21 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10440/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України Мороза Олеся Васильовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року у справі № 569/5097/19 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Смолій Л.Д.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону УПП в Волинській області ДПП НП України Мороза Олеся Васильовича про визнання протиправним та скасування постанови,
ОСОБА_1 14.03.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до поліцейського роти №1 батальйону УПП в Волинській області ДПП НП України Мороза Олеся Васильовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №553245, що винесена 11.03.2019 поліцейським роти №1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Морозом О.В. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позову зазначає, що він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4 ПДР України, а саме перевищив допустиму швидкість руху 50 км/год., рухався із швидкістю 74 км/год. Вказує, що вимог п. 12.4 ПДР ним не порушено, оскільки він рухався поза межами населеного пункту.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною постанову серії НК № 553245 від 11 березня 2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та скасовано її, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції поліцейський роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України Мороз Олесь Васильович оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та порушено норми процесуального права. Апелянт вказує, зокрема, що позов ОСОБА_2 заявлений до інспектора роти №1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Мороза О.В., який є неналежним відповідачем у даному спорі задоволений судом першої інстанції помилково. Вказує, що заміна відповідача відповідно до ч. 7 ст. 48 КАС України допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно постанови серії НК №553245 від 11.03.2019 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ГАЗ 31105, номерний знак НОМЕР_1 , 11.03.2019 о 10 год. 27 хв. на автомобільній дорозі Н-22 18 км «Устилуг-Луцьк-Рівне» перевищив допустиму швидкість 50 км/год., а саме рухався із швидкістю 74 км/год. чим порушив п. 12.4 ПДР за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
Не погоджуючись із цією постановою та вражаючи, що не порушував правил дорожнього руху позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з'ясовані всі обставини справи, не встановлені свідки правопорушення, доказів фото-відео фіксації самого факту порушення суду не надано.
Проте, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у даному випадку не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
Тому, належним відповідачем як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, даний позов заявлено до поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України Мороза Олеся Васильовича, тобто до неналежного відповідача.
За змістом ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Таким чином, з наведених вище норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції.
Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції наведених обставин не врахував і всупереч вимогам статті 48 КУпАП не залучив до розгляду справи належного відповідача.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України Мороза Олеся Васильовича задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року у справі № 569/5097/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова