Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа № 808/8996/14
адміністративне провадження № К/9901/9701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (суддя Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року (колегія у складі суддів: Щербака А.А., Суховарова А.В., Баранник Н.П.) у справі № 808/8996/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити дії, -
Державна фінансова інспекція в Запорізькій області (надалі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» м. Запоріжжя (надалі відповідач, Підприємство) про (з урахуванням зменшення позовних вимог) зобов'язання виконати певні пункти вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної позивачем ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 1 травня 2012 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 28 березня 2014 року № 06-21/6, в якому зазначено, що виявленими порушеннями законодавства з питань збереження і використання бюджетних активів відповідач завдав Державному бюджету України збитки на загальну суму 2 546 810,88 грн. На підставі акта позивач склав та направив відповідачу вимогу від 7 травня 2014 року № 08-06-14-14/3818 «Щодо усунення порушень фінансової дисципліни», якою, відповідача зобов'язано вжити заходи, направлені на відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України. Однак вказана вимога не виконана відповідачем у повному обсязі.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункти 3, 4, 5, 8-10, 17-19, 27, 30 вимоги вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність стягнення. Оскільки збитки підлягають стягненню саме у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов. Отже, позивач, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати вказані пункти вимоги фактично обрав невірний спосіб захисту інтересів держави.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 1 травня 2012 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 28 березня 2014 року № 06-21/6.
Відповідачу направлена вимога від 7 травня 2014 року № 08-06-14-14/38.
Підставою звернення з позовом до відповідача є те, що виявлені під час проведення ревізії порушення відповідачем усунуто не було, а саме пункти вимоги:
3. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 1 847 298,72 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість» у загальній сумі 1 847 298,72 грн з подальшим перерахуванням в дохід Державного бюджету України. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 1 847 298,72 грн на підставі;
4. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 310 748,33 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість» у загальній сумі 310 748,33 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід Державного бюджету України. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 310 748,33 грн. на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України;
5. скласти акти на коригування витрат відповідача, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість у загальній сумі 54 847,16 грн; повернути зайво отримані кошти до Державного бюджету України (кредиторську заборгованість) у загальній сумі 54 847,16 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України;
8. скласти акти виконаних робіт на зменшення вартості проектних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 12 759,89 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Завод Євроформат» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 12 759,89 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 12 759,89 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету;
9. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 146 427,45 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Завод Євроформат» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 146 427,45 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 146 427,45 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету;
17. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 103 919,25 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Прімбуд» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 103 919,25 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 103 919,25 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету;
18. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 56 701,45 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Прімбуд» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 56 701,45 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 56 701,45 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету;
19. скласти акти на коригування витрат відповідача, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість у загальній сумі 3 448,84 грн; повернути зайво отримані кошти до місцевого бюджету (кредиторську заборгованість) у загальній сумі 3 448,84 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України;
27. скласти акти форми № КБ-2в та КБ-3 на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 5 304,00 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Мідас-буд» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 5 304,00 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 5 304,00 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету;
30. скласти акт здачі прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції, на підставі якого відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 2 088,37 грн; стягнути з підрядника ТОВ «Мідас-буд» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 2 088,37 грн на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету. В іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у загальній сумі 2 088,37 грн на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України з подальшим перерахуванням в дохід місцевого бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до підпунктів 15, 21 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Положенням також установлено, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави. Вказане право Державної фінансової інспекції України закріплено і в пункті 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.
Згідно пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Враховуючи наведене, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Органу державного фінансового контролю надано право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У даній справі, позивачем пред'явлено вимоги, які вказують на виявлені збитки, їх розмір та зобов'язання відшкодування.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру та наявність підстав для стягнення збитків перевіряє суд, який розглядає такий позов.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виявлені під час ревізії збитки не можуть бути примусово відшкодовані шляхом пред'явлення вимоги про зобов'язання забезпечити стягнення чи повернення коштів.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що збитки підлягають стягненню саме у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов. Позивач, звернувшись до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати вказані пункти вимоги фактично обрав невірний спосіб захисту інтересів держави.
Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі № 808/8996/14 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду