Іменем України
21 листопада 2019 року
Київ
справа №802/4034/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14668/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/24206/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів: Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору №20004009572846 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий оn-line" у гривнях від 11.12.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем;
- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника стосовно зміни розміру належної їй суми та збільшити її на 195184,16 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Суди встановили, що 02.12.2014 між приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" та позивачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 29. Відповідно до умов даного договору ПСП "Поділля-Агро" надає поворотну фінансову допомогу позивачу в національній валюті України в межах суми 200000 грн.
9 грудня 2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір, згідно якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях.
Згідно платіжного доручення № 61 від 10.12.2014 поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 поповнено коштами в сумі 200000 грн. за рахунок коштів ПСП "Поділля-Агро".
При цьому 11.12.2014 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" № 20004009572846 у гривнях. Відповідно до вказаного договору, банк прийняв на депозит кошти з обов'язком виплачувати 13 % річних. Термін дії договору визначений по 10.01.2015. Водночас за умовами зазначеного договору зарахування вкладу здійснено з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 .
На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 03 лютого 2015 року у цій банківській установі тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 02 жовтня 2015 року.
З 08 жовтня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
Постановою правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 83 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", що стало підставою для призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича.
Позивачку листом від 29.09.2015 №9294/84 було повідомлено про нікчемність транзакції (операції) від 10.12.2014 по перерахуванню коштів в сумі 200000грн. від ПСП «Поділля-Арго» на її поточний (картковий) рахунок згідно положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 216 Цивільного кодексу України.
Крім цього, на підставі заяви на виплату переказу, позивачка отримала відшкодування у сумі 4815,84 грн. - проценти за вкладом згідно договору.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачену всю суму вкладу (в межах гарантованої суми відшкодування), позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок розміщення ПСП "Поділля-Агро" грошей на рахунку позивача шляхом безготівкового переказу коштів в гривнях в сумі, що не перевищує гарантованої державою суми відшкодування фізичним особам, фактично розділено суму вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом, і як наслідок створено перевагу третій особі перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь вказаної юридичної особи через третіх осіб, зокрема, через позивача, всієї суми з бюджетних коштів Фонду, в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних підстав. Тобто, дані обставини свідчать про нікчемність вказаних операцій у відповідності до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину. Крім того, жодної інформації щодо причин невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами, Уповноваженою особою суду надано не було.
Відповідач не погодився із вказаним судовим рішенням апеляційного суду і подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Зазначає, що операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків одних фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб були здійснені в період дії постанови Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
У поданих запереченнях позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемною операцію по перерахуванню коштів з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до такої операції, оскільки у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на поточний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на укладення договору банківського вкладу під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Посилання скаржника на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.
Як встановили суди, позивачка уклала з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) від 11 грудня 2014 року, відповідно до умов якого на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 200000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №712/10864/16-а.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про неї, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду