21 листопада 2019 року
Київ
справа №826/10862/18
адміністративне провадження №К/9901/32088/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі № 826/10862/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
19.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 апеляційну скаргу ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та наведенням обґрунтованих причин для такого поновлення, долучення доказів про час отримання копії рішення суду першої інстанції (зокрема, конверта, в якому судове рішення було надіслано адресату чи довідка поштового відділення зв'язку) та надання платіжного документа про оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643 грн., або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі зібраних матеріалів у справі, апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб 10.12.2018, проте, апеляційну скаргу на нього подано лише 12.06.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України. Разом з тим, скаржником доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення, зокрема, конверта, в якому було направлено копію судового рішення, не надано.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що положеннями КАС України визначено право сторони на повторне звернення із апеляційною скаргою до суду після повернення такої скарги, яка була залишена без руху, а тому звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду. В той же час, пояснень та доказів щодо причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Проте, інших доказів апелянтом не надано.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними. Зазначає, що ним постійно вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження. Разом з тим, ДФС не мало можливості первино подати апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 330 КАС України, у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір за її подання, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України визначено право сторони на повторне звернення до суду, та не визначено чітких строків на повторне звернення.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №826/10862/18.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду