Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №825/1075/16
адміністративне провадження №К/9901/12655/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Беспалов О.О., Кучма А.Ю.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) 07.06.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (далі - відповідач, Чернігівський ПЗ), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 14.03.2016 №113-КП та від 08.04.2016 №161-КП в частині позбавлення його премії;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому премію за березень 2016 року в сумі 2128,00 грн, премію за квітень 2016 року в сумі 851,20 грн та недоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в сумі 2128,00 грн (всього 5107,20 грн);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року та компенсацію суми індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Свої позовні вимоги мотивував тим, що на свій запит щодо нарахування та виплати грошового розрахунку при звільненні в квітні 2016 року дізнався про те, що в березні та квітні 2016 року йому була нарахована премія (280% від посадового окладу), однак не виплачена на підставі наказів відповідача від 14.03.2016 № 113-КП та від 08.04.2016 № 161-КП. Також в березні була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 рік без премії в розмірі 2128,00 грн., оскільки її він був позбавлений в березні 2016 року. Вказує, що його не повідомляли про проведення службового розслідування, він не давав ніяких пояснень та заперечень. Позбавлення премії без розслідування та встановлення неналежного виконання службових обов'язків є порушенням порядку позбавлення премії, тому вважає, що премії він був позбавлений неправомірно. Крім того, зазначає, що відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення грошова допомога за 2016 рік повинна була включати невиплачену в березні 2016 року премію в розмірі 2128,00 грн. Також зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» строк, та є доходом в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зазначені суми підлягають компенсації у зв'язку із порушенням строків їх виплати у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321765) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовом частково, суд першої інстанції зазначив, що оскільки значення поняття «невиконання без поважних причин доручень керівництва загону, відділу» ні в Дисциплінарному статуті, ні у Інструкції не розкрито, безпосередній керівник позивача та інші керівники прикордонної служби, в межах наданих їм повноважень, мають право давати позивачу прямі накази та розпорядження (як в усній так і в письмовій формі), які в силу вимог Дисциплінарного статуту є обов'язковими для виконання ОСОБА_1 . Їх невиконання допускається лише за умови, якщо вони мають явно злочинний характер. Так, оскільки рапорт начальника відділу прикордонної служби «Дніпровське» щодо підсумків оперативно-службової діяльності у березні 2016, в якому зазначено про невиконання ОСОБА_1 без поважних причин доручень керівництва загону, відділу, був складений 31.03.2016 (після здійснення розрахунків з позивачем за березень 2016 року), Чернігівський ПЗ правомірно позбавив позивача премії в квітні 2016 року. Також суд врахував, що невиконання без поважних причин доручень керівництва, за що було позбавлено позивача премії в березні-квітні 2016 року, не входить до підстав, визначених п. 2 Інструкції, під час яких обов'язково має проводитись службове розслідування, а тому винесення оскаржуваних наказів Чернігівським ПЗ без проведення службового розслідування є правомірним. Оскільки в березні 2016 року ОСОБА_1 був позбавлений премії, остання правомірно не була врахована відповідачем при здійсненні розрахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу. Враховуючи наведене, суд вирішив, що оскільки оскаржувані накази начальника Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 №113-КП та від 08.04.2016 №161-КП в частині позбавлення позивача премії, складені без порушень чинного законодавства України, тому в частині позовних вимог щодо визнання їх протиправними та скасування ОСОБА_1 слід відмовити. У зв'язку з тим, що вказана позовна вимога і вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премії за березень 2016 року в сумі 2128,00 грн, за квітень 2016 року в сумі 851,20 грн та недоплаченої частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в сумі 2128,00 грн є взаємопов'язаними та перша безпосередньо впливає на другу, суд вирішив, що в її задоволенні теж необхідно відмовити. Крім того, суд вказав на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Суд врахував, що змінами до п. 6 Порядку №1078 визначається джерело коштів на проведення індексації, ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, в законі йдеться виключно про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по квітень 2016 року. Щодо вимог позивача про стягнення з Чернігівського ПЗ компенсації суми індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» суд зазначив, що оскільки, як встановлено судом, за період з липня 2015 року по квітень 2016 року позивачу не нараховувалась індексація заробітної плати в повному обсязі, а сума, що має бути виплачена, є предметом даного спору, то терміни її виплати не можуть бути порушені, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вказана позовна вимога є передчасною та в її задоволенні має бути відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року - без змін.
Колегія суддів апеляційної інстанції вирішила, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім обставинам та зібраним у справі доказам, у зв'язку із чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів про позбавлення премії та зобов'язання виплатити премію і недоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 просив залишити без змін.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що премія є обов'язковою складовою грошового забезпечення. Відповідно до приписів пунктів 3.5.6, 3.5.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення у рапортах з клопотанням про позбавлення премії зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього (матеріали службового розслідування додаються до наказу). Вважає, що спеціальним нормативно-правовим актом встановлено обов'язок проведення службового розслідування в разі позбавлення премії. Судами встановлено, що службове розслідування за фактами нібито неналежного виконання позивачем службових обов'язків, які стали підставою для позбавлення його премії, не проводилось, а тому вказані обставини, на думку скаржника, є порушенням порядку позбавлення його премії, та свідчить про протиправність оскаржуваних ним наказів.
Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач зазначає, що обов'язку проведення службового розслідування на начальника (командира) органу Держприкордонслужби не покладено та не передбачено. Зазначає, що позбавлення позивача премії у березні 2016 року вплинуло на розмір одноразової допомоги для оздоровлення. Відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
20.04.2012 між позивачем та начальником Навчального центру полковником Момотом І.Ф., який діє відповідно до п. 29 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с. 11).
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 та копії обліково-послужної картки, ОСОБА_1 проходив військову службу у Чернігівському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Чернігівський ПЗ) на посаді старшого техніка відділу прикордонної служби «Дніпровське» (а.с. 12-14).
04.03.2016 та 31.03.2016 начальником відділу прикордонної служби «Дніпровське» капітаном Марущаком О.С. на ім'я начальника Чернігівського ПЗ було складено та подано рапорти, якими останній, за порушення без поважних причин термінів виконання доручень керівництва, рішень колегії, наказів Адміністрації Держприкордонслужби України, просить позбавити старшого сержанта ОСОБА_1 премії в розмірі 100% у березні-квітні 2016 року (а.с. 45-52).
Пунктами 10 та 9 наказів начальника Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 №113-КП «Про виплату премії військовослужбовцям у березні 2016 року» та від 08.04.2016 №161-КП «Про виплату премії військовослужбовцям у квітні 2016 року» позивача, на підставі вищевказаних рапортів, за невиконання без поважних причин доручень керівництва загону, відділу позбавлено премії на 100% від нарахованої суми у березні-квітні 2016 року (а.с. 43, 44).
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, наказом начальника Чернігівського ПЗ «По особовому складу» від 12.04.2016 № 79-ос старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення як такого, який звільнений з військової служби згідно п. «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч. 6 (із застосуванням ч. 8) ст. 26 у запас, без права носіння військової форми одягу, з 12.04.2016 (а.с. 15).
Як вбачається з даного наказу, позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2016 рік виплачено.
20.04.2016 та 19.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського ПЗ із заявами, в яких просив відповідача, в тому числі, надати: детальний розрахунок нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, розрахунок виплаченої індексації за 2015-2016 роки та у разі зменшення в березні-квітні 2016 року грошового забезпечення - причини такого зменшення (а.с. 17).
Листами від 29.04.2016 №30/1259 та від 25.05.2016 №11/1496 відповідач повідомив, що в березні-квітні 2016 року до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 була нарахована премія 2128,00 грн та 851,20 грн (280% від посадового окладу), однак останній був її позбавлений на підставі наказів Чернігівського ПЗ від 14.03.2016 №13-КП та від 08.04.2016 №161-КП (а.с. 16, 18-20).
Також, позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 1896,00 грн та роз'яснено, що її розмір залежить від місячного грошового забезпечення. Оскільки позивач у березні 2016 року був позбавлений премії, це вплинуло на розмір вищевказаної грошової допомоги.
Стосовно розрахунку ОСОБА_1 індексації грошових доходів за 2015-2016 роки повідомлено, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2015 рік дозволили здійснити видатки на виплату індексації грошових доходів персоналу по червень 2015 року. Тому, позивачу, як і іншим військовослужбовцям Державної прикордонної служби, індексація була нарахована та виплачена по червень 2015 року.
У 2016 році індексація грошових доходів персоналу Державної прикордонної служби не проводилась з вищезазначених причин.
Вважаючи зазначені вище накази та дії Чернігівського ПЗ протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут) право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України регулює наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 20.05.2008 №425, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228 (далі - Інструкція №425).
Пунктом 1.2 Інструкції №425 встановлено, що грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Відповідно до п.п. 3.5.1 п. 3.5 Інструкції №425 начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів військових навчальних закладів з числа осіб, які не проходили військову службу) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах річного фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця одночасно з виплатою грошового забезпечення. Розміри премій встановлюються наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби (начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів) органів Держприкордонслужби) без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами у межах фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення за розрахунковий період (п.п. 3.5.5 п. 3.5 Інструкції).
Згідно із п.п. 3.5.6 п. 3.5 Інструкції №425 начальник (командир) органу Держприкордонслужби має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково за порушення без поважних причин термінів виконання доручень керівництва, рішень колегії, наказів Адміністрації Держприкордонслужби України.
Підпунктом 3.5.7 п. 3.5 Інструкції №425 встановлено, що повне або часткове позбавлення премії провадиться за період, у якому було допущено порушення. Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення у повному розмірі оформляється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби на підставі поданих за командою рапортів безпосередніх начальників (командирів) з клопотанням про виплату премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього (матеріали службового розслідування додаються до наказу).
Порядок проведення службових розслідувань визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.02.2005 №111 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за № 261/10541 (далі - Інструкція №111), яка визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни, порядку несення служби або громадського порядку.
Пунктом 2 вказаної Інструкції визначено виключний перелік підстав, відповідно до яких проводиться службове розслідування, зокрема, службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільних осіб - або заподіяло їм матеріальну чи моральну шкоду;
невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на орган Державної прикордонної служби завдань;
у разі поранення або смерті, що сталися внаслідок застосування військовослужбовцем фізичного впливу і спеціальних засобів, а також у разі застосування зброї до інших військовослужбовців чи цивільного населення;
порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
вчинення правопорушення, що містить ознаки кримінального правопорушення або адміністративного корупційного правопорушення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).
Враховуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд здійснює перегляд судових рішень судів попередніх інстанцій лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів про позбавлення премії та зобов'язання виплатити премію і недоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення.
Основним доводом касаційної скарги є посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем законодавства в частині позбавлення його премії без проведення службового розслідування.
Колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки безпосередній керівник позивача та інші керівники прикордонної служби, в межах наданих їм повноважень, мають право давати позивачу прямі накази та розпорядження (як в усній так і в письмовій формі), які в силу вимог Дисциплінарного статуту є обов'язковими для виконання ОСОБА_1 , а їх невиконання допускається лише за умови, якщо вони мають явно злочинний характер.
Таким чином, враховуючи особливості проходження служби в Прикордонній службі України (виконання позивачем конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України), суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що у випадку невиконання військовослужбовцем наказів та розпоряджень керівництва Чернігівського ПЗ начальник органу Держприкордонслужби має право своїм наказом позбавляти особу премії.
Також судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги те, що обставини, відповідно до яких позивач був позбавлений премії в березні-квітні 2016 року, згідно з п. 2 Інструкції №111 не входять до переліку тих, за наявності яких в обов'язковому порядку призначається та проводиться службове розслідування.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованих висновків про додержання відповідачем вимог законодавства при позбавленні ОСОБА_1 премії за березень-квітень 2016 року та, як наслідок, при здійсненні розрахунку належної йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова