № 1314, яким передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні згоди на списання майна. Зокрема, у разі коли майно не відповідає вимогам, визначеним у пункті 4 цього Порядку.
30. Окремо необхідно зазначити, що Порядок № 1314 затверджений з метою більш ефективного управління об'єктами державної власності. Відповідно вказаний Порядок не може бути застосовано щодо майна, яке реалізоване шляхом застосування судових процедур, в тому числі й за рішенням іноземного суду.
31. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом № 996-XIV.
32. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
33. При цьому, для цілей Закону № 996-XIV терміни вживаються у такому значенні:
активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
34. У свою чергу колегія суддів зазначає, що за правилами відображення підсумків інвентаризації в бухгалтерському обліку нестача - це фактично виявлена наявність одиниць об'єкта інвентаризації менше, ніж за даними обліку.
33. У справі, яка розглядається судами встановлено та це не заперечується сторонами, що 17.12.1999 помічником шерифа Верховного суду Сінгапура James Leong Qui Yiu судно-морський буксир «Беркут» продано з торгів компанії «Ezra Marine Services Pte Ltd».
35. Тобто, проведена господарська операція з продажу морського буксиру «Беркут» є дією, яка викликала зміни в структурі активів, а відтак первинні документи по її проведенню і є підставою приведення бухгалтерського обліку у належний стан.
36. При цьому колегія суддів зазначає, що відчужений у 1999 році морський буксир «Беркут» не є майном, яке охоплюється змістом пункту 4 Порядку № 1314, оскільки не є: майном, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання, зокрема у зв'язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.
37. За таких обставин, колегія судді вважає, що за встановлених у справі обставин, спірні відносини не передбачають необхідність отримання від суб'єкта управління згоди на вчинення суб'єктом господарювання дій спрямованих на приведення у відповідність бухгалтерського обліку щодо списання, проданого активу, оскільки вони не регулюються Порядком № 1314.
38. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
39. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
40. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
41. Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
42. Отже, обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
43. Таким чином, оскільки оспорювана позивачем бездіяльність (дії) не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача, не породжує жодних прав та обов'язків для нього, так само як і рішення відповідача, оформлене протоколом від 17.08.2017 № 32/17, то на думку колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
44. Відповідно до частини першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
45. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи проте застосували нормативно-правовий акт, який не неправильно витлумачили, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
46. Вирішуючи клопотання Мінінфраструктури про заміну відповідача у цій справі його правонаступником - на Державну службу морського та річкового транспорту, колегія суддів виходить із такого.
47. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2018 № 863-р «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту» КП «Морська пошуково-рятувальна служба» із сфери управління Мінінфраструкти передано до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту.
48. З огляду на те, що в даному випадку відбулось лише функціональне правонаступництво щодо передачі позивача з управління Мінінфраструкти до сфери управління іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується Мінінфраструктури, а судовій ревізії у цій справі підлягала бездіяльність саме Мінінфраструктури, до сфери управління якого, на час виникнення спірних відносин входило КП «Морська пошуково-рятувальна служба», то у задоволенні клопотання про заміну відповідача у цій справі слід відмовити, оскільки Мінінфраструктури не припинено в розумінні положень статті 104 Цивільного кодексу України.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства інфраструктури України про заміну відповідача у справі № 815/6091/17 на Державну службу морського та річкового транспорту.
Касаційні скарги Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та Міністерства інфраструктури України задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 815/6091/17 скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання надати згоду на списання майна - відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду