Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №826/8606/16
касаційне провадження №К/9901/12060/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Рибачука А.І, Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс «Гуманітарна гімназія «Гармонія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №826/8606/16 за позовом Загальноосвітнього навчального закладу «Гуманітарна гімназія «Гармонія» до Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення,
В червні 2016 року Загальноосвітній навчальний заклад «Гуманітарна гімназія «Гармонія» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), в якому просив визнати недійсним і скасувати наказ від 16.03.2016 №21-р в частині призначення щодо позивача документальної планової перевірки використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.10.2006 по 31.03.2016.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякими законодавчими актами України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VII) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). З огляду на те, що сукупний обсяг доходу позивача за попередній календарний рік не перевищував 20 мільйонів гривень, суб'єкт господарювання щодо проведення відносного нього перевірки не звертався та відповідно дозвіл Урядом на перевірку не надавався, відсутнє судове рішення, а також відсутні підстави, що передбачені КПК України, відповідач не мав правових підстав для призначення позапланової перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що мораторій на проведення перевірок, встановлений Законом №71-VIII, поширюється на податкові правовідносини. Відтак, оспорюваний наказ виданий у спосіб та у межах визначених законом повноважень.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Скаржник зазначив, що дія Закону № 71-VIII поширюється на відповідача, оскільки останній здійснює по відношенню до позивача контролюючі функції, а отже є контролюючим органом в розумінні норм законодавства.
Від відповідача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на позов, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2016 позивач отримав лист Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №307-04 від 26.05.2016, яким страхувальника повідомлено, що відповідно до плану-графіку проведення перевірок страхувальників, затвердженого наказом Фонду від 16.03.2016 №21-р, головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу з 06.06.2016 по 07.06.2016 буде проведена документальна планова перевірка використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втрати працездатності за період з 01.10.2006 по 31.03.2016.
Вважаючи, що зазначений наказ прийнятий всупереч вимогам Закону №71-VIII, позивач звернувся з даним до позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 4 та 7 статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління за визначеними законом видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.
Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічні правові положення закріплені у статті 4 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
Відповідно до пункту 1.2 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.06.2001 №9 та зареєстрованого наказом Міністерством юстиції України №37/5 від 27.06.2001, Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Пунктами 1.6, 1.7 та 1.8 вказаного Статуту передбачено, що Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штамп, бланки, а також власну символіку, що затверджується правлінням Фонду.
Фонд набуває прав юридичної особи з дня реєстрації його Статуту в порядку, визначеному законодавством.
Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Управління Фондом здійснюють правління та Виконавча дирекція Фонду.
Робочими органами Виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві і Севастополі. У районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення за рішенням та в порядку, встановленому правлінням Фонду, можуть створюватися виконавчі дирекції або уповноважені представники відділень Фонду.
За змістом статті 9 Закону №1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Відповідно до пункту 3 частини першої, пункту 4 частини другої статті 10 Закону №1105-XIV Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
Фонд зобов'язаний контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування.
Пунктом 6 розділу VІІ Закону №1105-XIV передбачено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та робочих органів його виконавчої дирекції виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи.
Зміст наведених норм свідчить, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює владно-розпорядчі функції у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування
01.01.2015 набрав чинності Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі Закон № 71-VIII), пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Тобто, Закон № 71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникли у цьому спорі.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом №71-VІІІ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 ПК України, до яких Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не належить.
Правовий висновок щодо застосування положень пункту 3 Перехідних положень Закону № 76-VIII наведений у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №810/4824/15, від 24.10.2019 у справі №826/7566/16, від 09.04.2019 у справі №806/361/16.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок врегульований Інструкцією, затвердженою постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №29 (далі - Інструкція).
Згідно з підпунктом 1.5 пункту 1 Інструкції перевірка - форма документального контролю фінансової діяльності страхувальника в частині дотримання вимог чинного законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; планова перевірка - перевірка, яка передбачена у плані-графіку контрольно-ревізійної роботи органу Фонду.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції органи Фонду здійснюють планові та позапланові перевірки.
У підпунктах 3.1, 3.2 пункту 3 Інструкції передбачено, що організація проведення перевірок покладається на керівників контрольно-ревізійних відділів виконавчих дирекцій відділень Фонду та керівників робочих органів цих відділень.
Планові перевірки проводяться згідно з планами-графіками органу Фонду. Перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка.
Формування планів-графіків проведення планових перевірок страхувальників органом Фонду здійснюється щокварталу. До 20 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому, формується план-графік, який затверджується наказом керівника робочого органу Фонду (керівника виконавчої дирекції відділення Фонду).
У відповідно до положень пункту 3.3 Інструкції періодичність проведення планових перевірок визначається залежно від таких критеріїв, як наявність (відсутність) витрат, заборгованості по коштах Фонду станом на 01.01.2011 та в наступних звітних періодах, кількості працівників.
Щороку проводяться перевірки страхувальників з чисельністю працівників 250 осіб і більше за наявності витрат по коштах Фонду.
Не рідше одного разу на два роки проводяться перевірки страхувальників з чисельністю працівників від 25 до 249 осіб за наявності витрат по коштах Фонду.
У спірному випадку, остання планова перевірка позивача проведена у листопаді 2006 року, а тому включення суб'єкта господарювання до плану-графіку проведення перевірок страхувальника на ІІ квартал 2016 року узгоджується з вимогами законодавства.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що наказ Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в оспорюваній частині прийнятий у межах та у спосіб, визначених законом повноважень.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
Касаційну скаргу Приватного навчального закладу «Навчально-виховний комплекс «Гуманітарна гімназія «Гармонія» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №826/8606/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. І. Рибачук
І. В. Саприкіна