23 серпня 2019 року
Київ
справа №9901/378/19
адміністративне провадження №Зі/9901/273/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Кравця Ростислава Юрійовича як представника ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка С.А. у справі №9901/378/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення,
15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом і вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 22 серпня 2019 року о 11 год 30 хв.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2019 року, який проведено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв'язку з неможливістю участі судді Бевзенка В.М. у подальшому розгляді цієї справи, визначено новий склад суду: головуючий суддя Радишевська О.Р. (суддя-доповідач), судді: Смокович М.І., Губська О.А., Кашпур О.В., Уханенко С.А.
21 серпня 2019 року представник позивачки Кравець Р.Ю., посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав заяви про відвід кожному судді зі складу суду, обґрунтувавши їх тим, що судді Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема за об'єктивним критерієм, і справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю членів ВККС України Лукаша Т.В. і Козлова А.Г., які не відповідають вимогам закону як члени ВККС України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року визнано необґрунтованими подані представником позивачки Кравцем Ростиславом Юрійовичем заяви про відводи суддям Радишевській О.Р., Губській О.А., Кашпур О.В., Смоковичу М.І., Уханенку С.А. та передано заяви про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід складу суду іншим суддею.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 22 серпня 2019 року заяву про відвід судді Уханенка С.А. у справі №9901/378/19 розподілено на суддю Загороднюка А.Г.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи відвід судді Ухваненка С.А. представник позивачки Кравець Р.Ю., з покликанням на практику Європейського суду з прав людини, в якій розкрито поняття "неупередженості" та "суду, встановленого законом", зазначив про те, що колегія суддів Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів Верховного Суду відбулося за участю членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не відповідали вимогам закону.
Заявником вказано, що станом на час вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брав участь член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Лукаш Тарас Валерійович, який на час виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не зупинив адвокатську діяльність та інший член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козлов Андрій Георгійович, який не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, оскільки відомості про нього як про адвоката відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Вказане, на думку представника позивача, ставить під сумнів справедливість призначення суддів Верховного Суду.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.
Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово "неупереджений" передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб'єктивної.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами ("Ветштайн проти Швейцарії").
Представник позивачки, зазначає, що наявність упередженості вказаних у заяві про відвід суддів встановлена ним за об'єктивним критерієм.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Принцип справедливості - основоположний принцип права, який являє собою ідею домірності вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення, а також передбачає вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, правопорушенням і відповідальністю, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням.
Наведені у заяві підстави не доводять причинно-наслідкового зв'язку між дотриманням Лукашем Т.В. та Козловим А.Г. вимог законодавства та процесуальною діяльністю судді Уханенка С.А. Вказане спростовує викладені у заяві про відвід висновки, що суддя не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм та принципам справедливості.
Посилання заявника на упередженість судді Уханенка С.А. через те, що станом на час вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Лукаш Тарас Валерійович, який на час виконання повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не зупинив адвокатську діяльність та Козлов Андрій Георгійович, який не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, оскільки відомості про нього як про адвоката відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці заявником обставин.
Суд звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Уханенка С.А. і викликали необхідність його відводу.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви Кравця Ростислава Юрійовича як представника ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка С.А. у справі №9901/378/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя А.Г.Загороднюк