Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №806/107/16
адміністративне провадження №К/9901/11919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Бучик А.Ю. , Майор Г.І.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської митниці ДФС №1404-ос від 15 грудня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС з 15 грудня 2015 року; стягнути з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2015 року та за час затримки у видачі трудової книжки.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 15 грудня 2015 року, наказом Київської митниці ДФС від 15 грудня 2015 року №1404-ос її було звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС. Вважає таке звільнення незаконним та просить поновити її на посаді. Зокрема, зазначає, що фактичною підставою для звільнення став висновок Коростенської ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області про недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна, зазначених в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. Однак, позивач вважає, що відомості, зазначені у висновку, не відповідають дійсним обставинам та не можуть бути підставою для її звільнення. Крім того, вказала, що в порушення вимог Кодексу законів про працю України її було звільнено в період перебування у відпустці по догляду за дитиною.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської митниці ДФС №1404-ос від 15 грудня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС з 15 грудня 2015 року.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення в сумі 8661,84 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят одну гривню вісімдесят чотири копійки).
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №806/217/16 скасовано висновок Коростенської ОДПІ, що слугував підставою для прийняття спірного наказу, в частині встановлення невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, отже суди дійшли висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Стосовно позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди зазначили, що з довідки Київської митниці ДФС вбачається, що середньоденна заробітна плата на день звільнення ОСОБА_1 складає 65,62 грн., а оскільки за період з 15.12.2015 року (день звільнення) по 29.12.2016 року (день винесення рішення) було 132 робочих дні, середній заробіток, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу становить 8661,84 грн. (132х65,62 грн.). Враховуючи викладене, суди вказали, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом поновлення на посаді, з якої її було звільнено, а саме: державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Спеціалізований".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
10 листопада 2016 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування спірного наказу про звільнення позивача із займаної посади, позаяк керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше, ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади, або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку. Стосовно стягнення середньої заробітної плати на користь позивача, скаржник вказав, що судами не було витребувано інформацію щодо фактичної роботи позивача у відповідача та не надано оцінку тому факту, що з 27.11.2015 позивач знаходилась в декретній відпустці для догляду за дитиною до 3 років, а отже заробітна плата за нею не зберігалась. Також, скаржник вказував на те, що суди не перевірили процесуальні строки щодо звернення позивача до суду, та посилався на приписи ч.5 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої та другої інстанції судових рішень), згідно яких для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 посилалась на правильність висновків судів попередніх інстанцій та наголошувала на тому, що встановлення невідображення зареєстрованого транспортного засобу та 1/3 частини квартири, не може бути безумовною підставою для застосування заборон та, відповідно, винесення спірного наказу про її звільнення. Вказувала на те, що нею було доведено до відома суду про обставини знаходження її у декретній відпустці. Просила залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 проходила публічну службу у митних органах з 2009 року.
05.08.2015 ОСОБА_1 написала заяву на ім'я начальника Київської митниці ДФС про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" та подала декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. (а.с. 56).
За результатами перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч.5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", 16.10.2015 Коростенською ОДПІ складено висновок №13132/10/06-09-17-02, яким встановлено, що:
ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), а саме: не задекларовано транспортний засіб марки BMW520, номерний знак НОМЕР_1 , 1991 року випуску, набутий за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 ; не задекларовано 1/3 частину приватизованої квартири АДРЕСА_1 , яка згідно пояснень позивача була нею отримана не під час її перебування на державній службі (свідоцтво про право власності від 14.03.2001);
вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній станом на 16.06.2015 податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел (а.с. 10-11).
15.12.2015 начальником Київської митниці ДФС складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, визначені ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади"(а.с.47).
На підставі даної довідки, наказом Київської митниці ДФС від 15.12.2015 №1404-ос ОСОБА_1 було звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту "Спеціалізований" Київської міської митниці ДФС згідно п.14 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с.45).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №806/217/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 13132/10/06-09-17-02 від 16.10.2015 в частині встановлення невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У мотивувальній частині постанови зазначено, що зважаючи на те, що судом спростовано висновок контролюючого органу про невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених ОСОБА_1 у декларації за 2014 рік, доходам, отриманим із законних джерел, а висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", суд вважає, що у цій частині висновок контролюючого органу жодним чином не порушує права позивача та не створює будь-яких правових наслідків.
Вказана постанова набрала законної сили 07.16.2016 (а.с.120-123).
З довідки Київської митниці ДФС вбачається, що середньоденна заробітна плата на день звільнення ОСОБА_1 складає 65,62 грн. (а.с. 44).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ч.1,2 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 2 вказаного Закону, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються зокрема щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Так, частиною 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що вказана заборона застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно із ч.5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно частини 14 статті 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із тим, що 15.12.2015 позивача було звільнено із займаної посади згідно з пунктом 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із встановленням Коростенською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік; а також, невідповідності вартості майна, вказаного позивачем у декларації за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел.
Так, виявлення недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, зазначається у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того факту, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначеного у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону та ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
Суд зазначає, що скасування судом у справі №806/217/16 висновку Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №13132/10/06-09-17-02 від 16.10.2015 в частині встановлення невідповідності вартості майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел, виключає можливість застосування до позивача відповідної заборони.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що висновок Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №13132/10/06-09-17-02 від 16.10.2015 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо встановлення невідображення майна - не може бути безумовною підставою для застосування заборон та, відповідно, винесення спірного наказу про звільнення, а тому наказ Київської міської митниці ДФС №1404-ос від 15 грудня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 " підлягає скасуванню.
Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з вказаним позовом, оскільки предметом оскарження у справі є наказ від 15 грудня 2015 року, а з наявного в матеріалах справи поштового конверту, яким було спрямовано позовну заяву до суду першої інстанції, вбачається, що матеріали позовної заяви надійшли в поштове відділення 14.01.2016, тобто в місячний строк, як то передбачено ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (до 15.12.2017)).
Разом з тим, розглядаючи вимоги касаційної скарги в частині скасування судових рішень щодо стягнення з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення в сумі 8661,84 грн., колегія суддів зазначає таке.
Матеріали справи містять довідку Київської митниці ДФС, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата на день звільнення ОСОБА_1 складає 65,62 грн, посилаючись на яку, судами була розрахована сума, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 15.12.2015 року (день звільнення) по 29.12.2016 (день винесення рішення), а саме 8661,84 грн. (132 робочих дні х 65,62 грн.).
Також, матеріали справи містять свідоцтво про народження дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивачем було вказано, в тому числі й на те, що її було звільнено в період знаходження у декретній відпустці для догляду за дитиною до 3 років.
Так, позивач зазначала, що виявила бажання скористатись, закріпленою ч. 3 ст.179 Кодексу законів про працю України нормою щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій і знаходилась на момент звільнення та на момент звернення до суду з вказаним позовом.
Проте, судами не враховано вказані факти, не досліджено, в яких трудових відносинах знаходились позивач та відповідач станом на час звільнення її з посади та чи отримувала вона в цей період заробітну плату за місцем роботи.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а у Верховного Суду, в силу приписів ч. 2 ст. 341 КАС України, відсутня можливість встановити обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.
Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова