Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №607/2772/16-а
адміністративне провадження №К/9901/26232/18, № К/9901/43074/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (судді Шульгач М.П., Мартиць О.І., Осташ А.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (судді Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.), на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (судді Шульгач М.П., Мартиць О.І., Осташ А.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (судді Шинкар Т.І., Пліш М.А., Ільчишин Н.В.),
І. Суть спору
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), Управління МВС в Тернопільській області (далі - УМВС), Управління Державтоінспекції УМВС (далі - Управління ДАІ), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП), Управління превентивної діяльності ГУ НП, в якому (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив:
1.1 зобов'язати МВС, УМВС, ГУ НП провести перерахунок та доплату йому грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) у період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності відповідно до положень абз. 2, абз. 3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070;
1.2 зобов'язати МВС, УМВС, ГУ НП, Управління превентивної діяльності ГУ НП, Управління ДАІ видати ОСОБА_1 довідку «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року; розрахунок довідки провести виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні (згідно з положеннями абз. 2, абз. 3, п.п. 1, п.п. 3, п.п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року, положень п. 1 Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року, № 153/10-43, положень п. 6 приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 та відповідних цим положеннями наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 0152, № 090, № 070.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, з-поміж іншого, зазначив, що розрахунок і виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - ОВС), які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проводилися відповідно до засекречених на той час нормативних актів (зазначених вище). Проаналізувавши їхній зміст (копії цих документів позивач, як зазначено в позові, отримав 16 лютого 2016 року) ОСОБА_1 з'ясував, що довідка Управління ДАІ № 13/1 від 11 січня 2012 року, відповідно до якої йому призначено пенсію, не враховує усіх складових грошового забезпечення (та їхніх розмірів), право на які мав позивач (як такий, що в складі зведеного загону брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 10 по 30 червня 1986 року) відповідно до зазначених нормативних актів. Зокрема, позивач вважає, що при розрахунку його грошового забезпечення не враховано наказу МВС СРСР № 070 від 28.02.1986 «Про покращення матеріального забезпечення рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ», за яким його посадовий оклад повинен становити 175 крб., а не 160 крб., як вказано в довідці Управління ДАІ.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. З 2 вересня 1983 року по 15 травня 1989 року ОСОБА_1 проходив службу в УВС Тернопільського облвиконкому на атестованих посадах. З 1986 року позивач займав посаду інспектора ДПС ОД ДПС ДАЇ УВС Тернопільського облвиконкому, спеціальне звання «старшина міліції».
4. З 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року позивач в складі групи працівників ДАІ УВС Тернопільського облвиконкому на службовому автотранспорті виконував службові обов'язки в районі населених пунктів Прип'ять, Копачі, загальна кількість днів в зоні аварії - двадцять днів, отримав дозу радіоактивного опромінення 1,82 рентген (бер).
5. З 1 січня 2012 року позивач отримує державну пенсію по інвалідності згідно з частиною першою статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ). Державну пенсію позивачу нараховано підставі виданої УДАІ в Тернопільській області довідки № 13/1 від 11 січня 2012 року відповідно до вказаного Закону.
6. На письмове звернення позивача до Управління ДАІ з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати відповідач не взяв до уваги нормативно-правових актів урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені. Зокрема, при видачі довідки не враховано положень постанови Ради Міністрів УРСР і Української ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 січня 2017 року роз'єднав зазначений адміністративний позов та виділив в окреме провадження позовні вимоги про зобов'язання МВС, УМВС, ГУ НП провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070.
8. Щодо решти позовних вимог, то постановою від 11 січня 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог до МВС, ГУ НП, УМВС, Управління превентивної діяльності ГУ НП, Управління ДАІ про видачу довідки «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року.
9. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2017 року залишив зазначену постанову суду першої інстанції без змін.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог (щодо видачі довідки) суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлена вимога є передчасною.
11. Окрім того, суд апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 15 Закону № 796-ХІІ, постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, а також на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 6 березня 2012 року № 544/20/132-12 та лист Міністерства праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815, зазначив, що алгоритм нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин такий: перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення) з врахуванням відповідних складових, а вже після такого перерахунку - надання довідки про новий розмір заробітної плати (грошового забезпечення) в зоні відчуження.
12. Оскільки у спірних правовідносинах перерахунку грошового забезпечення з врахуванням відповідних складових на час розгляду цього спору не здійснено, і спір щодо такого перерахунку перебуває на стадії розгляду в суді першої інстанції, то заявлена вимога про видачу довідки про новий розмір грошового забезпечення з врахуванням усіх складових відповідно до нормативно- правових актів у зоні відчуження є передчасною.
13. Постановою від 10 жовтня 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення, зобов'язавши УМВС повторно провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року відповідно до вимог Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та наказів МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070. У решті позовних вимог - відмовив.
14. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наказу МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 «Про додаткові виплати особовому складу органів та військ МВС СРСР, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» позивачу мала б виплачуватися додаткова оплата в чотирикратному розмірі, виходячи з посадового окладу 175 крб. за перебування в ІІІ-й зоні небезпеки.
15. Відповідно до наказу № 0189 від 30.06.1986 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення особового складу органів та військ СРСР, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганню забруднення навколишнього середовища», позивачу повинен був виплачуватися подвійний посадовий оклад.
16. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР, УРРПР від 10.06.1986 № 207-7 за роботу у вихідні та святкові дні, ОСОБА_1 оплата мала б проводитися в подвійному розмірі.
17. Відповідно постанови Ради Міністрів СРСР, УРРПР від 10.06.1986 № 207-7 та наказу МВС СРСР № 0152 від 27.05.1986, постанови Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 ОСОБА_1 повинна була виплачуватися премія в розмірі, що не перевищує 0,4 від подвійного посадового окладу.
18. Однак, довідка № 13/1 від 11 січня 2012 року видана ОСОБА_1 про розрахунок його грошового забезпечення під час перебування його в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і вказаний у ній розмір грошового забезпечення не відповідає вимогам зазначених вище нормативно-правових документів.
19. Суд першої інстанції зазначив, що державна пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний статус громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і, відповідно до довідки, була розрахована із суми 531,40 крб., з якої 426,40 крб. - це оплата праці за дні роботи в зоні відчуження, 105 крб. - це збережений середній заробіток за попереднім місцем роботи за період роботи в зоні відчуження.
20. З цієї довідки не зрозуміло чи проводилася подвійна оплата у вихідні та святкові дні, чи виплачувалися премії, чи виплачувалися додаткові і подвійні оклади, якщо не виплачувались то підстави невиплати і т.д.
21. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в цій частині треба задовольнити. Водночас, на думку суду першої інстанції, зарахування до складу грошового забезпечення годинника «Політ» вартістю 60 крб., яким ОСОБА_1 нагороджено відповідно до наказу МВС СРСР № 186 від 29.06.1986 за самовіддану роботу, витримку і стійкість, проявлену у виконанні службових обов'язків щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не може включатися в заробітну плату, позаяк нагороди матеріального чи грошового характеру відповідно до чинного законодавства не включаються до складових, з яких нараховується заробітна плата і в подальшому з якої сплачуються обов'язкові податки і платежі.
22. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2018 року скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та ухвалив нове судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.
23. Таке рішення суд апеляційної інстанції прийняв виходячи з того, що МВС, УМВС, ГУ НП, які є відповідачами у цьому спорі (після роз'єднання позовних вимог), не наділені повноваженнями щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності відповідно до положень абзаців 2, 3 пп. 1, пп. 5 п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, №0149, №0189, № 35с, № 090, № 070.
24. З покликанням на положення статей 15, 54 Закону № 796-XII, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, а також спираючись на роз'яснення, які містять лист Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, №1082/3к, №13-412/308, лист Мінсоцполітики від 9 червня 1995 року № 224/8.13, лист Міністерства праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815 та лист Міністерства праці та соціальної політики України від 6 березня 2012 року № 544/20/132-12 суд апеляційної інстанції в цій справі зазначив, що вирішення питання щодо проведення перерахунку та доплати грошового забезпечення віднесено до компетенції підприємства (організації), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), яке має відомості щодо встановлення умов, розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження щодо конкретних осіб.
25. Відтак цей суд зазначив, що оскільки позов заявлено до неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо його заміни, у задоволенні позову треба відмовити.
IV. Касаційне оскарження
26. 18 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року.
27. Ухвалою від 19 квітня 2017 року суддя-доповідач Вищого адміністративного суд України відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року.
28. 21 березня 2018 року скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і ухвалою від 26 березня 2018 року суддя-доповідач Смокович М.І. прийняв її до провадження.
29. 20 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року.
30. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи її передано на розгляд колегії суддів у складі: Мороз Л.Л. (суддя-доповідач), суддів Бучик А.Ю., Гімон М.М.
31. Ухвалою Верховного Суду від 1 березня 2018 року задоволено заяви суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Гімона М.М. про самовідвід та відведено цих суддів від участі в розгляді зазначеної касаційної скарги ОСОБА_1
32. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 5 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Смоковичу М.І.
33. Ухвалою від 5 березня 2018 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 607/2772/16-а. Тією самою ухвалою суд відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у цій справі.
34. У касаційній скарзі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року позивач просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згодом позивач подав також письмові доповнення і пояснення до цієї касаційно скарги.
35. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, серед іншого, наголосив на тому, що помилкові висновки, яких дійшли суди в цій частині позовних вимог, є наслідком безпідставного роз'єднання позовних вимог відповідно до ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року. Позивач наголосив, що позовні вимоги, з якими він у березні 2016 року звернувся до суду, були взаємопов'язаними, зокрема вимога про видачу довідки за формою, затвердженою Міністерством соціального захисту № 01-3/244-013-2 від 27 лютого 1996 року, є підставою для перерахунку і доплати складових грошового забезпечення, відтак і підставою для розрахунку пенсії. Позивач вважає, що виплатити грошове забезпечення, видати довідку належної форми і з усіма складовими грошового забезпечення відповідачі можуть тільки на підставі рішення суду.
36. У касаційній скарзі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року позивач просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
37. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що:
при роз'єднанні позовних вимог вимогу «провести розрахунок довідки» (який, як зазначив позивач, є обов'язковим додатком до довідки, без якого неможливе нарахування пенсії) безпідставно виключено з позовних вимог і цю вимогу залишено поза увагою судів при вирішенні спору;
підстав для «повторного перерахунку», як зазначив суд першої інстанції, не було; вимога була «провести перерахунок та доплату» і стосувалася також МВС та ГУ НП, яких суд першої інстанції безпідставно виключив з кола відповідачів у цій справі;
причиною зменшеного розміру пенсії є неправильно нараховане грошове забезпечення (за період, коли позивач брав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС), на підставі якого Управління ДАІ видало довідку № 13/1 від 11 січня 2012 року для нарахування пенсії. Тому висновок судів, що розмір пенсії залежить від розрахунку довідки, є помилковим;
для того, щоб отримувати пенсію у належному розмірі необхідна довідка з вказаними в ній донарахованими сумами необхідних складових грошового забезпечення та додатком до неї, як розрахунком цих складових;
висновок суду першої інстанції щодо складових грошового забезпечення, які йому мали виплачуватися, є тільки констатацією того, що позивач має право на такі виплати; водночас у рішенні суду не зазначено із якого окладу треба провести розрахунок складових грошового забезпечення (160 крб. чи 175 крб.), не зазначено період часу, за який потрібно здійснити розрахунок (21 чи 20 днів), що в підсумку призведе до того, що розрахунок може бути помилковим;
суд першої інстанції відмовив у проведенні доплати, не зазначивши про причини такої відмови;
належний перерахунок грошового забезпечення (що має бути відображено у бухгалтерському та архівному обліку) без видачі довідки з розрахунком цього грошового забезпечення позбавить позивача можливості перерахунку призначеної пенсії;
належний перерахунок і доплата грошового забезпечення передбачають належне оформлення донарахованих сум в документах по обліку заробітної плати з обов'язковим відображенням сум перерахунку в особистому рахунку працівника та внесення їх в архівний облік у відповідні архівні фонди УМВС, ГУ НП;
позивач проходив службу в УВС Тернопільського облвиконкому (правонаступником якого є УМВС), яке виплачувало грошове забезпечення в зоні відчуження; на ліквідацію наслідків на Чорнобильській АЕС його направило МВС УРСР (правонаступником якого є МВС); інформація щодо встановлення розмірів грошового забезпечення та умов його виплати зберігається в МВС, УМВС та ГУ НП, які повинні бути відповідачами за цим позовом; довідка, яку видало Управління ДАІ, містить помилкові дані щодо виплаченого грошового забезпечення, які йому своєю чергою надало УМВС; Управління Державтоінпекції не володіє відомостями щодо проходження служби і виплаченого грошового забезпечення за період участі в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Отож, висновок апеляційного суду щодо неналежного відповідача є безпідставним.
38. Окрім того, позивач неодноразово наголошує на порушенні норм процесуального закону при постановленні ухвали про роз'єднання позовних вимог від 11 січня 2017 року, внаслідок чого його вимоги щодо розрахунку довідки (стосовно грошового забезпечення) залишено поза увагою.
39. УМВС подало відзив на зазначену касаційну скаргу, у якій просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. Серед іншого відповідач зазначив, що належним відповідачем за цим позовом має бути Управління ДАІ, яке видало довідку від 11 січня 2012 року № 13/1. Також відповідач зазначив, що цей позов заявлено з пропуском встановленого строку, що відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у попередній редакції; далі - КАС) є підставою залишити його без розгляду.
40. Ухвалою від 11 листопада 2019 року суддя-доповідач у цій справі призначив її до розгляду в судовому засіданні на 20 листопада 2019 року. Про місце, дату і час розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.
41. ОСОБА_1 надіслав суду письмове клопотання про розгляд справи № 607/2772/16-а без його участі.
42. ГУ НП теж надіслало суду заяву з проханням розглянути цю справу без участі його представника.
43. Від інших учасників справи клопотань процесуального характеру станом на дату розгляду справи до суду не надходило, їхні представники в судове засідання не з'явилися.
44. З урахуванням наведеного, колегія суддів у судовому засіданні 20 листопада 2019 року вирішила перейти до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, про що постановила протокольну ухвалу відповідного змісту.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
45. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
46. Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
VІ. Висновки Верховного Суду
47. В обсязі встановлених в цій справі обставин можна підсумувати, що після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Зокрема такими документами є постанова Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та прийняті на її виконання накази МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070, відповідно до яких особовому складу ОВС мало виплачуватися грошове забезпечення та інші виплати.
48. Після зняття грифів «таємно» та «для службового користування» позивач звернувся про отримання копій цих документів, відтак з'ясував, що довідка № 13/1 від 11 січня 2012 року, яку видало Управління ДАІ, відповідно до якої йому призначено пенсію (з січня 2012 року згідно з частиною першою статті 54 Закону № 796-ХІІ) не містить усіх складових грошового забезпечення і не враховує їхніх розмірів, право на які він мав відповідно до наведених документів. Це, як можна виснувати зі змісту пояснень позивача, вплинуло на розмір його пенсії, у зв'язку з чим заявлено цей позов.
49. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення суд апеляційної інстанції обмежився тим, що позов (у цій частині) заявлено до неналежного відповідача (МВС, УМВС, ГУ НП). Між тим, правової оцінки доводам позивача щодо необхідності перерахунку грошового забезпечення (як підстави для видачі довідки) апеляційний суд уже не надавав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення (яке скасовано судом апеляційної інстанції з наведених вище мотивів) виходив з того, що вказаний у довідці № 13/1 від 11 січня 2012 року про розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 під час перебування його в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС розмір грошового забезпечення не відповідає вимогам наказу МВС СРСР № 0149 від 26 травня1986 року, наказу МВС СРСР № 0189 від 30 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів СРСР, УРРПР № 207-7 від 10 червня 1986 року, наказу МВС СРСР № 0152 від 27 травня 1986 року, постанови Держкопраці СРСР та ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43.
50. Між тим, в резолютивній частині постанови суд першої інстанції зобов'язав УМВС повторно перерахувати позивачу грошове забезпечення відповідно до вимог Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та наказів МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, № 090, № 070.
51. З цього переліку, окрім постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 року та наказу МВС СРСР № 0149, № 0189, суд першої інстанції, зобов'язуючи здійснити перерахунок, не давав оцінки на предмет того, чи мав позивач право на отримання грошового забезпечення відповідно до цих документів. На думку колегії суддів, доводи позивача в цій частині вимагали більш ретельної перевірки, в тому числі у зіставленні з фактичними обставинами, за яких позивач проходив службу в ОВС і брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Якщо довідка № 13/1 від 11 січня 2012 року, на підставі якої позивачу призначено пенсію, не містить усіх складових грошового забезпечення або ж у ній занижено суми виплат, суд, зобов'язуючи здійснити перерахунок, повинен вказати на ці обставини, а так само пояснити яким чином потрібно провести розрахунок.
52. У цьому зв'язку треба також зауважити, що позивач зазначив п'ять відповідачів, тоді як позовних вимог (первинно) було дві. Мотиви, якими керувався позивач, коли обирав спосіб захисту, можна зрозуміти, однак для правильного вирішення справи обов'язком суду є, окрім іншого, встановити суть спору і належного відповідача за позовом.
53. Зокрема, первинно до кола відповідачів, за позовною заявою ОСОБА_1 , входило Управління ДАІ (яке, за рішенням суду апеляційної інстанції, є належним відповідачем повинно здійснити перерахунок), однак після того, як суд першої інстанції роз'єднав позовні вимоги, Управління ДАІ зазначено відповідачем за позовними вимогами щодо видачі довідки про грошове забезпечення (виділеними в окрема провадження). Щодо останнього, то у задоволенні цих позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції відмовили з огляду на те, що вони передчасні. За змістом цих судових рішень, видача довідки можлива після того, як буде зроблено перерахунок грошового забезпечення і оскільки на дату розгляду спору в цій частині такого перерахунку не було, немає підстав вимагати видати довідку (як того просив позивач).
54. На думку колегії суддів, роз'єднання позовних вимог у цій справі, з одного боку, зумовлено помилковою правовою оцінкою предмета спору, а з іншого таке процесуальне рішення суду опосередковано вплинуло на вирішення цього спору в цілому.
55. Зі змісту касаційної скарги можна виснувати, що у цій справі не йдеться про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення за виконання службових обов'язків у червні 1986 року. Позаяк довідка видається на підставі документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією, вимоги позивача спрямовані на те, щоб привести у відповідність первинні документи, відтак отримати належної форми і змісту довідку (з розрахунком усіх складових грошового забезпечення у відповідному розмірі), відповідно до якої він надалі отримуватиме пенсію.
56. На думку колегії суддів, цю справу слід було розглядати у такій площині. Роз'єднавши позовні вимоги позивача фактично позбавили можливості вирішити цей спір по суті, адже спершу позивач у відмовили в отриманні довідки з огляду на передчасність цих вимог, а потім відмовили через те, що позовні вимоги (після їх роз'єднання) заявлено до неналежних відповідачів.
57. За описаної ситуації висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на неповному з'ясуванні усіх обставин справи і є передчасними.
58. Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Відповідно до частини другої, четвертої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
60. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційні скарги задовольнити.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич