Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №826/10184/18
адміністративне провадження №К/9901/21741/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/10184/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Літвіної Н.М., Федотова І.В.,)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 22 протоколу № 44 від 04.05.2018 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 ;
1.2. зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (далі - Постанова № 975) “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” (далі - Порядок).
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним дії Міністерства оборони України та скасувано пункт 22 протоколу № 44 від 04.05.2018 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.
3. Дане судове рішення Міністерство оборони України оскаржило до суду апеляційної інстанції.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено п'ятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із не усуненням її недоліків у строк, встановлений ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року.
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що п'ятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, вказаний в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, був недостатнім, а тому заявник 09.07.2019 року звернувся до суду із клопотанням про продовження строку на усунення недоліків. Дане клопотання обґрунтував тим, що у відповідача станом на 09.07.2019 року не було можливості надати платіжне доручення на сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу.
Проте, на думку касатора, таке рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте без врахування обставин у справі, оскільки 10.07.2019 року таке платіжне доручення було оформлене, а 11-12.07.2019 - прийняте та оплачене Державним Казначейством України.
8. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року.
9. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
11. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
12. Як вбачається з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено п'ятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.
13. Вказану ухвалу отримано скаржником 05.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на час прийняття ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено.
Поряд із цим, у межах встановленого судом строку скаржник подав до суду клопотання продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.
14. Вирішуючи зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, скаржник вказує, що ним було подано заявку про сплату судового збору, проте станом на час подання клопотання платіжне доручення не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 73 КАС передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте, як встановив суд апеляційної інстанції та не спростовано касатором, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що самого лише посилання на вчинення певних дій та виникнення «труднощів» без надання цьому жодних доказів, не дає суду можливості вважати такі обставини об'єктивно існуючими. Тому, на момент розгляду даного клопотання у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави вважати, що скаржником дійсно вживаються дії, спрямовані на сплату судового збору, а також про наявність будь-яких перешкод, пов'язаних зі сплатою судового збору.
15. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні клопотання про продовження скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
16. Згідно частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга, недоліки якої у встановлений судом строк усунуто не було, повертається скаржнику.
17. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу заявнику у зв'язку із не усуненням її недоліків.
18. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
19. З огляду на викладене, висновки суду апеяційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
20. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року по справі №826/10184/18 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді Л.В. Тацій
А.І. Рибачук